недвижимость в Греции по лучшим ценам в Евпрое

Войцек13 декабря 2008


УТП висловлює подяку за наданий текст київському Молодому театрові, зокрема Ярославі Кравченко.


Автор: Георг Бюхнер
Переклад: Лесь Курбас

Дійові особи:

Войцек
Марія
Тамбурмажор
Капітан
Доктор
Андрес
Унтер-офіцер
Марорет
Кете
Базарний комедіант
Бандюга
Динікар
Дід
Бабуся
Дурень
Перший учень ремісника
Другий учень ремісника
Перша дівчина
Друга дівчина
Перша дитина
Друга дитина
Перший міщанин
Другий міщанин
Поліцай



Мають бути на сцені: коняка, мавпа, дитина-танцівниця, лікар, суддя, студенти, хлопці й дівчата, солдати, судовий виконавець, діти, люди. Вечірня сурма в гарнізоні. Скрипалі скликають до танців. Сумує катеринка. У кімнаті капітана. Капітан сидить на стільці. Войцек його голить.

Капітан: Поволі, Войцеку, поволі. Усе як треба. Цей хлопець геть тобі запаморочить
світ. І що б я робив із тими зайвими десятьма хвилинами, коли ти закінчиш сьогодні
зарано. Войцеку, ти б таки подумав. Адже маєш якихось тридцять літ жити. Це ще
триста шістдесят місяців — а скільки тих днів, годин, хвилин. Ну, навіщо така
демонська сила часу? Ану, використай його, Войцеку, Га?

Войцек: Слухаю, пане капітане.

Капітан: Мені страшно за цей світ, коли я думаю про вічність. Робота, Войцеку,
робота… От у чім вічність. Ти розумієш, Войцеку? Але взагалі, це не вічність, а лише
однв мить, так, одна мить, Я весь тремчу, Войцеку, коли згадаю, що світ
обертається навколо себе щодня. Яке марнування часу! До чого це? Войцеку, я не
можу дивитись на млинові колеса, вони навіюють мені меланхолію.

Войцек: Слухаю, пане капітане.

Капітан: Войцеку, який ти завжди затурканий. Людині це не до лиця, людині з
чистим сумлінням. Ну, скажи щось у відповідь, Войцеку. Як там сьогодні надворі?

Войцек: Негода, пане капітане, негода. Вітер,

Капітан: Так, я це відчуваю; там якось буряно. Але той вітер мені наче миша.
(Лукаво). Либонь, із північного півдня, Войцеку?

Войцек:
Авжеж, пане капітане.

Капітан: Ха-ха-ха! О, він таки дурень, огидний дурень. (Зворушений). Войцеку, ти
зовсім без моралі. Моральність — це коли людина з мораллю, зрозуміло? Це дуже
гарне слово. У тебе ж дитина без благословення церкви, як каже наш
високодостойний полковий панотець… Без благословення церкви. Це не мої слова.

Читать продолжение (PDF)


Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?