Черкаський театр вже півроку стоїть без даху26 января 2016


Текст Анастасії Головненко

Фото Ігора Єфімова «Вечірні Черкаси»

 

1 липня 2015 року близько 15:00 у Черкасах спалахнув обласний музично-драматичний театр ім. Тараса Шевченка. У цей час сторонніх осіб у приміщенні не було, артисти завершили репетицію. Згодом стало відомо, що загорання відбулося на третьому поверсі театру. Загорілося глядацьке крісло. Близько 20 хвилин колектив намагався загасити пожежу власноруч, однак не справившись із вогнем, викликав рятувальників. Перший пожежний розрахунок прибув до театру о 14.50. На цей час пожежа вже мала площу близько 200 квадратних метрів, і її площа продовжувала збільшуватися.

Попри зусилля пожежників, о 15.32 через високу температуру перекриття між поверхами в глядацькій залі почали руйнуватися. Майже одночасно руйнувалися плити перекриття даху театру. Вогонь поширився на покриття. Площа пожежі досягла 300 квадратних метрів у залі для глядачів та 200 квадратних метрів на покрівлі. О 16.28 пожежу вдалося локалізувати в межах залу для глядачів. О 17.24 пожежу було ліквідовано. Дах над глядацькою залою впав, зала повністю вигоріла, натомість сцену врятувала протипожежна завіса. Винних не встановлено досі.

4 жовтня був відкритий Благодійний Фонд допомоги театру «Черкаський театр», членами правління якого стали актори Черкаського театру. Основні завдання фонду: зібрати кошти на відбудову театральних приміщень пошкоджених під час пожежі, допомога Черкаському театру у спеціальному технічному оснащенні тощо. Подивитися реквізити.

Нині в театрі усе ще триває триває підготовка до відновлювальних робіт. За період зо дня пожежі владі вдалося розібрати завали на згарищі, створити проект кошторису, і на те все витратити близько 1,5 млн. гривень. Владислав Мамчур, директор ТОВ «Арсенал» (підрядна організація, що здійснює відновлювальні роботи в драмтеатрі) каже, що ці роботи тривають, незважаючи на відсутність фінансування. Втім, за його словами, якби чиновники різних рівнів в останні дні грудня знайшли спільну мову в бюджетних питаннях, протягом місяця над глядацькою залою вже стояв би капітальний дах.

З часу створення фонду й до кінця 2015 року відбувався приватний збір коштів і спроби переконати владу в необхідності державної і міської допомоги у відновленні театру. Розібратися в останніх подіях, які відбуваються в театрі нам допомагає голова фонду «Черкаський театр», актор театру – Олександр Гуменний.

Розкажіть, що відбувається з театром зараз, які роботи ведуться, які кошти виділили на його відновлення?

Останні події розгорталися таким чином: КабМін «виділив» 16 млн. 400 тис гривень на першочергові ремонтні роботи. Це перекриття даху, монтаж вікон та таке інше, але на рахунок Черкаського обласного казначейства вони прийшли аж 24-го грудня (!) і за тиждень таку суму звісно ніхто освоїти не встиг. Такі закони в нас. Таким чином, ці кошти в кінці року благополучно повернулися до Києва. Єдине, що чиновники встигли «висмикнути» з цієї суми 500 тис. гривень, на які зараз і проводяться, так звані, підготовчі роботи (демонтаж та прибирання обгорілих та пошкоджених цегляних, бетонних та дерев'яних конструкцій).

Як мені пояснили в обладміністрації, на сам дах мало б вистачити і 4,5 млн гривень. Тобто це і є та сумма, яку треба зібрати першочергово. Зараз на рахунку нашого Благодійного Фонду 96 тис 500 гривень. Загальна сума повного ремонту-відбудови театру сягає 142 млн. гривень. Ось такий не веселий розклад.

Хто мав займатися грошима?

Театр не є розпорядником цих коштів і, у зв'язку з тим, що вони виділялися з Резервного Фонду (тобто вони є державними), то і перераховувалися вони на рахунки облдержадміністрації. Наш театр не приватний, це державна установа, яка підпорядковується Черкаській обласній раді – вони і є власниками театру.

В облраді не впоралися з освоєнням і перенаправленням цих грошей, і суму з Києва, звісно, не повернуть?

Таку суму вони при всьому бажанні не встигли б освоїти за тиждень, бо є, нажаль, відповідна законом процедура їх освоєння. А терміни там значно довші.

Те, що гроші були виділені так пізно, як на мене, звичайний «плювок» з боку Києва. І судячи з слів губернатора Черкаської області – усі це розуміють і так. Документи на останній підпис для перенаправлення коштів, кажуть, півтора місяці пролежали на столі в Яценюка.

А щодо повернення грошей в облдержадміністрації вже подали відповідні документи, але усе це час. А гроші на відновлення театру були потрібні «на вчора».

На жаль, вже кілька місяців черкаський театр залишається без художнього керівника, яким до осені 2015 був Сергій Проскурня, і мав намір перетворити провінційний український театр на сучасний і проєвропейський. Тим часом, трупа театру виступає в обласній філармонії та в будинку культури ім. Івана Кулика, хоча ці зали й не пристосовані до театральних показів. В грудні відбулося не менше 10 виїздів в область ті інші міста. До Нового року трупа навіть підготувала дитячий вертеп «Всі миші люблять сир». Також паралельно готуються одразу чотири нові вистави: три класичні й одна пластична. «Шлюб за розрахунком» режисера Олеся Павлютіна одразу підлаштовують під виїзди.

 Слідкувати за витратами фонду «Черкаський театр» і новинами театру можна на офіційній сторінці у Facebook та в групі театру.


Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?