Один злотий за контркультурний театр05 ноября 2008

З Польщі Вікторія Миронюк

Фестиваль залежних театрів

Познань

15–25 жовтня 2008 року

Зазвичай чуємо про незалежні театральні колективи, що мають етикетку «інді», висловлюючи у такий спосіб свою незалежність від владних структур чи фінансових потреб. Організатори цього фестивалю спробували визначити «залежність» інакше ─ від коштів, доступних сцен та запрошень на фестивалі.

Більшість таких ─ це студентські чи напівпрофесійні колективи, які не утвердилися поки що в театральному світі ─ так званий альтернативний театр. Щоб розширити коло його зацікавлених глядачів, організатори встановили символічну ціну на всі вистави ─ один злотий.

Традиція вуличного театру

Познань, місто, де мешкає понад 600 000 громадян, має сильну традицію вуличного театру, представленого: «Театром Восьмого Дня», «Театром Usta Usta Republika» і «Рorywacze ciał». Тут існує багато альтернативних колективів, що сповідують контркультурну ідеологію, втілюючи її в сюжетах вуличних і камерних вистав, і заповнюють своїми виставами культурне життя міста. У Познані поширений молодіжний театральний бунт проти норми.

Студентський театр Fuzja, наприклад, представив на фестивалі вуличний спектакль «Сafestrada», в якому критикував устрій суспільного «бджолиного рою», де кожен займає свою шпарину і виконує задану йому роль.

Вистава «Сafestrada», студтеатру Fuzja Вистава «Сafestrada», студтеатру Fuzja

Театр Parish Dance Theatre торкнувся проблеми суспільної ізоляції людей із фізичними вадами. У його танцювальному проекті брала участь жінка на інвалідному візку, яка танцювала в міру своїх можливостей, демонструючи волю до життя, радості і самодостатності.

Окремо було загострено проблему молодіжного дозвілля ─ безсенсового часу, згаяного на телебачення та шопінг.

Незважаючи на те, що не всі учасники були професійними танцюристами, їм вдалося втілити рухами основні ідеї постановки.

Parish Dance Theatre Parish Dance Theatre

Ти, як завжди… Аматорство

GappadTheatre є першим шотландсько-польським театром, який приїхав до Познані, щоб показати амбітну двомовну виставу Asyoualwaysdo про суспільний лад, у якому людина опиняється жертвою і ворогом. Режисура та гра молодих акторів відчутно відрізнялася від інших фестивальних колективів, залишивши по собі безліч запитань. Сповідуючи аскетичний театр Гротовського ─ мінімум декорацій, світла, музики, костюмів ─ GappadTheatre робив ставку на гру акторів і сенс, не маючи ні того, ні іншого.

Gappad Theatre. As you always do Gappad Theatre. As you always do

Teatr Abanoia показав на фестивалі спектакль Warzywa (Овочі) ─ веселий роздум над людськими емоціями, мріями та грою, яку завжди ведуть у міжособистісних стосунках. Не вистачало у цій виставі, яка є, зрештою, студентською роботою, тихих пауз у насичених діалогах, в яких можна було зробити перерву і подумати про сенси вистави. Актори виразно позиціонували себе як аматорів, ймовірно, саме це зумовило їхню легковажність щодо професійності сказаного. Режисерська рука теж не дійшла до окремих дрібних деталей, які, вочевидь, могли би стати більш виразними і чіткими. Але незважаючи на це, глядачі лишилися задоволеними.

Gappad Theatre. As you always do Gappad Theatre. As you always do

«Епопея». До сліз і крізь сльози

В останній день фестивалю потішив Варшавський театр Mamro, який розсмішив глядачів до сліз. Наше зазвичай скептичне ставлення до комедійних постановок пов’язане з їх розважальним характером та орієнтацією на смак пересічного глядача. Однак Mamro переконав, що можна сміятись до сліз і крізь сльози, і це не просто розважає, це приносить неповторне задоволення.

Їхня вистава Epopeja розповідає про абсурдну дійсність людей кіноіндустрії, їхню глибоку залежність від рішень продюсерів і політиків. Режисер, який вирішив знімати польський історичний фільм, не може його завершити через вимоги міністрів культури, забаганки політичних партій та вередливість спонсорів, врешті вирішує вчинити самогубство.

Театр Mamro, вистава Epopeja Театр Mamro, вистава Epopeja

Кожен рух вистави був продуманий до дрібниць і викликав море емоцій у глядачів. Не бракувало у виставі і спокійних монологів, що дозволили проявити глибину акторських характерів.

У цілому фестиваль залишив приємні враження: молоді актори ще не навчилися догоджати глядачам, виражаючи свої сподівання щиро, наївно по-юнацьки висловлюючи свій бунт проти правил життя. Хотілося би, щоб такі фестивалі відбувались частіше, щоб глядачів було більше, адже молоді творці потребують своєї публіки, якій можна було би поставити питання.


Другие статьи из этого раздела
  • Слова (не) мають значення

    Київ побачив «Розділові» за текстами Сергія Жадана
  • «Механічна симфонія»

    «Механічна симфонія» — це майстерня, завод із виготовлення незвичної, але оригінальної музики, в якій какофонія сучасності зливається із гармонією Всесвіту. Її творять всі присутні — класичні музиканти, інженери, машини і навіть глядачі. Прийшовши на черговий концерт, публіка сподівається просто відпочити, розважитись, послухавши музику, яку для неї виконуватимуть. Але несподівано для самих себе глядачі опиняються на сцені, стають персонажами власної вистави, творцями власної симфонії.
  • «Анна Каренина»: опиумная страсть

    Эйфмановская «Анна Каренина» открыла зрителю темную бездну обреченной женской души и хаос настоящей, сокрушающей страсти. Умышленно отказавшись от побочных линий, режиссёр аккумулировал все драматическое напряжение романа в треугольнике: Каренина — Вронский — Каренин
  • «Объяснить» И. Вырыпаева в «Школе современной пьесы»

    Не завидую зрителям, у которых под рукой не будет хотя бы пресс-релиза, который, впрочем, тоже ничего в «Объяснить» не объясняет. Но, по крайней мере, дает хоть какую-то опору, потому что осмыслить новый вырыпаевский опус, отталкиваясь собственно от спектакля, будет, мягко говоря, затруднительно
  • «Не тут и не там»

    Мрачный, угарный, в какой-то мере мистический и страшный рассказ Хармса о том, как к полуголодному писателю приходит в квартиру старуха и умирает, Дмитрий Богомазов и Лариса Венедиктова поставили на двоих актеров, разложив монолог героя на внутренний диалог с собою. Никаких вспомогательных средств, никаких «костылей» из изысканных техно-медийных кибер-выдумок (свойственных спектаклям «Вільной сцены»),  — исключительно актерские данные и работа с пластикой Александра Комаренко и Игоря Швыдченко.

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?