Про що говорять і про що мовчать вагіни29 марта 2010

Текст Марисі Нікітюк

Фото Андрія Божка

У міру — сексу

У міру — брутальності

У міру — сміху

У міру — роздумів

У міру — співчуття —

Світська міра скандальної теми вагін у Києві

«Монологи вагіни» Джуліано ді Капуа в концерт-холі «Фрідом» виявилися вишуканою пікантною виставою — в міру комічною, в міру повчальною і в міру сумною. Абсолютно в міру спонукали вони замислитися глядачів над тим, що жінку було би непогано принаймні намагатися розуміти (це не архіскладно), і що насильство над жінками з боку чоловіків калічить не одну конкретну людину, а цілі світи. Вистава витримана в світському тоні, який дозволяє текстові не скотитися в істеричний феминістичний маніфест і позбавляє його вульгарності, неминучої для даної теми.

«Монологи вагіни» Джуліано ді Капуа в концерт-холі «Фрідом» «Монологи вагіни» Джуліано ді Капуа в концерт-холі «Фрідом»

Сама п’єса Ів Енцлер є соціокультурним феноменом: проінтерв’ювати понад 200 жінок різного віку, професії, орієнтації, віросповідання та національності на тему їх ставлення до своїх геніталій — це справжня соціальна акція. І однозначно — вчинок, адже для цього треба мати неабияку сміливість і навіженість. Назвати високохудожнім цей текст ніяк не можна, він іронічний, смішний, пікантний і все. Щоправда, ідеї п’єси добре працюють у режимі психологічної реабілітації, якщо глядачі мають у тому потребу. «Монологи вагіни» — це зріз жіночих міркувань про самих себе, про світ чоловіків і про те, наскільки жінкам в цьому світі не комфортно. Це не стільки гарцювання на табуйованій і заздалегідь спекулятивно-скандальній темі, скільки спроба представити жінку прекрасною в тому вигляді, в якому вона є, — земному, природному.

«Монологи вагіни» — це зріз жіночих міркувань про самих себе, про світ чоловіків і про те, наскільки жінкам в цьому світі не комфортно. «Монологи вагіни» — це зріз жіночих міркувань про самих себе, про світ чоловіків і про те, наскільки жінкам в цьому світі не комфортно.

Вистава пройшла на похилій сцені концерт-холу «Фрідом», посеред якої красувалося неглибоке овальне заглиблення, символічність котрого зрозуміла. Туди акторки, одягнені в червоні плаття і перуки, хитко дефілюючи на височенних підборах, і читаючи по черзі монологи, провалювалися, лягали, провисали, — ілюструючи, наприклад, пошук вагіни у маленьке складане люстерко. Сама п’єса дещо статистична: Енцлер час від часу коментує процес своїх інтерв’ю та їх результат, деякі питання, як наприклад, «що б одягла ваша вагіна?» винесені окремими монологом, а далі — стовпчик найрізноманітніших відповідей. У виставі Джуліано ді Капуа текст оживляють чотири чудові петербурзькі акторки. Але дивитися цю постановку варто лише через неповторну Ілону Макарову. Вона невипадково грає також в Петербурзі моновиставу за мотивами «Монологів вагіни» під назвою «Мадам V».

[«Монологи вагіни» — це зріз жіночих міркувань про самих себе, про світ чоловіків і про те, наскільки жінкам в цьому світі не комфортно.]  Вистава пройшла на похилій сцені концерт-холу «Фрідом», посеред якої красувалося неглибоке овальне заглиблення, символічність котрого зрозуміла. [«Монологи вагіни» — це зріз жіночих міркувань про самих себе, про світ чоловіків і про те, наскільки жінкам в цьому світі не комфортно.] Вистава пройшла на похилій сцені концерт-холу «Фрідом», посеред якої красувалося неглибоке овальне заглиблення, символічність котрого зрозуміла.

Ілона Маркарова то вкривалася подолами свого червоного плаття і дивакувато махала ними, імітуючи статеві губи, то грузинським акцентом розповідала трагікомічну історію маленької дівчинки з жахливим минулим (нерозуміння матері, зґвалтування у 10 років, побої), і як стала лесбіянкою, прийнявши себе, повну задоволення і краси. Маркарова куражиться, вона повністю розкута і самодостатня в цій темі, а її рівень внутрішньої свободи дозволяє їй розповідати про секс, насильство і про вагіни як про цукерки — іронічно і невульгарно.

Історії жінок, що розуміли свою цінність, розкривалися, звільнялися від тиску жмутку нервів через позитивний статевий досвід переплітаються в цій виставі з історіями про нерозуміння, про зради чоловіків, про приниження і зґвалтування. Але так званих печальних вагіна-фактів в спектаклі небагато, вони не порушують собою певну світськість вистави — поплакали в міру, поспівчували — теж у міру.

Санкт-петербурзькі Санкт-петербурзькі

Можливо, Джуліано ді Капуа зробить виставу Можливо, Джуліано ді Капуа зробить виставу


Другие статьи из этого раздела
  • «Идиот» Някрошюса

    «Идиот» — последняя премьера литовского режиссера Эймунтаса Някрошюса, которую показали в Литве, в Италии и в России. После Петербуржского театрального фестиваля «Балтийский дом»«Идиота» увидели и в Москве 14, 15, 16 ноября в Малом театре на фестивале «Сезоны Станиславского». «Идиот»«Някрошюса» удивительным образом передает надрыв Ф. Достоевского, который в романе нагнетается стремительным наплывом персонажей самого разного толка, обычно маргинального, и срывающимся голосом автора. Повествование Достоевского построено по ним же и описанному принципу эпилептического припадка: ускоряющийся лихорадочный тон событий, все на пике своей нервозности, потом невероятный всплеск неожиданного безумия/припадка, минутное просветление и мрачное забвение. В спектакле же этот ненормальный мир передан обострением и даже излишним гротеском персонажей
  • Рожеві сльози

    Спектакль «Рожевий міст» по роману Роберта Джеймса Уоллера «Мости округу Медісон» поставила дочка Роговцевої Катерина Степанкова на «замовлення» матері. Можна вважати, що це перша повноцінна масштабна постановка Степанкової. Дебютувала акторка-режисер мелодрамою про мрії і про історії, що можуть тривати всього 4 дні, а лишати по собі 20 років пам’яті і 20 років кохання. Офіційне святкування ювілею Ади Роговцевої пройде 2 листопада в Театрі ім. І. Франка виставою «Якість зірки» у постановці Олексія Лісовця.
  • Чехов Митницкого: трагедия личности

    С каким бы оправданным уважением мы бы не относились к классике, надо признать, что и она устаревает и перестает с нами, современниками, говорить. В чеховских текстах есть нечто не столько устаревшее, сколько диссонирующее с нашим временем, с нами, с нашим ритмом. Меланхолия, мечтательность, неопределенность и медлительность начала 20 века,  — все это не свойственно нашему миру, мы люди другого мирочувствования, мировоззрения и ритма.
  • Китч — очаровательный и беспощадный

    Гастроли Алексея Коломийцева в «Диком театре»
  • Что видел Гоголь, сидя на берегу

    Первого апреля в усадьбе Николая Гоголя — Гоголево — отмечали день рождения писателя: Владислав Троицкий организовал специфический open-air и перформанс на воде. К сожалению, гуляние смогли увидеть немногие: местные жители, журналисты и театральная общественность. Три автобуса зрителей были доставлены в родные места Николая Гоголя из Киева. Днем взорам открывались деревянные и соломенные тотемные чудовища, напоминавшие сердитых и злых жрецов майя. По берегу расхаживали колоритные актеры «ДАХа» в соломенных одеждах и носах. А с наступлением темноты начался сам перформанс.

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?