Театр на барикадах

Написано перші дві п єси про Євромайдан

Текст: Анастасії Головненко

Фото: взяті з офіційних груп проектів, а також з сайту ТСН

Раніше ми анонсували зібрання драматургів та режисерів задля записування хронічки подій Євромайдану. Такі зустрічі є вільними для відвідування представниками будь-яких театральних та політичних вподобань. Оскільки події революційного змісту в центрі Києва усе ще відбуваються, такі зустрічі тривають.

Метою свідчого проекту «Прийшли з Майдану» є створення вистави, можливо, декількох — для української сцени. Зрозуміло, що режисерсько-акторський склад майбутньої вистави визначиться вже після оприлюднення готового тексту п’єси, однак організаторами проекту є драматург «Нової драми» Наталя Ворожбит та режисер театру ім. Івана Франко, Андрій Май. Орієнтовно — це основа команди, яка створюватиме майбутню виставу. До того ж, ще до створення проекту свою підтримку митцям висловив московський Театр.doc.

«Дорогая Украинская новая драма! Немедленно собирайте материал по событиям 30 ноября! Берите интервью у участников, у всех, кто был свидетелем. Это важно сделать в первые же дни, иначе все потом обрастет мифологией и фразами из фейсбука и газет; люди свои слова заменят чужими. И давайте сделаем из этого свидетельскую драму. И спектакль, конечно же».

Михаил Угаров, художественный руководитель Театр.doc

«Друзья мы готовы оперативно показать в доке в любой момент то, что вы будете делать».

Елена Гремина, российский сценарист и драматург «новой драмы»

Зустрічі «Прийшли з Майдану» тривають стільки, скільки вже стоїть Майдан. Перед Новим роком, коли обстановка в центрі Києва стала стабільно спокійною, такі зустрічі пропонувалося призупинити — почалася активна «домашня робота» драматургів із назбираним матеріалом, почали писатися п’єси та розшифровуватися сотні гігібайтів відзнятого відео та аудіозаписів. За кількатижневу перерву роботи проекту було створено перші п’єси про Майдан: «Каша з Януковича» Дана Воронова та «Синій бус» Дмитра Левицького. Найближчим часом ми опублікуємо обидві п’єси.

Дан Воронов «Каша с Януковича». Часть 1. Читать

Дан Воронов «Каша с Януковича». Часть 2. Читать

Дмитрий Левицкий «Синий бус». Читать

16 січня зустрічі поновили у зв’язку з прийняттям низки законів, що спричинили бурхливе невдоволення серед населення та активізацією подій на Майдані. Оскільки, вистава планується документальною, проект не може припинити своє існування до остаточної розв’язки подій, довкола Євромайдану.


Другие статьи из этого раздела
  • Экспериментальный документальный проект-спектакль о городе Черкассы

    4 июня в 19:00 в Черкасском академическом областном украинском муздраматическом театре им Т. Г. Шевченко будет показан эскиз документального спектакля о городе Черкассы «Город на Ч.». Проект инициирован театром под руководством Владимира Осипова и независимым центром ТЕКСТ.
  • Андрій Жолдак. Митець без держави

    Зранку я люблю записувати в щоденник свіжі думки, тим паче, що зараз я готую книжку з теорії, яка називається «Як убити поганого актора», — праця, що виросла з мого однойменного семінару. Саме в щоденнику я почав описувати ті теми, які мене хвилюють. Сьогодні це — трагедія: що таке трагедія в театрі, літературі, мистецтві і в житті, і якими засобами можна доносити її до глядача. Є такий відомий італійський режисер Ромео Кастелуччі, він теж дотримується думки, що світові зараз потрібна трагедія — у нього взагалі є цілий цикл вистав по столицях Європи, який так і називається «Трагедія, яка породжує сама себе».
  • Голос суфлера

    До появи професії режисера та репертуарного театру, вистави могли ставити днів за десять, актори легко вдавалися до таких авантюр, покладаючись на приховану в спеціальній будці на сцені людину, яка у будь-який момент могла підказати текст чи дію. Зрештою, в усьому театрі була лише одна особа, яка знала всі тексти «на зубок» і не мала права на помилку,  — це суфлер
  • Міхал Вальчак: «Театр не повинен бути дзеркалом реальності, для цього є газети і телебачення»

    Я думаю, що в Польщі є своєрідний розподіл драматургів: автори, що тяжіють до реалізму, та ті, що надають перевагу сюрреалізму та символізму. В моєму оточенні було більше людей, які розумілися на абсурді та гротеску як методах написання. Герої моїх п’єс змальовані в сюрреалістичній манері, вони говорять метафорами, що й дає підстави критикам відносити мене до поетичного напрямку.

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?