Сергій Жадан в Івана Франка04 октября 2011

Текст Катерини Гладкої

У театрі ім. І.Франка поставлено Сергія Жадана.

«Гімн демократичної молоді» — великий експеримент і для автора, і для театру

Вистава: «Гімн демократичної молоді» (за Сергієм Жаданом)

Режисер: Юрій Одинокий

В головних ролях: Дмитро Рибалевський, Дмитро Чернов, Олег Стальчук, Олексій Зубков, Арсен Тимошенко, Остап Ступка, Ксенія Баша, Світлана Прус, Людмила Смородіна, Назар Задніпровський

Художник-постановник: Віктор Шульга

Музичне оформлення: Олексія Кітеля та Олексія Сікорського

Прем’єра: 23 вересня 2011 року

Книга «Гімн демократичної молодці» складається з шести історій, що відсилають читача до початку 90-х років: розпад СРСР, становлення першого бізнесу, гігантські афери й дрібні махінації на тлі виживання. Сергій Жадан розгорнув дію роману в місті своєї юності — в Харкові.

За основу п’єси письменник взяв сюжет новели «Власник найкращого клубу для геїв» — це історія трьох компаньйонів, які, «аби заповнити вільну нішу в бізнесі», раптом надумали відкривати гей-клуб у Харкові. Життєвий момент стикає по один бік барикад трьох абсолютно різних людей: Сан Санича — невдаху, який не може проявити себе в жодній справі, Гогу, який торгував гіпсокартоном, допоки не придумав відкрити гей-клуб та екстравагантного Славіка — людину-катастрофу, який запросить на відкриття гей-клубу цнотливий хор «Журавлик».

Спільна робота Жадана — Одинокого над текстом постановки тривала два роки: не раз переписувалися діалоги героїв, сюжет спектаклю було доповнено любовною лінією та запозиченнями з інших творів письменника. Юрій Одинокий, вочевидь, не прагнув розповідати історію про геїв чи «братків», він відтворював суспільство того часу, його закони виживання. Режисеру вдалося передати картину 90-х узагальнено, цілісно, яскраво і реалістично. Кожен персонаж історії має бажання вирватися в інший, кращий світ, кожен має свою життєву мету.

Акторська гра (зокрема, в романтичному сюжеті) була подекуди штучною, їй не вистачало «справжності», замість імпульсу почуттів герої демонстрували істерику стосунків. І хоча режисер додав низку романтичних сцен — діалоги в квартирі та під дощем, однак майстерності акторам не вистачило, щоб сцена стала життям.

Однак дивакуватий пастор з Австралії, Джонсон енд Джонсон, якого надзвичайно харизматично зіграв Назар Задніпровський, був у своїй стихії. Акцент у мові, награна духовність, пафос і бажання підзаробити на «Божій справі» — все це вдало сполучилося у ролі божого чоловіка, який свої дні проводив у гей-клубі, читаючи проповіді. Герой Назара — точне віддзеркалення дев’яностих, з притаманною їм сполукою обману, комізму та безпринципності.

Незважаючи на брутальність зображуваної епохи, у виставі лейтмотивом проходить тема чистоти душі, довіри і щирості. Головні герої знаходять у своїх химерних ідеях орієнтир, віру, релігію, зрештою, кожен з них замислюється над справжньою цінністю власного життєвого шляху.

.


Другие статьи из этого раздела
  • Не театр, но попытка документа

    Зарисовки о третьем фестивале «Документ»
  • Особам до 18 вхід заборонено. Альтернативний польський театр SUKA OFF

    Театр Suka OFF є скандальною польською групою, їх творчість балансує на межі «звичайного вибрику молодих перформерів, які „роблять собі ім’я“ і „бажанні щось донести за допомогою брутальної девіантної естетики“. Цей театр не має стаціонарного майданчика, знаходиться в площині авангарду і виходить за межі мистецтва, стимулюючи його подальший розвиток.
  • Семь смертных грехов

    На закрытии 41-ой Венецианской биеннале показали спектакль «Семь смертных грехов», созданный из семи коротких частей, поставленных семью великими мастерами Европейского театра в рамках актерских лабораторий. Задачей фестиваля является не только демонстрировать лучшие спектакли, но также «инвестировать» в будущие театральные поколения. Проведя несколько дней в лабораториях Томаса Остермайера, Жозефа Наджа, Яна Фабра или Ромео Кастелуччи, молодые люди пытались понять принципы работы мастеров. Подобным образом Италия вовлекает мастеров всех стран в учебный театральный процесс, вкладывая в будущее своего театра, расширяя его рамки и возможности.
  • Гамлет эпохи

    «Гамлет» Томаса Остермайера открывал Венецианскую театральную биеннале. Он же получил главный приз фестиваля — Золотого Льва. Немецкий режиссер со своим театром «Шаубюне», худруком которого он стал в 29 лет, побывал на массе фестивалей, и в октябре этого года приехал на престижную Театральную Венецианскую биеннале со своим «Гамлетом». Самому значительному немецкому режиссеру современности, удалось то, о чем многие только мечтают,  — создать «Гамлета» своей эпохи. Это не очередная версия бессмертного текста Шекспира, это — жесткий приговор современному миру.
  • «Механічна симфонія»

    «Механічна симфонія» — це майстерня, завод із виготовлення незвичної, але оригінальної музики, в якій какофонія сучасності зливається із гармонією Всесвіту. Її творять всі присутні — класичні музиканти, інженери, машини і навіть глядачі. Прийшовши на черговий концерт, публіка сподівається просто відпочити, розважитись, послухавши музику, яку для неї виконуватимуть. Але несподівано для самих себе глядачі опиняються на сцені, стають персонажами власної вистави, творцями власної симфонії.

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?