В Києві відкрилася виставка «Історичний костюм у творах мистецтва»30 апреля 2015


30 квітня — 7 червня


«Якщо погоджуватись із Шекспіром, який вважав увесь світ театром, а людей — акторами, то можна порівняти моду із талановитим сценографом. Бо саме мода створює „сценічний образ“ людини. Для кожної епохи він свій. В усі часи жертвами моди ставали найнезалежніші правителі, до її переможної ходи приєднувались натовпи прихильників, цілі народи і країни. Але все повторюється. Приходьте на нашу виставку та переконайтесь самі, що все нове — це добре загримоване старе». Олександра Сакорська, співкураторка виставки

Музей Ханенків запрошує стати очевидцем своєрідного параду фантазії, витонченого смаку, марнославства і таємних знаків. У розкішних інтер’єрах старовинного дому, в оточенні творів класичного мистецтва, з’являться незвичайні гості — кавалери й дами у костюмах 14 — початку 20 століть. Серед історичних реконструкцій, виконаних майстрами дизайн-студії «Десяте королівство», можна буде побачити, зокрема, модель сукні інфанти Маргарити. Інші реконструкції розмістяться поряд із картинами і скульптурами відповідних країн та епох.

«Напевне, кожен з нас, роздивляючись картини, хоч раз цікавився: що за вбрання у цього вельможі? Як називається ця примхлива зачіска? Навіть „просунуті“ завсідники музеїв часом запитують: як відрізнити „аллонж“ від „фонтанжу“, „паньє“ від „турнюра“? Як не переплутати „кірасу“ з „голільєю“, „коллар“ із „колетом“? Дійсно, елементи одягу та аксесуари у творах мистецтва — один з найцікавіших предметів для вивчення, вони багато розповідають про зображених осіб. Наша виставка не тільки допоможе знайти відповіді на всі ці питання, вона пропонує новий погляд на вже знайомі твори в експозиції музею. Відвідувачі виставки дізнаються про те, з чого зроблено костюми та прикраси персонажів, звідки їхнє вбрання походить та як його було сконструйовано». Анастасія Мацело, співкураторка виставки


Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?