Політичні маніпуляції театральної ляльки,09 февраля 2009

або філософія дешевого американського театру

Текст Вікторії Миронюк

Після кожної вистави учасники Bread and Puppet Theatre випікають хліб та роздають його перехожим. Це не благодійна акція, а одна із засад філософії дешевого мистецтва, яку пропагують Bread and Puppet. Маніфест Cheap Art Philosophy набрав розмаху у 1982 році, коли став відповіддю на комерційне мистецтво, на противагу якому актори Bread and Puppet Theatre вирішили створювати свої вуличні спектаклі, які були би доступні для кожного, незалежно від соціального статусу чи заробітку.

Bread and Puppet Theatre Bread and Puppet Theatre

Мистецтво ─ це пацифізм

Історія цього театру починається у Німеччині, у 1934 році, коли народився Пітер Шуман ─ гуру Bread and Puppet Theatre. Він вчився на скульптора і на танцюриста, а потім у 1961 році амбітно емігрував до Америки, щоб повніше самореалізуватися. Там уже в 1963 році у Нью-Йорку він заснував театр, який прославився дивними виставами за участю гігантських ляльок та роздачею печеного хліба. Своїм незвичним мистецтвом Пітер Шуман намагався інтегрувати театр в життя, апелюючи до того, що театр, як і хліб, є однією із найнеобхідніших речей у житті людини. Так народилися безкоштовні вистави, до яких може долучитися будь-хто.

Пітер Шуман ─ пацифіст і проблематика його вистав також коріниться в ідеології пацифізму. Він присвячував свої дійства війні у В’єтнамі, політичній ситуації в Чилі, проблемам расової дискримінації в Америці.

Пітер Шуман на 5 метрових ходулях Пітер Шуман на 5 метрових ходулях

Форми вистав були дуже різними: від камерних, поетичних, як, наприклад, „Вогонь” („Fire”, 1962), „Джон Ерк” („Joan Arc”, 1977), до вуличних епопей типу “ Крик людей за м’ясом” („Peoples crying for meat”, 1969) та „Христофор Колумб” (1991).

В одному з інтерв’ю Пітер Шуман розповідає про аспекти лялькового театру. На його думку, ляльки позбавлені будь-якої серйозності і відповідальності, з їх допомогою режисер може гратися із символічним навантаженням і не перейматися ані сприйняттям аудиторії, ані репутацією акторів. Вистави, швидше схожі на буфонади, під час яких треба голосно сміятися, не забуваючи про те, що за сміхом приховані символізовані суспільно-політичні проблеми.

Корабель з “ Битви терористів і хоррористів” Корабель з “ Битви терористів і хоррористів”

Ляльковий Кат

Характерним персонажем для всіх вистав Bread and Puppet Theatre є величезна лялька на палиці, котра і є головним героєм. Зазвичай цій ляльці прикріплюють гігантські руки, якими керують окремі люди. Як скульптор Шуман надає перевагу простим, зрозумілим формам, головна ідея його ляльки ─ репрезентувати зміст вистави.

У виставах Bread and Puppet Theatre повноцінним персонажем є музика, Пітер Шуман, починаючи із 1974 року, долучає до вистав класичні інструментальні колективи, хори („Masaniello”, 1970; „Volkestein”,1978). У різні періоди своєї творчості Шуман запрошував також до своїх дійств акторів, нейтралізуючи їх присутність гіперболізованими масками.

Bread and Puppet Theatre Bread and Puppet Theatre

Одним із постійних учасників театралізовано дійства Bread and Puppet Theatre є кат, який часто з’являється у вигляді терориста чи владної особи. Нерідко у виставах використовується декорація літака-бомбардувальника, що знищує міста із мирними жителями. Цей літак-бомбардувальник може бути представлений майже у натуральному розмірі як у виставі “ The Cry of the People for Meat” або зведений до рангу символу ─ маленької іграшки.

Битва террористів і хоррористів

Показовою є одна із останніх вистав Bread and Puppet Theatre ─ “ Битва терористів і хоррористів” (від англ. Horror ─ жах, страх). ” The Battle of the Terrorists and the Horrorists” ─ це чорно-біле шоу із танцями та ляльками, в якому є кілька кольорових сценічних атрибутів. Оскільки США збираються перемогти у війні з терористами, то Пітер Шуман знайомить громадян із промоутерами цієї перемоги ─ хоррористами. Під двома величезними банерами двох головних святих ─ Бог Всього та Бог Нічого ─ хоррористи демонструють всі етапи на шляху до перемоги. Вони розважають публіку для того, щоб пізніше її символічно знищити. Все закінчується сценою із великим кораблем, який пливе хвилями океану, уособлюючи гіркоту втрати численних людських життів.

“ Битва терористів і хоррористів” “ Битва терористів і хоррористів”

Ця вистава є сатирою на Бушівську “ Війну із тероризмом”, „хоррорист” ─ неологізм самого Шумана, вигаданого для вистави “ Нow to Turn Distress into Success” (“ Як перетворити невдачу в успіх”, 2004). Для хоррориста мир ─ це військова перевага.

У світі Bread and Puppet Theatre називають “ анархічним, некомерційним, політично зарядженим досягненням мистецтва”. І цим мистецтвом Пітер Шуман хоче пробудити людську свідомість, вказати на межі добра і зла, змусити замислитись над тим, у якому світі ми всі живемо.

Bread and Puppet Theatre Bread and Puppet Theatre


Другие статьи из этого раздела
  • Тиждень актуальної п’єси. Програма

    Другий міжнародний фестиваль сучасної драматургії. 22–30 жовтня 2011 року. Події фестивалю проходитимуть на сценах театрів-партнерів: Київського академічного Молодого театру, Центра сучасних мистецтв «ДАХ», Київського академічного театру на лівому березі Дніпра, Театру «Відкритий погляд» тощо.
  • Театр починається з вішалки…

    Люди, які ходять у театр, вони й за ковбасою, певно, ходять, але у театрі, гадаю, вони мають абсолютно інший настрій. Люди одні й ті ж, але тут у них якесь особливе натхнення. Ми посміхаємося весь час, можемо навіть себе самі похвалити, бо хто ж нас похвалить, як не ми самі?! Люди до нас дуже гарно ставляться, завжди дякують по двісті разів на день
  • Борис Юхананов: на территории «Нового еврейского театра»

    Борис Юхананов — московский андеграундный режиссер, представитель мистериального театра, ученик Анатолия Васильева. Автор проектов: «Сад», «Дауны комментируют мир», «Фауст», «Повесть о прямостоящем человеке», ведет режиссерскую лабораторию в Школе Драматического Искусства. Сегодня в поле зрения режиссера — вопрос «Нового еврейского театра», о нем и ведется речь на примере долгоиграющего проекта Бориса Юхананова «ЛабораТОРИЯ. Голем. Венские репетиции», спектакля, который сам для себя пишет пьесу. Две его части (из трех существующих) были показаны в два дня в Киеве 17 и 18 мая 2008 года на ГогольFest.
  • Неда Неждана у театрі Франка

    Розмова з Недою Нежданою, драматургом, перекладачем, культурологом. Її п’єси йдуть в різних театрах Києва, її рок-опера за мотивами «Тараса Бульби» була здійснена в Муніципальному театрі «Київ». 25-го і 27-го вересня її п’єсу за мотивами трагічно-романтичної повісті Ольги Кобилянської «У неділю рано зілля копала» показали в театрі ім. І. Франка.
  • Один тиждень в Києві

    Враження акторів львівського театру ім. Леся Курбаса збирала Анна Слеш, розпитуючи гастролерів про найтепліші спогади, переживання, про них самих, про Київ і про київську публіку.

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?