Неда Неждана у театрі Франка29 сентября 2009

Розмовляла Марися Нікітюк

Фото надані театром ім. І. Франка

Неда Неждана — драматург, перекладач, культуролог. Її п’єси йдуть в різних театрах Києва, її рок-опера за мотивами «Тараса Бульби» була здійснена в Муніципальному театрі «Київ». 25-го і 27-го вересня її п’єсу за мотивами трагічно-романтичної повісті Ольги Кобилянської «У неділю рано зілля копала» показали в театрі ім. І. Франка.

Це була ініціатива театру запропонувати вам інсценування «У неділю рано зілля копала»?

Так, це було замовлення театру, з яким я давно співпрацюю. Спочатку я була одним із організаторів і учасників проекту авторських читань «Наша драма» в Театрі Франка спільно з центром сучасного мистецтва ім. Леся Курбаса. В рамках цього проекту була видана збірка вибраних п’єс «Наша драма», куди увійшла моя «Химерна Мессаліна». Згодом моя співпраця перейшла на переклади, зокрема, в театрі йде спектакль «Маленькі подружні злочини» за п’єсою Еріка Емануеля Шмітта у моєму перекладі. Потім я написала рок-оперу за гоголівським «Тарасом Бульбою», яка називалася «Повернення в ніколи», і яку майже одночасно захотіли поставити і в театрі Франка, і в муніципальному театрі «Київ». Я, звісно, сподівалася, що її поставлять і там, і там, але здійснилася лише постановка в театрі „Київ”. Правда, натомість Богдан Ступка зробив замовлення на інсценізацію повісті Ольги Кобилянської «У неділю рано зілля копала» з режисером Дмитром Чирипюком. Вся ця робота — загально-театральне дитя, тому що писалася у співпраці з режисером, свої корективи вносили і композитор Юрій Шевченко, і художник Андрій Олександрович-Дочевський, і актори.

Сцена з вистави «У неділю рано зілля копала», Театр ім. І. Франка Сцена з вистави «У неділю рано зілля копала», Театр ім. І. Франка

Як вам працювалося з текстом Ольги Кобилянської, він легко перекладався на театральну мову?

Я вже вдруге маю справу з текстами Ольги Кобилянської, перша інсценізація — «Апостол Черні» — йде в чернівецькому театрі ім. О.Кобилянської. Вона нелегкий автор для постановки, бо, її тексти — це поетична й інтелектуальна проза. Гоголь, до прикладу, був і прозаїком, і драматургом, відповідно, його прозові тексти часто ставлять, бо вони дуже сценічні. Кобилянська несценічна, тому я чимало дописувала і змінювала, проте інсценування вийшло м’яким, оскільки я ніколи не йду наперекір авторові, а шукаю свою тему в межах авторського тексту.

Тема роздвоєності: Якщо брати поверхнево, то сюжет повісті становить любовний трикутник — головний герой Гриць любить двох, одну вибирає, інша його отруює, — до якого долучається тема фатуму (мати Гриця теж любила двох і її син ніби спокутує її гріх).

Але, на мій погляд, в тексті закладена складна міфологічна основа, цей твір — майже притча, де реалізується тема роздвоєння людини, тема вибору і кохання. Кожен наш вибір — фатальний, оскільки ним ми завжди робимо боляче комусь іншому і вбиваємо інші можливості. І, на мою думку, саме тому Кобилянська вводить в розповідь розгорнуту метафору фатальної роздвоєності — передісторію народження Гриця. Виходить, у нього дві пари батьків, а тому два життя, в нього також два кохання. У Кобилянської це гіперболізовано, але насправді ми всі подвоєні: це гени батька і матері.

Щоб загострити дію на темі роздвоєння і трагедії вибору, я ввела в текст деякі події, які у Кобилянської не описані. Перш за все, це сц

ена весілля з отруєнням Гриця, якої в оригіналі немає. Для мого інсценування це дуже важлива сцена, адже, як мені здалося, Гриць мав би знати, що дає йому Туркиня-Тетяна, він знав, що то отрута, але лише свідомо випивши її, він міг довести їй свою любов. Виходить, начебто є два кохання: в цьому світі і в тому, і він ніби справляє два весілля — земне і потойбічне, ця трута — і є ініціацією в інший світ. В цьому світі одна жінка зробила за нього вибір і Гриць одружився, покинувши іншу, але це не було його вибором, він так і лишився роздвоєним між двох жінок, двох життів, двох доль, і тому він гине.

Символічна основа: Я поклала вибрані події з тексту на ритуальний рік. Починається з народження дитини — календарно це збігається з Різдвом. Закоханість Гриця і Туркині — це весна, кульмінаційний вибір — свято Івана Купала, а фатальне одруження — осінь. Якщо йти за Християнською релігією, то народження Христа — це початок викупу гріхопадіння людини, і потім переродження — жертва для викупу наших гріхів. Паралельний сюжет можна знайти і в «У неділю рано зілля копала» — початковий гріх матері, її роздвоєння спокутується смертю сина, вона в кінці так і говорить: «Тут нарешті мій гріх скінчився». Гриць нібито стає жертвою для очищення роду.

З позиції язичницьких вірувань в цій повісті теж простежується чіткий цикл: народження-зима, закоханість-весна і вибір — осінь, смерть інших можливостей. Раніше голосили і влаштовували плачі саме на весіллях, бо всі інші потенційні шляхи вмирали для людини, а під час поховань святкували і жартували, відзначаючи нове переродження людини для нового повного варіантів існування.

А яким буде оформлення спектаклю? Візуальний ряд?

Оголені мною символи і архетипи в тексті дали поштовх і для візуального рішення. Справа в тім, що на початку це теж мало би бути як і «Тарас Бульба» — мюзиклом, я написала власні пісні для цього, але метафізика притчового варіанту переважила, і все таки це драматичний спектакль.

Сцена з вистави «У неділю рано зілля копала», Театр ім. І. Франка Сцена з вистави «У неділю рано зілля копала», Театр ім. І. Франка

Використані обряди, ритуальні ігри, тому в основі сценічних метафор — різні природи і стихії: вода, вогонь, дощ, грім, як очищення, і вода, як коловорот.

Оформлено сцену такими станками, які одночасно виступають і горами, і плотами, і урвищами. З цих пандусів на сцені і будинки роблять і плоти, з яких у фіналі стрибає у воду Тетяна. Увесь задник — це екран для рухомих картинок — таке напівмедійне рішення. Оригінальне пластичне рішення вистави — Ольги Семьошкіної, до речі, вона була балетмейстером і у «Тарасі Бульбі».


Другие статьи из этого раздела
  • Александр Друганов: «Гамлет». Часть ІІ

    Если бы Дима Богомазов предложил мне другую пьесу, я, возможно, отказался бы, но «Гамлет» — это святое. Посвятив сценографии пятнадцать лет, сегодня я стараюсь заниматься театром все меньше и меньше, потому что на это уходит слишком много времени, а для меня важнее живопись. Слава богу, я успел сделать две выставки: «Марки», и «360 градусов» в галерее Жени Карася. Театр слишком быстро умирает, возобновить того же «Фауста» сейчас достаточно сложно. Театральные спектакли — это мимолетная красота, тем она и привлекает, но это грустно для творца
  • Неизвестный Селин

    Публикация этих пьес, сценариев и либретто стала своеобразным итогом издания на русском языке основных произведений Луи-Фердинанда Селина и одновременно — важной вехой многолетнего переводческого труда Маруси Климовой, познакомившей русских читателей с многогранным языковым универсумом этого автора. Этот сборник (из-за ограниченного тиража сегодня уже являющийся библиографической редкостью) привлекает внимание, прежде всего, тем, что Селин-драматург в России куда менее известен, чем Селин-прозаик.
  • Павло Ар’є: Є така професія — драматург

    Про «Бабу Прісю», сучасний театр і державну безпеку
  • Хореограф Эдвард Клюг о хорошем балете и правильной музыке

    Эдвард Клюг принадлежит к тому типу художников, которые чётко знают каким должно быть их творчество и поэтому не боятся идти вперёд. 16 лет назад, будучи премьером Словенского Национального театра в Мариборе и имея в запасе ещё достаточно времени для развития танцевальной карьеры, он решил, что быть танцовщиком для него уже недостаточно. Сегодня Эдвард Клюг является художественным руководителем Ballet Maribor, сотрудничает со знаменитой труппой Штутгартского Балета и нисколько не смущается соперничества с постановками Джона Ноймайера или Джерома Роббинса

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?
Реклама:Продвижение сайта самостоятельно ea3fcce3d.