Криза театральної премії «Київська Пектораль». Документи03 марта 2008

Вступне слово: Гани Липківської,

театрального критика та члена експертної групи театральної премії «Київська Пектораль»

Театральна премія «Київська Пектораль», заснована 1992 р. Київським відділенням Спілки театральних діячів України та Головним управлінням культури Києва, — найстарша на теренах колишнього СРСР («Золота маска», «Кришталева Турандот» та інші з’явилися пізніше).

У перші роки свого існування «Пектораль» дійсно була престижною фаховою премією. Але надалі вона почала втрачати свій авторитет серед театрального загалу. Численні «переформатування», здійснені за цей час Оргкомітетом (додавання до експертної групи надбудови у вигляді Журі, та, згодом, розширеного Оргкомітету, повернення де первісної моделі; збільшення або зменшення кількості етапів та номінацій) не стали ефективними й ще більше віддалили «верхівку» премії від працівників театрів, театрознавців, журналістів. Якщо звернутися до архівів газетних, журнальних та електронних ЗМІ, неважко помітити тенденцію зростання критичних зауважень на адресу Премії.

Причин падіння престижу «Пекторалі»:

1. Оргкомітет не веде систематичної роботи із популяризації київських театрів через «Пектораль». Немає достатньої поточної інформації, ефективного партнерства зі ЗМІ (насамперед, із телеканалами та інтернет-сайтами). Відсутня належна реклама самої процедури вручення Премії, яке щорічно традиційно відбувається у Міжнародний день театру 27 березня.

2. Діяльність Оргкомітету є закритою та цілковито непрозорою. Навіть для експертів «Положення про премію» є недоступним. Так само у закритому режимі відбуваються підрахунок голосів та затвердження результатів.

3. Всі спроби експертів, фахівців, працівників театрів внести пропозиції щодо змін у присудженні Премії, її удосконалення тощо лишалися без відповіді.

Проблеми такого гатунку накопичувалися роками, зараз же ситуація максимально загострилася. У нашому розпорядженні є декілька документів, які характеризують нинішню кризу в роботі Оргкомітету та експертної групи «Київської Пекторалі».

Документ 1 — лист членів експертної групи до Оргкомітету від 30 січня 2008 р.

Документ 2 — лист членів Ради директорів театрів Києва до Оргкомітету

Документ 3 — лист Оргкомітету на адресу В. І. Заболотної від 25 лютого 2008 р.

Документ 4 — лист В. І. Заболотної начальнику Головного управлення культури м. Києва Зоріній С. І. від 28 лютого 2008 р.

Документ 5 — лист членів експертної групи до Оргкомітету від 3 березня 2008 р.

Документи:

1. Лист членів експертної групи до Оргкомітету, 30 січня 2008

Оргкомітету театральної премії «Київська Пектораль»

Театральна премія «Київська Пектораль», створення якої було ініційовано Головним управлінням культури Києва та Київським відділенням НСНУ, за час свого існування з 1992 р. стала важливим чинником театрального життя столиці. Навіть ті керівники театрів, які повсякчас висувають претензії щодо необ’єктивного оцінювання своєї творчої діяльності, у рекламно-інформаційних матеріалах вміщують, у переліку звань акторів, художників, режисерів та ін., позначку «Лауреат „Київської Пекторалі“ як ознаку їхнього професійного визнання.

У той же час, у функціонуванні Премії останніми роками відчутні ознаки стагнації та інерції. Це відзначають і численні ЗМІ у відгуках на церемонію вручення Премії та оголошення результатів, і працівники театрів, і, власне, самі організатори. Відтак, Оргкомітет Премії постійно працює над вдосконаленням механізму визначення переможців. У 2007 р. ним була запропонована схема, яка виключає адміністративне втручання у хід визначення номінантів та лауреатів Премії та покладає всю відповідальність за це на групу експертів, кількісний склад якої був збільшений задля максимально широкого врахування думки фахівців та об’єктивізації процесу.

Однак при цьому не було змінено інші параметри роботи експертної групи, зокрема — терміни проведення голосувань на першому та другому етапах. За умов, коли на другому етапі до експертів приєднувалися члени журі або розширеного Оргкомітету (які мали у стислий термін практично «з нуля» переглянути понад 20 вистав) термін заповнення експертних листів першого етапу до 15 січня виглядав хоч і компромісним, але обґрунтованим. Наразі нині через цей поспіх склалася аномальна картина.

З одного боку, для визначення переможців з числа 3-х претендентів у кожній номінації експертам відводиться фактично два місяці (починаючи з 15 січня), і це явно надміру. З іншого — багато хто з експертів, вочевидь, не змогли до 15 січня переглянути достатню кількість прем’єр (ідеться, насамперед, про прем’єри листопада-грудня, яких театрами зазвичай випускається бaільше, ніж в інші місяці року).

Крім суб’єктивних, тут виразно означився ряд і об’єктивних причин.

По-перше, вже зазначені терміни виходу прем’єр. Красномовний приклад: прем’єра вистави «Кайдашева сім’я» в Театрі ім. І.Франка відбулася 28 грудня, а її наступний показ — 19 січня. При цьому театри природно намагаються ставити найбільш касові прем’єрні вистави на вихідні дні, через що в експертів виникають так само природні труднощі із вибором вистав для перегляду. Треба також зауважити: якщо на початках існування премії відвідуваність київських театрів публікою в цілому була доволі низькою, то сьогодні прем’єрні вистави (особливо на камерних сценах) найчастіше йдуть з постійним аншлагом. За збільшеного кількісного складу експертної групи це теж утворює складнощі із переглядом прем’єр як для адміністрації театрів, так і для самих експертів. І коли театри самі просять експертів зачекати із переглядом їхніх прем’єр з творчих (інший склад акторів, доробки та ін.) або з адміністративних причин, фахова етика не дозволяє нехтувати такими проханнями.

По-друге, має місце нерегулярність показу вистав самими театрами. Так, експерти мали труднощі із переглядом вистав для дітей: вони часто йдуть вдень у робочі дні; ТЮГ на Липках та Академічний театр ляльок у другій половині грудня та першій половині січня взагалі не грали прем’єр, бо працювали в режимі Новорічних свят (в результаті, очевидно, через безвихідь у номінацію «Вистава для дітей» потрапила цілком «доросла» постановка Театру пластичної драми на Печерську «Маленький принц»). Вистава театру Київ Модерн-балет «Лускунчик» пройшла 30 та 31 грудня на переаншлагах, наступний показ запланований на березень. Через відсутність приміщення для показу вистав театр «Ательє 16» теж працює вкрай нерегулярно — і в результаті виставу «Сестри Прозорови», відмічену рядом експертів як яскраву театральну подію, було показано всього двічі. Проблему з переглядом таких вистав (а серед них часто трапляються гідні поціновування, без них же картина театрального життя міста виглядає неповною) частково можна було б зняти організацією перегляду їх у відео-форматі, що, звісно, не може стати цілковитим адекватом виконання наживо, але для фахівців є достатньо показовим — так, очевидно, не в останню чергу завдяки добре налагодженому розповсюдженню відеоверсії вистави Центру ім. Л. Курбаса «Голодний гріх» її було визнано найкращою камерною виставою 2006 р. Також заважала практична відсутність чіткого оперативного інформування експертів щодо термінів показу вистав у різних театрах, яке б допомагало їм визначитися з пріоритетами переглядів на той чи інший день. На жаль, на відміну від попередніх років, така практика не була впроваджена.

Зрозуміло, що ці обставини існували і раніше. Але наразі вони набули особливо загостреного характеру і поставили під сумнів власне авторитет самої «Пекторалі». Цього можна було уникнути, скажімо, заздалегідь продовживши термін проведення першого етапу до 15 лютого (й урівноваживши, таким чином, новий порядок функціонування розширеної експертної групи зі строками її роботи). Але і зараз, коли результати першого етапу вже встановлено, ситуацію можна оптимізувати таким чином: продовжити термін перегляду експертами прем’єр 2007 р. до 1 березня 2008 р. та на підставі цього внести зміни у результати першого етапу, сформувавши остаточний склад трійок номінантів.

Зміни у функціонуванні премії «Київська Пектораль» (не лише щодо кількісного складу експертів) назріли давно. Приміром, видається, треба повернутися до ідеї контролю в тій чи іншій формі за відвідуванням вистав експертами, оскільки нехтування навіть одним-двома з них виконання своїх обов’язків по роботі в експертній групі негативно впливає як на атмосферу в самій цій групі, так і на авторитет Премії в очах працівників театрів. На засіданні Оргкомітету по визначенню переможців «Пекторалі» за 2006 р. Начальником Головного управління культури С. Зоріною було озвучено слушну ідею щодо можливості ситуативного скорочення кількості номінацій, якщо в них не представлено справжніх подій (дійсно, якогось року краще визначити 5 справжніх лідерів, ніж роздати 12 знецінених «Пекторалей», обираючи «кращого з-поміж гірших»). Повсякчас виникають також інші пропозиції фахівців щодо поліпшення роботи «Пекторалі», оновлення її формату і зміцнення її авторитету, гідні врахування.

Кожного року, після завершення роботи експертної групи, обіцялося, що по наслідках цієї роботи буде проведене опитування експертів, обговорення театрального процесу та узагальнення їхніх пропозицій з метою вдосконалення функціонування Премії. Однак жодного разу подібних опитувань або нарад проведено не було.

Виходячи із викладеного вище, вважаємо за необхідне звернутися до Оргкомітету Премії та керівництва ГУК і СТД із такими пропозиціями:

1. рішенням Оргкомітету продовжити термін перегляду експертами прем’єр 2007 р. до 1 березня 2008 р. та на підставі цього перегляду внести зміни у результати першого етапу, сформувавши остаточний склад трійок номінантів;

2. сформувати робочу групу для збирання, обробки та узагальнення пропозицій фахівців щодо вдосконалення функціонування театральної премії «Київська Пектораль» та надалі, рішенням Оргкомітету, внести відповідні зміни до Положення про премію з метою підвищення її авторитету серед театральної громадськості та глядацького загалу Києва.

Лист підписали члени експертної групи театральної премії «Київська Пектораль»:

Заболотна В., Загурська Е., Васильєв С., Жежера В., Бентя Ю., Шерман Г., Мілєшкіна І., Владимирова Н., Липківська Г.

30 січня 2008 р.

2. Лист членів Ради директорів театрів Києва до Оргкомітету

Оргкомітету міської театральної премії

«Київська Пектораль»

Шановні члени оргкомітету!

12 лютого 2008 року керівники Київських театрів зібралися в Головному Управлінні культури і мистецтв на зустріч з членами експертної групи премії «Київська пектораль» заради усунення труднощів у перегляді експертами прем’єр вистав 2007 року, які виникли з різних причин, але загрожують дещо зашкодити авторитету Премії. В результаті нашого конструктивного діалогу і з метою розв’язання складної ситуації, що склалася, просимо оргкомітет взяти до уваги і по можливості зреліазувати пропозиції керівників київських театрів, а саме:

1. Продовжити перегляд експертами прем’єр 2007 року до 10 березня 2008 року і на цій підставі наново визначити по 5 учасників кожної номінації.

2. До 16 березня 2008 року визначити по 3 номінанти в кожній з позицій і оприлюднити їх в засобах масової інформації.

3. Надати у кожний театр список учасників експертної групи з контактними телефонами або e-mail-ами.

4. Вважаємо за доцільне залучити до організації переглядів вистав експертами та арифметичного підрахунку їх голосів студентів кафедри ОТС КНУТКТ ім. І.Карпенка-Карого (3–5 осіб).

5. Зважаючи на постійну критику щодо точності визначення підсумків голосування, просимо ввести до складу експертної та організаційно-підрахункової групи 3-ох спостерігачів з числа керівників київських театрів. Персоналії будуть визначені зібранням керівників цих театрів.

6. На вирішальному, останньому етапі визначення переможців запровадити відкрите, а не анонімне голосування в присутності оргкомітету, керівників театрів і, можливо, ЗМІ.

З повагою Художні-керівники-директори київських театрів, Члени Київського відділення НСТДУ України

3. Лист Оргкомітету на адресу В. І. Заболотної, 25 лютого 2008 р.

4. Лист В. І. Заболотної начальнику Головного управлення культури м. Києва Зоріній С. І.

5. Лист членів експертної групи до Оргкомітету від 3 березня 2008 р.

Співголові Оргкомітету

з вручення театральної премії «Київська Пектораль»

п. Зоріній С. І.,

співголові Оргкомітету

з вручення театральної премії «Київська Пектораль»

п. Богдановичу О. В.

Панове!

У зв’язку з ситуацією, що склалася із роботою експертної групи театральної премії «Київська Пектораль» та, зокрема, із виведенням з її складу В. І. Заболотної та М. В. Котеленець, яке сталося 15 лютого 2008 р. згідно (цитуємо) «Положення» про премію, вважаємо за необхідне зазначити:

1. Експерти «Київської Пекторалі» не були ознайомлені із «Положенням про премію», до тексту якого цього року були внесені істотні зміни, — при тому, що саме цей документ регламентує, зокрема, і роботу експертної групи; а також не були проінформовані про поточні зміни у її складі;

2. Робота експертної групи здійснюється винятково за усною домовленістю. Всупереч чинному законодавству, трудові відносини між Оргкомітетом та експертами не були оформлені через вчасне підписання відповідних трудових угод — із чітким зазначенням обов’язків сторін, обсягів та строків виконання робіт, розміру та терміну оплати. Тож експерти наразі є юридично цілковито безправними перед Оргкомітетом, і жодний з нас не убезпечений від повторення ситуації, яка склалася щодо В. І. Заболотної та М. В. Котеленець. Принагідно зауважимо, що працівника не можна вивести із складу структури, до якої він і не входив, оскільки це входження не було належним чином оформлене юридично;

3. 30 січня 2008 р. група експертів театральної премії «Київська Пектораль» звернулася до Оргкомітету з листом, того ж дня оприлюдненим на засіданні Художньої ради ГУК та підтриманим на засіданні Ради директорів театрів Києва 12 лютого 2008 р. У ньому йшлося, зокрема, про погану організацію роботи експертної групи, відсутність у ній належної координації, та містилися пропозиції щодо виправлення ситуації задля створення найбільш об’єктивної картини підсумків творчої діяльності київських театрів у 2007 році. Однак офіційної відповіді на цей лист експерти, які його підписали, досі не дочекалися.

Упевнені, що ситуація, яка склалася, потребує розв’язання не лише в юридичній, але й в етичній площині. Відтак вважаємо за необхідне, аби Оргкомітет:

1. Скасував як таке, що не має юридичної сили, своє рішення від 15 лютого 2008 р. (про яке він, до речі, проінформував листом тільки 25 лютого) щодо В. І. Заболотної — провідного театрального критика України, чиї моральна та професійна репутація є бездоганними, а також щодо М. В. Котеленець — авторитетного фахівця у галузі театрознавства та журналістики;

2. Оформив трудові відносини із членами експертної групи шляхом укладання відповідних угод згідно чинного законодавства;

3. Розглянув пропозиції експертів, висловлені в листі від 30 січня 2008 р. (копія листа додається), та організував належним чином роботу експертної групи на останньому етапі.

Ми, у свою чергу, лишаємо за собою право припинити свої стосунки із структурою, перед якою у нас немає жодних юридичних та моральних зобов’язань: останні є у нас лише перед нашими колегами-експертами — та працівниками київських театрів.

Із надією на конструктивне розв’язання зазначених проблем — Члени експертної групи театральної премії «Київська Пектораль».


Другие статьи из этого раздела
  • Алексей Лисовец. Гуманистический императив

    Когда я ставлю спектакль, я ставлю его для зрителя, которым являюсь я сам. И если на прогоне, когда я смотрю уже в сотый раз, у меня ослабевает внимание, я останавливаюсь и начинаю думать, чего не хватает, где я потерял зрителя — но на самом деле я потерял себя. Понятия «и так пройдет» для меня не было и не будет никогда. Лучше не позориться
  • Документальный театр Петера Вайса

    Создателем понятия и явления «документальный театр» считал себя Эрвин Пискатор (Erwin Piscator, 1893–1966), один из основных сотрудников Б.  Брехта в 1920-е гг, являвшийся также автором термина «эпический театр». В 1929 г. Пискатор выступил и как теоретик данного направления драматургии, его перу принадлежит статья «Документальный театр» (1929). Интерес к феномену документального театра вновь пробудился в ФРГ 1960-х гг. в связи с политизацией всех сфер жизни.
  • Уличные порядки

    Ярослав Федоришин — один из самых активных и востребованных за границей постановщиков Украины. Театральному делу он учился в Харьковском театральном институте им. И. Котляревского у Всеволода Цветкова, а также в Московском институте театрального искусства у легендарного режиссера Анатолия Эфроса. В 1990-м году он создал Львовский духовный театр «Воскресіння», через два года — организовал во Львове международный театральный фестиваль «Золотой Лев», который за годы его существования посетило с гастролями более 300 театров из 60 стран мира
  • Звернення представників театральної спільноти до учасників віче  «День гідності» на ЄвроМайдані

    Наш Майдан, наші барикади і наші плакати — це не тільки зразок народної мужності та громадського супротиву. Це блискучий зразок сучасного мистецтва, живого театру, демонстрація народного таланту і креативу.

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?