Сергій Жадан в Івана Франка04 октября 2011

Текст Катерини Гладкої

У театрі ім. І.Франка поставлено Сергія Жадана.

«Гімн демократичної молоді» — великий експеримент і для автора, і для театру

Вистава: «Гімн демократичної молоді» (за Сергієм Жаданом)

Режисер: Юрій Одинокий

В головних ролях: Дмитро Рибалевський, Дмитро Чернов, Олег Стальчук, Олексій Зубков, Арсен Тимошенко, Остап Ступка, Ксенія Баша, Світлана Прус, Людмила Смородіна, Назар Задніпровський

Художник-постановник: Віктор Шульга

Музичне оформлення: Олексія Кітеля та Олексія Сікорського

Прем’єра: 23 вересня 2011 року

Книга «Гімн демократичної молодці» складається з шести історій, що відсилають читача до початку 90-х років: розпад СРСР, становлення першого бізнесу, гігантські афери й дрібні махінації на тлі виживання. Сергій Жадан розгорнув дію роману в місті своєї юності — в Харкові.

За основу п’єси письменник взяв сюжет новели «Власник найкращого клубу для геїв» — це історія трьох компаньйонів, які, «аби заповнити вільну нішу в бізнесі», раптом надумали відкривати гей-клуб у Харкові. Життєвий момент стикає по один бік барикад трьох абсолютно різних людей: Сан Санича — невдаху, який не може проявити себе в жодній справі, Гогу, який торгував гіпсокартоном, допоки не придумав відкрити гей-клуб та екстравагантного Славіка — людину-катастрофу, який запросить на відкриття гей-клубу цнотливий хор «Журавлик».

Спільна робота Жадана — Одинокого над текстом постановки тривала два роки: не раз переписувалися діалоги героїв, сюжет спектаклю було доповнено любовною лінією та запозиченнями з інших творів письменника. Юрій Одинокий, вочевидь, не прагнув розповідати історію про геїв чи «братків», він відтворював суспільство того часу, його закони виживання. Режисеру вдалося передати картину 90-х узагальнено, цілісно, яскраво і реалістично. Кожен персонаж історії має бажання вирватися в інший, кращий світ, кожен має свою життєву мету.

Акторська гра (зокрема, в романтичному сюжеті) була подекуди штучною, їй не вистачало «справжності», замість імпульсу почуттів герої демонстрували істерику стосунків. І хоча режисер додав низку романтичних сцен — діалоги в квартирі та під дощем, однак майстерності акторам не вистачило, щоб сцена стала життям.

Однак дивакуватий пастор з Австралії, Джонсон енд Джонсон, якого надзвичайно харизматично зіграв Назар Задніпровський, був у своїй стихії. Акцент у мові, награна духовність, пафос і бажання підзаробити на «Божій справі» — все це вдало сполучилося у ролі божого чоловіка, який свої дні проводив у гей-клубі, читаючи проповіді. Герой Назара — точне віддзеркалення дев’яностих, з притаманною їм сполукою обману, комізму та безпринципності.

Незважаючи на брутальність зображуваної епохи, у виставі лейтмотивом проходить тема чистоти душі, довіри і щирості. Головні герої знаходять у своїх химерних ідеях орієнтир, віру, релігію, зрештою, кожен з них замислюється над справжньою цінністю власного життєвого шляху.

.


Другие статьи из этого раздела
  • «Сволочи»

    Постановка «Сволочи» ─ самостоятельный проект на территории театра Марионеток режиссера Театра на Левом берегу Андрея Билоуса и замечательных его артистов Алексея Тритенко и Ирины Калашниковой. Пьеса современного польского автора Вилквиста Ингмара «Ночь Гельвера» перевоплотилась в емкое, жесткое театральное повествование «Сволочи» (так называют в пьесе людей с умственными отклонениями). Место действия ─ Германия, период Третьего Рейха. На сцене — обветшалая, бедная немецкая квартира и два ее обитателя: неполноценный, больной сын и его приемная мать.
  • Жертвуя Турандот

    Самым удачным и неоднозначным спектаклем польской программы в Киеве оказался кровавый опус, воспевающий красоту зла. — «Турандот» neTTeatre, режиссер Павел Пассини «Турандот» — злая полуоперная сказка о Джакомо Пуччини и о его последних днях жизни. Дории Манфреди — это имя шепчет закадровый голос, приятным немного насмешливым тоном, придающий этой странной истории целостность. Менфреди была служанкой композитора, которую жена Пуччини Эльвира обвинила в любовной связи с ее мужем и преследовала, пока та не покончила жить самоубийством.
  • Фестиваль им. Давида Боровского в Театре Русской драмы

    В театре им. Леси Украинки с 17 сентября по 1 октября проведут фестиваль в честь известного украинского художника сцены Давида Боровского, отмечая 75 лет со дня его рождения. К сожалению, сам Боровский прожил несколько меньше — 1934–2006 г., но успел сделать очень много, на его счету около 150 спектаклей, в которых он выступил художником-постановщиком
  • «Не тут и не там»

    Мрачный, угарный, в какой-то мере мистический и страшный рассказ Хармса о том, как к полуголодному писателю приходит в квартиру старуха и умирает, Дмитрий Богомазов и Лариса Венедиктова поставили на двоих актеров, разложив монолог героя на внутренний диалог с собою. Никаких вспомогательных средств, никаких «костылей» из изысканных техно-медийных кибер-выдумок (свойственных спектаклям «Вільной сцены»),  — исключительно актерские данные и работа с пластикой Александра Комаренко и Игоря Швыдченко.
  • Чернігівський театр ім. Т.Г.Шевченка: перезавантаження

    В актив 2010-го Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка може собі сміливо записати дві події: по-перше, повернення шанованого, ба, навіть улюбленця чернігівського глядача режисера Андрія Бакірова — тепер уже як художнього керівника; по-друге — проведення восени, незважаючи на безгрошів’я  (все пішло на вибори), традиційного, уже 21-го, міжнародного фестивалю «Слов’янські театральні зустрічі»

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?