«Європа — театру» в Салоніках17 апреля 2008

В грецькому місті Салоніках завершилось нагородження лауреатів однієї з найголовніших європейських театральних премій — «Нова театральна реальність». Вона має цікаву особливість — для того, щоб отримати «великий» приз у 60 тис. євро або «малий» приз у 20 тис. євро (нагорода для експериментаторів), режисер повинен обов’язково особисто з’явитися на вручення, взяти участь у конференціях на свою честь і показати одну зі своїх постановок. В іншому разі ці гроші повертаються в касу театру. Минулого року відсутність лауреату «великого» призу на церемонії навіть спрчинила на форумі міні-скандал. Цьогоріч одна з трьох лауреатів «Нової театральної реальності» німецький хореограф Саша Цадек також не приїхала сама і не прислала спектакль. Натомість приїхав достатньо відомий в СНД литовський режисер Оскарас Коршуновас з виставою «Гамлет», який кілька років тому не зміг отримати нагороду через фінансові труднощі організаторів премії. Головнйи приз цього року присудили французькому режисеру Патрісу Шеро, який привіз два спектаклі «Біль» і «Кома», і взяв участь в їх постановці в якості актора. Ще одним лауреатом «малої» премії став поляк Кшиштоф Варліковський зі своїм старим спектаклем «Очищені» (Cleansed, поставленому за п’ сою Сари Кейн. Але основна естетична, соціальна та політична напруга на форумі вибудовалась між третім переможцем «малої» премії — німецької театральною компанієї «Ріміні протокол», яка складається з трьох авторів-режисерів, які об’єднуються для постановок в різні комбінації. У Салоніки вони привезли спектакль Штефана Кеги «Мнемопарк», зірку кількох міжнародних фестивалів. Всі автори та актори цієї вистави — швейцарські пенсіонери, які захоплюються моделюванням залізниць. Режисери цієї антиглобалістичної поcтановки змогли вплести в нехитру, документальну та де в чому наївну історію оригінального захоплення німецьких дідусів безліч сюрреалістичних елементів, зробивши її одночасно і по-домашньому щирою, і по-соціальному гострою. Спеціальну безгрошову нагороду «Особливе визнання», вручену за поданням всесвітньо відомих Гарольда Пінтера, Тома Стопарда та Вацлава Гавела отримав білоруський «Вільний театр» з кількома гостросоціальними виставами щодо нинішнього стану справ у Білорусії. Під час постановок на задньму фоні на спеціальному екрані титрами йшла інформація про похмуру статистику сучасного білоруського життя (наприклад, високий процент самогубств серед пенсіонерів). Власне, саме жорстка критика на адресу нинішньої білоруської влади з боку артистів театру викликала значний резонанс у білоруських та російських мас-медіа, більшість з яких вже встигли охрестити спектаклі «Вільного театру» слабкими, вторинними та недостовірними. На фінальній церемонії нагородження група «Ріміні протокол», отримуючи свою нагороду, навіть запропонувала віддати білорусам частину премії, що залишишлася від Саші Вальц. Жюрі свого рішення з цього приводу ще не оприлюднило, але можна припустити, що для «Вільного театру» ці гроші зайвими не будуть, особливо в очікуванні вірогідних репресій з боку білоруської влади.

За даними www.vremya.ru


Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?