Кордони та відстані: вистава для адекватних29 сентября 2015

  

Текст Олександри Яцини

Фото repor.to

 

«А якби всі з п’ятого поверху стрибали, ти би теж стрибнула?!»

Власне, майже усі розмахували тим триколором. Бо саме так розпочалась вистава «Кордони та відстані» на Малій сцені театрального павільйону «ГогольFest». Актор Олексій Доричевський, роздав глядачам, що чекали біля входу ті самі синьо-біло-червоні стрічки, і голосним, збудженим голосом викрикував слова подяки, заохочуючи інших робити те саме. Мабуть, і йому, і режисеру постановки, Андрію Маю, як мінімум цікаво кожного показу рахувати «тих, хто повелися», як впринципі люди виокремлюють собі «авторитетів» і наскільки далеко можуть за ними піти. Адже, усе таки були й ті, хто до флешмобу не долучився. Без традиційних трьох дзвінків, глядачів запросили до зали без амфітеатру, рівних рядів стільців і сценічного простору.

Ми записали ці інтерв’ю у Криму, 24 серпня 2014 року, говорили, переважно, з кримськими татарами. Ми хотіли отримати певний зріз суспільної свідомості. Проте, вистава абсолютно зрозуміла глядачу будь-якої національності, не лише українцям, татарам або росіянам, – розказує Андрій Май.

В основі «Кордонів та відстаней» – відеопроекції та вісім образів, з якими працює актор. Це пересічні, знайомі персонажі, як от росіянин-відпочивальник, котрий агресивно провокує оточуючих своїми сентенціями або бабуся-пенсіонерка, яка хоче, аби тільки «не було війни» та затравлено повторює, заглядаючи до вас у очі «Слава Богу, да?». Актор не притримувався жорсткого тексту ролі, його робота була керована реакцією глядача, його відповідями й репліками. Автори певним чином використовували імпровізацію, зачинали діалог, вивчали реакцію публіки, провокували її.

Жінка середнього віку розповідає про те, як вона спізнилася на літак, актор дублює її німецький текст із відео українською. Слово за словом ми розуміємо, що це відома актриса документального проекту «Rimini Protokoll» Хільгард Хауг. Ми розуміємо, що вона з сином мала летіти над Україною в «Боїнгу 777» в липні минулого року.

Вистава закінчується коротким відео «Солдат» за п’єсою Павла Пряжко, яке свого часу було представлене в московському «ТЕАТР.DOC». Повернувшись з війни додому, солдат ретельно приймає душ. Змивши з себе більшу частину бруду, крові й землі, він вирішує не повертатись туди, де вмирають його побратими.

Назва документально-мультимедійної вистави «Кордони та відстані» дуже пасує її змісту, інтерпретації якого не обмежені. Месседж, який намагався транслювати режисер можна оцінювати по-різному, це кордони між людьми та державами, відстані у просторі, часі, цінностях і моральних принципах. Парадокс у тому, що в світі єдиний для всіх інформаційний простір, однак мікрокосм у кожного свій.

Андрій Май змушує поглянути на сьогоднішні реалії, певним чином дистанціюючись від них. Персонажі і умови, в яких вони опиняються здаються важливими, але все-таки, такими, що минуть. А що залишиться, запитує глядача режисер? Сподіваємось, людяність, розуміння і здоровий глузд. Можливо, саме тому кожен показ Андрій Май трохи збоку спостерігає за тими, хто розмахує стрічками й вигукує гасла.


Другие статьи из этого раздела
  • «Не тут и не там»

    Мрачный, угарный, в какой-то мере мистический и страшный рассказ Хармса о том, как к полуголодному писателю приходит в квартиру старуха и умирает, Дмитрий Богомазов и Лариса Венедиктова поставили на двоих актеров, разложив монолог героя на внутренний диалог с собою. Никаких вспомогательных средств, никаких «костылей» из изысканных техно-медийных кибер-выдумок (свойственных спектаклям «Вільной сцены»),  — исключительно актерские данные и работа с пластикой Александра Комаренко и Игоря Швыдченко.
  • «Мать». Премьера по Станиславу Виткевичу

    О молодой режиссуре, вечных ценностях и театре абсурда
  • «Олений дом» и олений ум

    «Олений дом» — странное действие, вольно расположившееся на территории безвкусного аматерства. Подобный «сочинительский театр» широко представлен в Северной Европе: режиссер совместно с труппой создает текст на остросоциальную тему, а затем организовывает его в форму песенно-хореографического представления. При такой «творческой свободе» очень кстати приходится контемпорари, стиль, который обязывает танцора безукоризненно владеть своим телом, но часто прикрывает чистое профанство. Тексты для таких представлений являются зачастую чистым полетом произвольных ассоциаций и рефлексий постановщика-графомана.
  • Актер — иероглиф

    В китайском, японском и корейском языке слово «каллиграфия» записывается двумя иероглифами, буквальный перевод которых — «путь пишущего». «Путь» читается как духовный выбор, внутреннее стремление обнаружить в искусстве письма философию жизни. Именно ее предложил познать танцовщикам хореограф Лин Хвай-мин. Он долго изучал китайскую каллиграфию, пока не обнаружил в ней «предельно сфокусированную энергетику»
  • Тургенев по Фрейду

    По традиции, название пьесы в Театре на левом берегу Днепра изменили. Был  «Месяц в деревне» господина Тургенева, а вышло… «Высшее благо на свете» господина Билоуса. В  «Месяце» была типичная тургеневская элегия, граничащая с наивной сладковатой сентиментальностью, а в  «Высшем благе» получилось море зловещей любви. Здесь все любят друг друга и все — не взаимно, а посему — воспламеняются, бьются в конвульсиях, сходят с ума, погибая от страсти.

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?