Звернення представників театральної спільноти до учасників віче «День гідності» на ЄвроМайдані 15 грудня 2013 року

Ми, театральна спільнота України, висловлюємо свою любов і гарячу підтримку Майдану.

Те, що відбувається зараз в центрі столиці України, в Києві, на Майдані Незалежності — це демонстрація народної волі, сили, громадської свідомості, гідності і справедливості. Це майдан віри українського народу в український народ.

В той же час ми висловлюємо свій протест проти існуючої влади, проти її антигуманних методів боротьби з мирними демонстрантами, проти корупційної системи, проти цинічної торгівлі власною країною, проти хамства, жлобства і насилля.

Те, що відбувалося в ночі з 29-го на 30 листопада, з 10-го на 11 грудня — це нахабна демонстрація владою своєї офіційної позиції. Перемога режиму, силовий сценарій, розгін Євромайдану символізує антидемократичний курс влади, падіння в антилюдський неофеодальний період української історії, де не буде місця мистецтву, національній культурі, актуальному театру. Де не буде місця вільній прогресивній думці, де воля буде подавлена, де особистість почуватиметься гірше, ніж «кальосікі і віньтікі» савєтскага періоду. Де не буде жодних можливостей громадського контролю над діями влади, де з нас будуть робити бидло для обслуговування «сім» ї «. Де буде абсолютно втрачено національний культурно-інформаційний простір, де буде процвітати і жирувати чужа культура, тому що рідній культурі буде зашитий рот. Де знову не буде мови, бо вона завжди асоціюватиметься з національною свідомістю. Де Шевченка знову будуть цензурувати і припасовувати до пропаганди правлячої кліки. Де розквітне жорстока цензура.

Понад 20 років ми повертали на сцену рідну мову, понад 20 років ми відчищали українську історію від радянської редактури, ми повертали репресованих українських письменників читачеві, глядачеві. Заради чого?! Щоб злочинна влада знищила це єдиним розчерком пера?! Черговим штурмом беркуту?! Корисливим продажем «сусіду»? Продажем нас! Чи не схоже це на торгівлю рабами?!

Ця влада за всі роки правління демонструвала своє нищівне ставлення до культури. Яким же буде театр, яким буде мистецтво якщо ми залишимо цю владу?! Чи зможемо ми взагалі працювати завтра? Про що ми завтра будемо говорити нашим глядачам — громадянам України? Знову брехати —

як заведено брехати при диктатурі?!
Ми не хочемо брехати! Завдання сучасного театру, мистецтва взагалі, говорити правду. Підтримувати, відкривати свої двері для Майдану в прямому і переносному значенні. Відкривати себе. Геть самоцензуру! Геть принцип «наша хата скраю»! Наша театральна хата не скраю. Вона тут. В серці Майдану.

Наш Майдан, наші барикади і наші плакати — це не тільки зразок народної мужності та громадського супротиву. Це блискучий зразок сучасного мистецтва, живого театру, демонстрація народного таланту і креативу. І нам, акторам, режисерам, драматургам, художникам — нам є чому вчитися у митців Майдану. Майдан буде довгі роки надихати митців на нові актуальні твори і змінить культурний фон країни на краще.

Дякуємо вам за натхнення!

ви справжні!
Ми переможемо!

Звернення виголосили:

Сергій Проскурня, режисер

Наталія Ворожбит, драматург

Павло Ар’є, драматург

Римма Зюбіна, актриса

Ірма Вітовська, актриса

Андрій Приходько, режисер

Запрошуємо колег приєднатись до Звернення.


Другие статьи из этого раздела
  • Инженеры человеческих душ: Театр «АХЕ»

    Театр «АХЕ» часто называют алхимическим, на сцене они творят чудеса с помощью хитроумных приспособлений, машин и агрегатов, все в их спектаклях кипит пудрой и дымом. Совмещая, как равноправные, два искусства — живописное и сценическое, они придерживаются невербального театра, или недраматического: одна безмолвная сцена, наполнена символами, загадками, сменяет другую. Они держутся внутренним сюжетом, похожи на поток сознания, взрывающийся и расцветающий дивными и страшными цветами.
  • Один день у «Кімнаті»

    Із репетицій Театру в кімнаті, 2013– 2014 роки
  • Олег Липцын: «Никто особо никому не нужен…»

    Я не знаю, почему так получилось, но это действительно был наплыв. В Москве тогда говорили: «О, опять украинцы приезжают», потому что каждый курс имел кого-то из Украины, и это, как правило, была незаурядная личность. И тем более удивительно, что Украина по части театра никогда не выделялась.
  • Осень 2010: Кукольники всего мира в Петербурге

    26 августа — 6 сентября в Санкт-Петербурге проходил Первый Всемирный фестиваль школ кукольников. Исчерченный водными каналами, как кровеносными сосудами, Санкт-Петербург причудливо отражает образы паяцев, арлекинов и уличных балагуров. Здесь витает дух литературных марионеток и театральных силуэтов, наполняя город таинственной атмосферой Игры. Неслучайно именно Санкт-Петербург гостеприимно распахнул свои «руки-мосты» для встречи необыкновенных гостей — кукольников.

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?