Мовою Ритму19 апреля 2010

Марися Нікітюк

Фото Oleg Micheyev і Steve McNicholas


З 22 по 25 квітня в Києві в Жовтневому палаці зіграє свою останню шоу-програму легендарний театралізований шум-ритм колектив STOMP, вистави якого багато років не сходять зі сцен Лондонських театрів, а шоу занесені до списку must see столиці Англії.

Заснований у 1991-му році у Великобританії цей колектив на сьогодні має 5 додаткових складів, що поширюють візуально-шумову культуру STOMP по всьому світові.

STOMP видобуває музику з найрізноманітніших речей, в їхніх руках „грають запальнички, сірники, швабри і поліетиленові пакети. Влаштовуючи феєрію звуків, перформери STOMP ще й танцюють в різних стилях, а окрім цього, час від часу влаштовують, приміром, бої на покришках чи баках від сміття. STOMP, ставши популярними і знаними в усьому світі, неодноразово були запрошенні для зйомок в рекламі Coca-cola, Toyota, та інших світових брендів. Також вони забезпечували видовищем вручення Американського Оскара, Еммі, і були нагородженні найпрестижнішими театральними та танцювальними преміями світу, серед них в 1994 році отримали премією Лоуренса Олів’є.

STOMP STOMP

Учасник STOMP Фразер Моррісон:

«STOMP як колектив і вид шоу було започатковано на фестивалі в Единбурзі. Засновники шоу — музикант Люк Кресвелл та драматург Стів МакНіколас — зібрали оригінальний колектив з друзів перформерів, щоб перевірити, чи спрацює початкова ідея шоу: гра на різноманітних предметах побуту. Саме слово Stomp точного перекладу не має, це, так би мовити, неологізм. Але для нас воно пов’язане із силою, потужністю танців вуличних бендів — „ноги в підлогу». Самі звуки в назві є сильними, ударними, вони втілюють нестримну енергію нашого шоу, це дуже сильне слово, воно вибухає громоподібним ритмом.

STOMP STOMP

Успіх до нас прийшов не одразу після заснування. Звісно, визнання і повагу у вузькому колі професіоналів ми отримали задовго до того, як стали популярними на весь світ. Спочатку здобутки STOMP поширювалися з вуст вуста по «сарафанному радіо», але такий спосіб пабліситі вимагає багато часу. STOMP їздив з туром кілька років перш, ніж стати відомим у Великобританії.

Коли люди бачать наші шоу, я думаю, вони згадують, що музика і ритм є в усьому: починаючи від кроків, що стрімко збігають сходами, завершуючи різнобарв’ям звуків на кухні, коли хтось готує їжу. Але люди часто дуже зайняті, щоб чути музику у власному побуті… і STOMP їм про це нагадує.

STOMP STOMP

Зараз існує 5 чи 6 дочірніх компаній STOMР, вистави передаються від групи до групи, ми обмінюємося досвідом і знахідками — виходить така велика-велика родина артистів. Компанія, що приїздить до Києва, складається з перформерів кількох груп: з тої, що працює в США і тої, що їздить по Європі. Всі наші утворення залежні від оригінальної британської компанії, яка була заснована першою в далекому 91-му. Але саме наше шоу сильно розвинулося з часу оригінального виступу в Единбурзі, стало довшим за тривалістю, займає великі площі, є більш технологічним і складним.

У STOMP немає школи в повному розумінні цього слова. Коли ми шукаємо нових учасників, ми робимо відкрите прослуховування. Багато хто приходить вже знаючи, що це за шоу, і чим ми тут займаємося. Найважливіше, що ми шукаємо в новеньких — це готовність проявити свою особистість, характер в рамках STOMP. Ми часто бачимо дуже талановитих танцівників чи музикантів, які просто не підходять для нас, іноді їх попередня підготовка навіть заважає. Я скажу так, що навіть середньостатистичний українець може вступити до лав STOMP, якщо у нього правильно „здвинуте мислення, якщо він по своєму характеру STOMP-івець.

STOMP STOMP

Люди без розуміння ритму, мабуть, існують в цьому світі, але це під великим питанням. Ритм відчувають всі, його кожен носить в своєму серці, а те, як він використовується, залежить від людини.

Стів МакНіколас і Люк Кресвелл, засновники STOMP, досі є діючими директорами всіх наших компаній, саме вони створюють нові шоу, пишуть сценарії і влаштовують воркшопи. Через природу наших інструментів — побутове «все підряд» — музика і танці обумовлюються їх можливостями. Ми шукаємо ті звуки, які ми можемо дістати з тих чи інших речей, і які рухи можемо виконувати, поки їх видобуваємо, а потім робимо так, щоб ці рухи були ще й видовищними. Багато хореографії знаходиться під час репетицій, чи під час лабораторій та воркшопів в групах, а що йде в роботу, потім вирішують директори. Саме шоу має рамки, в яких перформер може творити, і в яких, звісно, існує місце для імпровізації.

STOMP STOMP

Ми постійно тестуємо речі, що нас оточують, на те, як вони звучать. Наприклад, кухня — чудове місце для пошуку звуків, і ми грали багато раніше в кухнях! А найдивніша річ, на якій ми коли-небудь грали, це був… корпус корабля. Був благочинний концерт, ми звисали з корпусу того корабля і відбивали по ньому ж музику. Це було відверто химерно, але прикольно. Нас часто називають «створювачі шуму», але ми воліли, щоб нас все ж таки називали музикантами.


На STOMP впливають всі традиційні надбання всіх культур, і найбільше тих древніх культур, що засновані на ритмах. Кожен перформер привносить в колектив традиції своєї культури і свої уподобання в музиці, де це все міксується.

Наша аудиторія — це ви. STOMP грає по всьому світі для всіх культур і всіх віків, ми говоримо мовою, яку всі розуміють… мовою РИТМУ. «

STOMP STOMP

STOMP STOMP


Другие статьи из этого раздела
  • Черное сердце тоже болит

    Говоря о любви, о долге, о роке, о власти ─ обо все том, что будет грызть человеческое сердце до скончания мира, шекспировская драматургия действительно никогда не утратит своей актуальности. Чем дальше мы уходим от «золотого века Англии», тем ближе и понятнее нам становятся ее неумирающие страсти. Сколько бы ни было написано прекрасных новых текстов, шекспировские навсегда останутся объектом вожделения для театральных режиссеров, они же будут их испытанием на зрелость. Андрей Билоус в постановке «Ричарда» сделал ставку на психологический анализ первоисточника и неожиданно гуманистическое прочтение характеров.
  • Містична Ірен та духи

    У квітні в Центрі Леся Курбаса відбувся показ постановки Харківського національного театру «Ірен та духи» за мотивами п’єси Н.Коляди «Америка Росії подарувала пароплав» у режисурі О.Ковшуна
  • Кто здесь маньяк?

    В пьесе немецкоязычного автора Лукаса Берфуса «Сексуальные неврозы наших родителей» остро поставлен вопрос двойной морали общества. Это и странный, и магнетический текст о девочке Доре, болезнь которой подавляли таблетками, а потом прекратили и удивились тому, как быстро она схватывает на лету пороки современного мира.
  • Золотой Лев

    Вот уже девятый раз Львов принимает гостей на своем международном фестивале «Золотой Лев». В этом году программа фестиваля включала около 30 спектаклей, привезенных преимущественно из ближнего зарубежья
  • ГогольFest: 2009

    Театр и музыка — уже традиционно сильные стороны ГогольFestа — будут представлены лучшим из того, что есть в Украине и за рубежом. Несмотря на то, что за два последних года фест так и не оформил четко свое лицо, он все же остается самым заметным событием Киева в этом году. Осенью город будет жить ГогольFestом, проводя все свое свободное время в холодных и угрюмых стенах Арсенала

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?