Іспанці у розмірі м306 сентября 2009

Текст Вікторії Миронюк

Фото надані фестивалем

Сучасного театрального глядача навряд чи здивуєш новими технічними викрутасами або тілесними експериментами. Після різноманітних вуличних практик штибу австралійців Strage Fruit i французів Royale de Luxe та камерних практик, скажімо, театру Suka Off чи навіть псевдоепатажного Жолдака не вдається зберегти своє сприйняття незайманим. Усі теми видаються пережованими, а трюки — розкритими.

Хоча для пересічного київського глядача, який ще як слід не скуштував європейських театральних марципанів, іспанець Фернандо Санчес Кабезудо (Fernando Sбnchez-Cabezudo) aka Mr. KubiK Producciones може стати новим цікавим досвідом. Вистава, яку привезе його театральний колектив на Гогольфест, являє собою постмодерністський мікс із абсурдизму, кафкіанства та лівої критики під соусом чудернацької кубічної форми.

Mr.Kubik Mr.Kubik

Усе почалося у 2004 році в Мадриді. За ініціативою Фернандо Санчеса Кабезудо, його братів Хорхе та Мігеля Ангеля Родрігеза було створено міністудію, де вони займалися, так би мовити, творчим виробництвом. Що вирізняє цей колектив — то це багатогранність творчого досвіду кожного із учасників. Фернандо, наприклад, актор, який становлювався протягом трьох років в Teatro de la Abadia та в різних міжнародних воркшопах. Хорхе та Мігель — сценаристи та кінорежисери, чиї перші стрічки були номіновані на премію Гойя та Zinebi Awards. Вони вдвох створюють відеопроекції для вистав, які часом змінюють акторську реальність на віртуальну зі швидкістю світла. Побувавши на Фринджі, „кубики” прорубали собі вікно з Іспанії в світ і відтоді вже встигли відвідати міжнародні сцени в Кореї, Бразилії, Німеччині та Марокко.

Mr.Kubik Mr.Kubik

Уявіть собі куб трохи більший за метр із маленькими дверцятами та єдиною лампою на міні-стелі. Уявіть також, що ви можете бачити крізь стіни, і одна із них веде, власне, до квартири «героя наших часів», новоспеченого Чарлі Чапліна в умовах більш репресивного неоліберального капіталізму. Із економічного тупика він намагається видряпатися за допомогою абсурдистського рішення — поселитися в просторі М3. Із собою він бере найнеобхідніше: валізу із речами, вазон та ящик від ІКЕА. Та цей мінімалістичний особистий рай невдовзі заповнюється зовнішнім світом, який продукує внутрішніх монстрів.

Mr.Kubik Mr.Kubik

M3 (Cubic Meter) «Кубічний метр» — це комедія маленької людини, яка намагається втримати особисті маленькі цінності у космосі заввишки з півтора метри. Гіперзменшене помешкання, гріховне масове споживання, бар’єри, які заважають соціалізації, різні типи медіанасилля, що перетворюють людину в страх — усі ці мотиви з вистави можна з легкістю та сміхом ковтнути, як пігулку від нічних жахів. І коли здається, що все минулося, раптом нутрощі починають розбухати. Солодка анестезійна таблетка виявилася еліксиром правди.

Mr.Kubik Mr.Kubik


Другие статьи из этого раздела
  • Интеллектуальный пир и Мыльный Пузырь

    Если бы испанскому обольстителю Дон Жуану довелось узнать, что в третьем тысячелетии о нем напишет киевский драматург Андрей Миллер, надо думать, он бы счел возмездие от руки Командора чрезвычайно мягким. Все-таки у Дон Жуана при всех роковых его недостатках был вкус, стиль и честь, а у господина Миллера, пардон, одна литературная амбиция.
  • «Идеальная пара»: искусство валять дурака

    В киевском Театре на левом берегу Днепра состоялась премьера «пикантной комедии» по пьесе Марка Камолетти «Ох, уж эта Анна!».
  • «Римини Протокол». Театр новых форм

    «Римини Протокол» — это театральная группа, созданная в 2000-ом году тремя артистами-экспериментаторами: Хельгардом Хаугом, Даниэлем Ветцелем и Штефаном Каэги. Они известны в Европе своими нестандартными и, на первый взгляд, не театральными постановками. К примеру, одна из их робот заключается в том, что зритель заходит в телефонную кабину и связывается с оператором из Дели. На биеннале в Венеции «Римини Протокол» показали свою новую работу — документальный спектакль об эмигрантах из Казахстана, а также специально для фестиваля в короткий срок создали театральный квест с айподами «Видео-прогулка по Венеции».
  • «Поздно пугать» в Театре на Левом берегу Днепра

    Сложно и трудно современная проза и драматургия входят в украинские национальные театры. Давно нет советского идеологического заказа или царского запрета на национальный колорит, театры безраздельно владеют творческой свободой. Так, что же им мешает ее реализовать? Почему они угрюмо встречают любую инициативу? Почему творческий поиск в них встречается с заведомо установленным безразличием? По привычке тянут они свой комедийно-водевильный репертуар, лишенный духа, времени, остроты, будто не было в нашей традиции экспериментов Леся Курбаса и поисков 90-х.
  • Юная энергия классики или почти сумасшедшая «Женитьба»

    Агафью Тихоновну переселили на Оболонскую набережную в двухэтажный элитный особнячок, вручили ей две квартиры в центре и дачу под Киевом. Жевакина сделали не моряком, а певцом, эдаким Элвисом с заячьей губой и феерическими повадками. Яичница из коллежского асессора превратился в заместителя начальника налоговой службы, ему надели круглые очки кота Базилио, приталенную жилетку, пижонские штаны и снабдили несколько гейскими повадками. Словом, все персонажи — утрированные представители нашего «сегодня»

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?