Сучасна українська драма на папері

текст Андріани Стахів

 

Щойно з друку, ще тепла, потрапила у світ збірка п єс сучасних українських драматургів «Драма.UA», презентація якої відбудеться у межах ХХ Форуму видавців у Львові. До збірки увійшли роботи п’ятьох драматургів-переможців конкурсу україномовних п єс «Драма.UA-2012»: «Дівка на відданє» Віри Маковій, «Бал бетменів» Тетяни Киценко, «Хома Брут» Артура Млояна, «Партія» Євгена Марковського та «Дерева спізнюються на автобус» Олеся Барліга.

Перед тим, як потрапити у збірку, п єси молодих авторів бували на глядацькому розгляді у читаннях, але не видавалися. Загалом беручи, видання робіт сучасних українських драматургів не є надто поширеною практикою. Поки що у цій галузі можна відзначити презентовану минулого року, також під час Форуму видавців, збірку п єс трьох конкурсів — «Коронації слова», «Драми.UA» й Тижня актуальної п єси — та збірку п єс українсько-німецького драматурга Павла Ар є. Тому вихід цьогорічної книжки є важливою подією і для авторів, і для творців конкурсу україномовних п єс «Драма.UA».

«Метою конкурсу „Драма.UA» є промоція сучасної української драми. Ми як організатори і глядачі мріємо про те, щоб сучасну драматургію можна було легко купити й прочитати чи без проблем знайти у репертуарах українських театрів. Тому видання переможців конкурсу є для нас хоч і маленьким, однак дуже важливим кроком, — розповідає упорядник збірки та організатор конкурсу п єс «Драма.UA» Оксана Дудко.

 

Книжка вийшла накладом 1 000 примірників, і після Форуму її презентації мандруватимуть іншими містами України. Також видавці обіцяють, що «Драма.UA» незабаром потрапить в книгарні, національні та обласні бібліотеки для дорослих.

Учасники проекту «Драма.UA». Архів фестивалю.

 

Роботу над цією збіркою видавець Альбіна Позднякова називає своєрідним видавничим експериментом, оскільки сучасна українська драматургія — нечастий гість на полицях книгарень і бібліотек.

«Ми вперше бралися за драму. І, звісно, є страх, що вона, як і поезія, не користуватиметься попитом, але, з іншого боку, є й велике бажання підтримати сучасну драматургію, зробити для неї зелене світло бодай на одному зі шляхів, — ділиться своїми враженнями Альбіна Позднякова. — І нехай цього року у книжці зібрані, може, й не ідеальні п» єси молодих драматургів, але всі драматурги, відібрані журі фестивалю «Драма.UA», мають певний потенціал. І гадаю, вони варті того, щоби дати їм шанс першої публікації. Зрештою, конкурси на те й робляться, щоб відшуковувати молодих авторів і давати їм змогу вчитися на своїх досягненнях і помилках. Це лише перший крок, тому не варто судити цю книгу жорстоко. Я радше розглядаю її як часовий зріз того, що відбувається у сучасній україномовній драмі «.

 

Великою мірою п'єси збірки створюють тематичний контраст. Молоді драматурги звертаються і до глибинної людської сутності почуттів, і до проблем політики, української історії, переосмислюють літературну класику, описують богемне середовище та життя звичайних людей. Автори використовують живу мову з різноманітними діалектами, сленґами, суржиком та іншими її проявами. Різняться також час та умови написання творів.

З архіву «Драма.UA-2012»

Зокрема, п єса «Хома Брут» Артура Млояна отримала особливу відзнаку журі за віртуозну майстерність драматурга у перенесенні класичного твору на мову театру. «За основу п» єси «Хома Брут» взята повість Гоголя «Вій» з максимальним збереженням її структури та прямої мови, — пояснює Артур Млоян. П єси «Партія» («Революція зачекає?») Євгена Марковського й «Дерева спізнюються на автобус» Олеся Барліга посіли третє місце. «Бал бетменів» Тетяни Киценко опинився на другому. А п єса «Дівка на відданнє» Віри Маковій здобула перше місце.

«П» єса про постмодерну людину, яка весь час тікає від життя, придумуючи собі купу його варіацій, тільки щоб не стати у найважливіше, — розповідає про свою роботу Віра Маковій. — Героїня п єси сподівалася і розраховувала тільки на себе, а у відповідальний момент просто злякалася і не пішла у життя, чим обламала його собі. Сьогодні люди здебільшого все вирішують своєю головою, замість того щоб довіритися, дочекатися, дослухатися того, що до них мовиться, і жити відкриваючи свою долю, а не штурмуючи і муштруючи її, від чого самі знесилюються і страждають.

П єса Євгена Марковського стала результатом роботи на другому семінарі для українських та грузинських драматургів, який проводили представники британського Royal Court.

«Взагалі-то, сам текст народився завдяки роботі з англійськими драматургами та режисерами. Перший семінар, який пройшов у Тбілісі в травні 2011 року, завершився створенням п» єси Cuntsuffering (саме її, серйозно перероблену, в березні 2013 року під назвою Twatted прочитали у Лондоні). Після другого семінару (а він відбувся у грудні 2011 року у Львові) я вирішив писати зовсім нову п єсу. Хоча в принципі, виходячи із завдань британської команди, мав би покращувати вже написану. Але так сталося, — розповідає про появу своєї п єси Євген Марковський. — Проте важко сказати, чи візьметься хтось ставити «Партію». Все ж таки у ній дуже багато локацій, а також немала кількість «масовок». Хоча режисерам видніше.

Першу нагоду почути уривки п єс, поспілкуватися з авторами, видавцями та ідейними натхненниками збірки, потримати її у руках й оцінити самостійно усі охочі матимуть вже зовсім скоро — під час презентації книги під час Форуму видавців у цю п’ятницю.


Другие статьи из этого раздела
  • «Пилоболус»: «Мы всегда отвечаем „да“ на поступающие из космоса предложения»

    Робби Барнетт основатель и арт-директор танцевального коллектива «Пилоболус» об авантюрных грибах, силе коллективного мышления и людях, которые их вдохновляют
  • Танец Буто: твоя важность отменяется, или другая дорога на гору Фудзи

    Концептуально задачу Буто можно описать так — убрать свое «Я» из центра мира. Человек ведь воспринимает себя как центр миропорядка. В эпоху Возрождения была сформулирована идея о том, что человек — самоценен, а его жизнь — уникальна, и это легло в основу гуманизма. В Буто — все наоборот — человеческая жизнь не является ценностью, твоя важность отменяется. И все тренинги служат тому, чтобы ты принял это не умозрительно.
  • Політичні маніпуляції театральної ляльки

    Після кожної вистави учасники Bread and Puppet Theatre випікають хліб та роздають його перехожим. Це не благодійна акція, а одна із засад філософії дешевого мистецтва, яку пропагують Bread and Puppet. Маніфест Cheap Art Philosophy набрав розмаху у 1982 році, коли став відповіддю на комерційне мистецтво, на противагу якому актори Bread and Puppet Theatre вирішили створювати свої вуличні спектаклі, які були би доступні для кожного, незалежно від соціального статусу чи заробітку
  • Лабораторным способом: Серия Современная драматургия

    В Украине тоже пишут современные пьесы, но слишком мало и неинтересно — с проекцией «на века», что губительно и наивно. И все же в последнее время появился некий свет в конце туннеля. Влад Троицкий, создав мощный фестиваль ГогольFest, потенциально объединяющий все лучшее в театре, резонно пытается подверстать под него театральный авангад. Вместе с российскими идеологами «новой драмы» под маркой ГогольFest’а он организовал Лабораторию современной драматургии (ЛСД).

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?