Серби для естетів23 февраля 2009

Текст Марисі Нікітюк

Фото Миколи Тимченка

Спектакль: „Професіонал”, міжнародний проект Сербія-Україна

Драматург: Душан Ковачевич, Сербія

Режисер: Божидар Джурович, Сербія, Народний театр Белград

Актори: Юрко Яценко, Володимир Пшеничний, Лариса Паріс, Михайло Жонін

Театр: „Сузір’я”

„В житті завдяки тобі я багато чого навчився, а ти завдяки собі майже все втратив, я приніс лише частину того, що вдалося врятувати від тебе” ─ Лука Лабан, персонаж п’єси

Рідко коли український театр тішить витонченим інтелектуальним видовищем. І тому постановка „Професіонал” в театрі „Сузір’я” ─ непідробна радість і щастя. Вдвічі приємніше, що поставлена вона за однойменною п’єсою сучасного сербського драматурга Душана Ковачевича, чиї п’єси йдуть у всьому світові, а за його сценарієм був знятий фільм Еміра Кустуриці «Андеграунд». Актори, задіяні в спектаклі, теж особливий подарунок ─ андеграундні професіонали. Л. Паріс і Ю. Яценко завжди грають лише на своєму специфічному інтелектуальному полі, віднести їх роботу до якоїсь з усталених систем важко, це певна неприродна гіперболізація образу, специфічна робота зі словом (протягування, наспівування, уривчастість, незвичний темпоритм мови — основа їхньої поетичності). І на додачу ─ камерна сцена театру „Сузір’я”, Божидар навіть зазначив, що вона „дуже мала”. Всі ці фактори разом поєдналися у цілісну естетику, що й обумовила успішність спектаклю.

Спектакль «Професіонал» в театрі «Сузір’я» Спектакль «Професіонал» в театрі «Сузір’я»

Сюжет постановки є своєрідною забавкою для естета. До видавця, колишнього письменника Теодора Края (Юрко Яценко) приходить тяжко хворий чоловік Лука Лабан (Володимир Пшеничний), приносить йому твори, але не свої… а його. Виявляється, Лука все своє життя під час режиму Тіто в колишній Югославії слідкував за Теодором. І під впливом записаних на диктофон і розшифрованих Краєвих промов, виголошених у п’яному бомондному угарі і на площах серед студентів, Лука змінився, перетворився на поліцейського „з душею і розумом”. Він приносить у портфелі не лише тексти, а й п’єсу. Теодор, письменник, чиє життя і кар’єра зруйнувалися через його творчий егоїзм і лінощі, а Лука, фактично, ангел-охоронець для „ворога режиму”. У довгих розмовах вони згадують життя наново, взаємно звинувачуючи режим комуністичної тиранії Тіто, небезпечний для письменника, і новий ліберальний режим, невдячний до поліцейського. У діалогах митця і наглядача розкриваються незручні істини: фатальність людської долі, самоповторюваність історії, зловмисність влади, недосконалість людського існування. На що перетворюється митець, як випалюється в грудях автора порожнеча, скільки всього він не створює, даремно розтрачуючи життя, скільки тепла і рідних людей відштовхує в ім’я літератури, яка ніколи йому не належатиме — теми загорнуті в напружену комедійно-трагічну бесіду людей з двох ворожих таборів.

Теодор Край — письменник (Юрко Яценко) Теодор Край — письменник (Юрко Яценко)

Лука Лабан — поліцейський (Володимир Пшеничний) Лука Лабан — поліцейський (Володимир Пшеничний)

Лука Лабан лишається професіоналом до кінця, але не професіональним поліцейським, а професіональним збирачем літератури — в його портфелі був диктофон, на який і запишеться вся ця вистава, яку глядачам пропонують подивитися. Останній твір Теодора Края.

Режисерську еквілібристику важко вмістити в камерний простір Театру „Сузір’я”. Основна сцена все ж не сцена, а призвичаєна для сценічних потреб велика зала. Сам театр — пам’ятка архітектурного мистецтва, апартаменти українського поміщика Родзянко. Недивно, що в таких умовах більшість вистав в камерному форматі ставляться на актора. У „Сузір’ї”, як ніде в Києві, часто можна побачити справді непересічну і захопливу акторську гру. Цьому сприяє і місце, і репертуар, і свобода постановки. Серб Божидар Джурович особливими режисерськими ходами не відзначився, але його робота надзвичайно професійна. Цікавим прийомом є контраст акторських стилів. Коли Яценко і Паріс, що грає секретарку Теодора, гіперболізують своїх персонажів, наділяючи їх неприродними інтонаціями, нервовими конвульсивними жестами, Пшеничний навпаки грає свого поліцейського якнайнатуральніше, створюючи глибокий образ людини, що пізнала обидві сторони добра і зла і „не зробила більше зла, ніж могла”. Такий дисонанс, з одного боку, є проявом художніх властивостей акторів, а з іншого, засобом, що підкреслює інфантильність хлопчакуватого Теодора, його належність до ефемерного світу мистецтва, і природність важкого і хворого Луки, його обтяженість побутом і земними стражданнями.

Лариса Паріс і Юрко Яценко завжди грають лише на своєму специфічному інтелектуальному полі Лариса Паріс і Юрко Яценко завжди грають лише на своєму специфічному інтелектуальному полі

„Професіонал” ─ це справді подарунок Белграда Києву, здається, так цю виставу назвав посол Сербії в Україні Горан Алексич.

Так Лука Лабан маскувався в натовпі студентів, щоб записувати промови Теодора Так Лука Лабан маскувався в натовпі студентів, щоб записувати промови Теодора

Спектакль «Професіонал» в театрі «Сузір’я» Спектакль «Професіонал» в театрі «Сузір’я»

Божидар Джурович режисер Божидар Джурович режисер


Другие статьи из этого раздела
  • Принудительное развлечение Пустотой

    На фестивале «Нитра» был продемонстрирован довольно забавный — с точки зрения формы — спектакль — «Принудительное развлечение». Это комикс, озвученный актерами в режиме реального времени, где главным героем является экран, на который проецируют стоп-кадры сюжета. Ожившие комиксы прекрасно отражают дух нашего времени, в котором рисованные картинки давно вытеснили серьезную литературу. Да и сама история сделана по лекалу компьютерной игры, смысл которой сводится к тому, чтобы выжить.
  • Іспанці у розмірі м3

    Для пересічного київського глядача, який ще як слід не скуштував європейських театральних марципанів, іспанець Фернандо Санчес Кабезудо (Fernando Sбnchez-Cabezudo) aka Mr. KubiK Producciones може стати новим цікавим досвідом. Вистава, яку привезе його театральний колектив на Гогольфест, являє собою постмодерністський мікс із абсурдизму, кафкіанства та лівої критики під соусом чудернацької кубічної форми.
  • Правила Дмитра Богомазова: 5 кроків до вистави

    На той випадок, якщо ви вирішите поставити виставу за режисерськими принципами Богомазова – ось правила, які вам у цьому допоможуть
  • Фінська сага: сонце не зійде ніколи

    В Театрі на Подолі, на малій сцені, Андрієвський узвіз 20, фіни поставили фінів. Тобто фінський режисер Йоель Лехтонен поставив фінського драматурга Крістіана Смедса. Інтимний зворушливий спектакль «Дедалі темніший будинок», тьмяний і загадковий, наводнений привидами, спогадами, почуттями вини, химерами і капризами старості. Вистава сповнена побутового трагізму піднятого до поетичного сприйняття. І хоч сюжетно Смедс заклав містичні заплутані історії старого дому, незрозумілі підміни батька на сина і навпаки, в дусі опіумного По, але крізь це все проступає палімпсестами просте цілісне життя. Життя як окремий світ, світ де вже не люди, а лише тіні розмахують руками на скелях в променях сонця, що вже зайшло
  • Фото отчет Андрея Божка с открытия ГогольFestа

    Действие питерского визуального театра «АХЕ» началось во дворе Арсенала, где художники Максим Исаев и Петр Семченко красили в красный цвет артистов «ДАХа», а те постепенно, ускользая из-под кистей художников, направлялись на второй этаж Арсенала — занимать свои места в сложной инженерной конструкции ахейцев

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?