«Місто на Ч» —театрально-документальний експеримент22 ноября 2011

Текст Катерини Гладкої

Фото Ольги Мурашко

Досьє:

Назва вистави: «Місто на Ч.»

Режисер: Андрій Май

Драматурги: Н. Ворожбит, М. Нікітюк, М. Гоманюк, А. Май, Є. Марковський, О. Гвоздік.

Актори: Н. Корбут, С. Бобров, Ю. Берлінський, Л. Попова, Т. Крижанівська, Л. Талах, М. Марущак, С. Терещенко, А. Куриленко, О. Гуменний, Л. Скобель, О. Кузьменко, М. Кондратський, М. Глазов, О. Теляник, Н. Глазова, Р. Лисінський, О. Павлютін

Премєра: 29 жовтня 2011 року, Черкаський академічний обласний український муздраматичний театр.

Жанр документальної вистави в Європі давно пережив пік своєї популярності. Створені на основі журналістських записів тексти документальних постановок підкорювали європейського глядача реалізмом, сучасними конфліктами та соціальністю. В Україні подібний театрально-документальний експеримент проводився вперше. Шестеро драматургів — Н. Ворожбит, А. Май, М. Гоманюк, А. Май, Є. Марковський, О. Гвоздік, М. Нікітюк — протягом березня — травня 2011 р. відвідували Черкасах, збираючи, записуючи матеріали про місто та його мешканців. Так виникла постановка „Місто Ч.«

„Місто на Ч „Місто на Ч

Сюжет вистави „Місто Ч. «розгортається довкола дівчини з київської Троєщини, яка, помилившись містом, замість Чернігова приїхала до Черкас — знайти хлопця, з яким познайомилася в клубі. Він казав їй „люблю тебе, мала, всі діла, а вона, шукаючи його, закохалася в іншого, вийшла заміж за нього і лишилася в Черкасах назавжди.

Власне, в основу блукання дівчини містом й були покладені записи драматургів про Черкаси. Протягом своїх пошуків, героїня потрапляє на черкаський базар, відвідує завод «Азот», на якому працює її хлопець, слухає пісні у виконанні місцевих жінок, дослухається до „пророцтв ворожок в селищі Панському, і зрештою потрапляє до помешкання місцевої молоді.

Важливу роль у виставі грають зміна різних поколінь. Старші люди — виражена ностальгія, вони пам’ятають повені та затоплення сіл перед будівництвом Канівського водосховища, молодь — репрезентує сучасність, вони мріють стати крутими, творчими і поїхати з міста. Старше покоління розповідає про власне дитинство, про пісні, про знахідки, про яблуневі сади, яких у місті було море, про курорт: у 1950–1960-х рр. Черкаси були «містом-курортом», коли «в Сосновку приїжджали відпочивати чи не з Далекого Сходу».

Вистава може похвалитися правдивістю і колоритністю мізансцен, живістю характерів, реалістичністю соціального тла. Авторам вдалося індивідуалізувати затемнене на мапі країни „місто Ч завдяки живим історіям людей. Створивши „обличчя Черкас, драматурги пішли далі — прописали його майбутнє, де місто знову стає курортом, на Дніпрі затори з яхт, а з Парижа до Сосновки ходить прямий рейс.

Але в цілому документальна оповідь „розсипалася на суму епізодів, яким бракувало концепції, ідеї, конфлікту та позиції. „Місто Ч. «- привабливий соціальний і творчий експеримент, але як театральному продукту йому не вистачало узагальнення, концептуальності й художності.

Нова експериментальна сцена Обласного муздраматичного черкаського театру ім. Т.Г. Шевченка Нова експериментальна сцена Обласного муздраматичного черкаського театру ім. Т.Г. Шевченка


Другие статьи из этого раздела
  • Печальная мелодия любви

    Традиция кукольного театра в Японии насчитывает уже не одно столетие. Официально считается, что этот уникальный для европейского сознания вид искусства зародился в XVI веке, когда куклы нингё и старинные песенные сказы дзёрури объединились в сценическое действо — спектакли Нингё Дзёрури. Свое привычное имя «Бунраку» театр обретет в ХIХ веке благодаря Уэмуре Бунракукэну, который подарил второе рождение Нингё Дзёрури, на какое-то время потерявшему зрительскую любовь
  • «Тарарабумбия. Шествие»

    Крымову удается на уровне конкретных образов проследить взаимосвязь разных чеховских сюжетов, в том числе и на уровне образов совершенно бесплотных
  • Всі хворіють на Гольдинера

    Homo soveticus: американська комедія & радянська трагедія
  • Антигона. Последняя жертва богов

    Премьера спектакля «Взамен рожденная» в театре Дмитрия Богомазова «Вільна сцена» (по мотивам «Антигоны») задумывалась как моноспектакль для актрисы театра Катерины Качан. Однако в режиссуре Ларисы Венедиктовой постановка выросла в некий метажанр, соединивший текстовый театр с техниками современного актуального танца. В результате получилось привычное для европейских платформ (в особенности — фестивальных) представление-перформанс. Театр, который предлагает Лариса Венедиктова (и этого направления придерживается вся команда «Вільной сцены»)  — это театр с вопросом «как играем?»
  • Черное сердце тоже болит

    Говоря о любви, о долге, о роке, о власти ─ обо все том, что будет грызть человеческое сердце до скончания мира, шекспировская драматургия действительно никогда не утратит своей актуальности. Чем дальше мы уходим от «золотого века Англии», тем ближе и понятнее нам становятся ее неумирающие страсти. Сколько бы ни было написано прекрасных новых текстов, шекспировские навсегда останутся объектом вожделения для театральных режиссеров, они же будут их испытанием на зрелость. Андрей Билоус в постановке «Ричарда» сделал ставку на психологический анализ первоисточника и неожиданно гуманистическое прочтение характеров.

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?