Театральна Біла Церква28 апреля 2012

Огляд Юлії Лучик

25–29 квітня у Білій Церкві проходив І Всеукраїнський фестиваль молодої української режисури імені Леся Курбаса

Перший Всеукраїнський фестиваль молодої української режисури пройшов у стінах Білоцерківського Київського академічного обласного музично-драматичного театру імені Панаса Саксаганського. Захід було присвячено 125-ій річниці з дня народження відомого українського режисера, драматурга й актора Леся Курбаса.

У фестивалі взяли участь постановники віком до 33 років із дев’яти міст України: Київ, Харків, Донецьк, Одеса, Сімферополь, Луцьк, Миколаїв, Вінниця та Біла Церква. Обиралися лише ті постановки, прем’єра яких відбулася не раніше 2009 року. Усього було залучено дванадцять різнопланових режисерських робіт, які представили для оцінки публіки й членів журі. До складу останнього ввійшли визнані метри сцени та відомі театральні критики: Андрій Білоус, Світлана Волкова, Ірина Чужинова, Ірина Волицька-Зубко та Олег Вергеліс.

Перший день Всеукраїнського фестивалю молодої української режисури відкрився показом вистав молодих режисерів театру-господаря — Київського академічного обласного музично-драматичного театру імені Панаса Саксаганського: «Попелюшки» Наталії Гаєвської, «Доньки-матері» Ігоря Матієва, «За двома зайцями» В’ячеслава Стасенка. Дві з них поставлені за мотивами класичних творів («Попелюшка», «За двома зайцями») і одна — сценічне втілення п’єси одеського драматурга О. Марданя («Доньки-матері»).

«Доньки-матері» Ігоря Матієва — це майже детективна історія про двох представниць «найдавнішої професії», що показує сучасне життя, суперечливі стосунки і вміння людей виживати у найбезвихідніших ситуаціях. Постановка В’ячеслава Стасенка — чергове прочитання відомого твору «За двома зайцями» — відзначилася блискучою акторською грою Голохвастого-Скляренка.

«Доньки-матері», режисер Ігор Матієв «Доньки-матері», режисер Ігор Матієв

У перший день фестивалю відбулася прес-конференція зі співголовами Оргкомітету фестивалю В’ячеславом Усковим та Ганною Веселовською, а також із молодими режисерами з Києва й Сімферополя — Станіславом Жирковим та Антоном Романовим. Зокрема, пані Веселовська зазначила, що молоду режисуру в Україні варто підтримувати не словами, а ділом, тому що за нею майбутнє вітчизняного театру. А пан Усков, на підтвердження її слів, сказав, що у його театрі — близько 95% молодих постановників та акторів. Станіслав Жирков, режисер театру «Відкритий погляд», розповів про свою виставу «Наташина Мрія» (авторки Ярослави Пулінович), яку нині інсценізують по всьому світу.

Антон Романов, режисер сімферопольської театр-студії «Ми», вів мову про свою виставу «Очі блакитного пса». Він звернув увагу на те, що п’єса ставилася за мотивами однойменного оповідання Габріеля Гарсіа Маркеса та авторського варіанту прочитання твору українським драматургом Кірою Малініною. Режисерська робота останньої під назвою «Жовтим» також взяла участь у фестивалі.

«Очі блакитного пса», режисер Антон Романов «Очі блакитного пса», режисер Антон Романов

Приємною несподіванкою між прес-конференцією і офіційним відкриттям фестивалю був подарунок від керівництва Театру Саксаганського — екскурсія по Білій Церкві. Варто зазначити, що крім показів вистав, у рамках фестивалю відбулася низка майстер-класів та презентацій теоретиків і практиків сценічного мистецтва: Галини Стефанової, Олега Драча, Венсана Гійома (Франція), Неди Нежданої, Ярослава Верещака, Олега Миколайчука.

Нагадуємо

І Всеукраїнський фестиваль молодої української режисури проходив з 25 по 29 квітня в рамках Міжнародного мистецько-освітнього проекту «Лесь Курбас і світова художня культура». Крім вищезазначених режисерів та їхніх постановок у фестивалі взяли участь: «Містерія любові» Руслани Порицької (театр-студія «ГаРмИдЕр», м. Луцьк); «За течією» Максима Какарькіна (Вінницький академічний театр ім. М. Садовського); «Депо „Північне»«Павла Юрова (Київська академічна майстерня театрального мистецтва „Сузір’я»); „Що трапилося в зоопарку Петра Сови (Муніципальний театр „Київ); „Пасажир у валізі Тамари Трунової (Київський державний академічний театр драми і комедії на Лівому березі Дніпра); «Мене нема (пізно лякати)» Тамари Антропової (Київський державний академічний театр драми і комедії на Лівому березі Дніпра).

«Пасажир у валізі», режисер Тамара Трунова «Пасажир у валізі», режисер Тамара Трунова

Молодой режиссуре в Украине быть

Маргарита Тарасова

Обзор-впечатление по Фестивалю молодой украинской режиссуры им. Л.Курбаса, прошедшему в Белой Церкви 25–29 апреля

Фестиваль, прошедший в Белой Церкви, был призван продемонстрировать, что молодая режиссура в Украине существует… Хоть и не без проблем.

Организаторы проекта планировали дать возможность молодому поколению проявить свой потенциал. Режиссеры самостоятельно выбирали из своего — пока еще несолидного послужного списка — лучшие постановки. И, вероятно, из всего тематического и жанрового разнообразия театрального материала участники взяли то, в чем были достаточно уверены. Кто-то остановился на комедии, кто-то на — «метагиперреалистическом трагистёбе-трансе». Словом, на каждого искушенного зрителя было свое зрелище. Некоторые заявки на глубокий социально-напряженный перформанс вызывали искреннее негодование. Но, наверное, любой фестиваль (тем более, молодой режиссуры) должен быть смелым и дерзким. Молодость показывающая — все оправдывает, а молодость глядящая — всё прощает.

Надо сказать, что организаторы приложили максимум усилий к тому, чтобы создать условия для обмена опытом между представителями разных театров, городов и театральных школ. Были проведены пресс-конференции, творческие обеды, различные мастер-классы, непринужденная обстановка которых помогла сгладить острые углы в общении.

Фестиваль имени легендарного Курбаса — это, в первую очередь, состязание, азартное желание победить, в котором, возможно, обнажались иногда не самые симпатичные стороны творческих людей. Но это еще и взаимодействие, незаменимый глоток свежей информации и возможность выбраться из-за кулис своей театральной среды.

Какими бы грубоватыми или сыроватыми не были показанные спектакли, молодым режиссерам необходимо было это право на высказывание… и на ошибку. И фестиваль великодушно предоставил, и то, и другое.

Кроме того, молодые деятели театрального искусства получили бесценную возможность заявить о своих проблемах. Обсуждалось игнорирование творческих поисков со стороны старой школы, навешивание ярлыков («неопытен», «невежественен»), недостаток финансирования и пр. Молодое поколение рассказало всё то, с чем, как правило, сталкивается молодёжь в любой профессии. И, возможно, этот диалог, который возник между разными театральными поколениями и школами, сможет наметить пути преодоления той пропасти, которая нередко возникает в пределах одной профессии.

Фестиваль был призван популяризировать молодую режиссуру. И, надо сказать, его организаторы выбрали самый удачный путь к достижению этой цели, — молодым режиссерам просто дали возможность высказаться.


Другие статьи из этого раздела
  • Пьеса о пьесе, или Эффекты современной драматургии

    24 апреля в театре «Открытый взгляд» — Ильинская, 9 — состоялась премьера постановки «Американская рулетка» по мотивам популярной современной пьесы Александра Марданя
  • Іранське ритуальне дійство тазіе

    Тазіе ─ це суто перська театрально-ритуальна традиція, яка попри всі заборони та численні трансформації дійшла до наших часів. У доісламський період (до сьомого століття нашої ери) в Ірані були поширені видовища іншого типу, пов’язані із траурними церемоніями і вшануванням іранських міфологічних героїв: Сіявуша, Шервіна, Іраджа, Заріра. Коли араби захопили Персію, традиційні видовища було заборонено, оскільки cамі араби не мали театру і, мабуть, мало розуміли його суть. Натомість вони принесли іслам, і персам довелося трансформувати історію про Сіявуша у ісламську релігійну оповідь. Так, виникає тазіе, що в перекладі із арабської означає «співчуття», «жалоба». Тазіе, зазвичай, має один стандартний сюжет про загибель імама Хусейна, який залежно від регіону, де він грається, доповнюється чи видозмінюється
  • …Или все что угодно после просмотра «Марат/Сад» в театре Русской драмы им. Леси Украинки

    Времена жуткие: в воздухе пахло кровью и порохом, на баррикадах гавроши рвали грудь свободе Делакруа и мочились на отрубленные головы аристократов и королей. Марат — одно из главных действующих лиц революции, перед смертью, изводя себя мыслями о революции, он томился в ванной, спасаясь от экзем. Эти соблазнительные картины имеют к рецензии весьма отдаленное отношение, но мне всегда хотелось литературно помечтать на тему «революция и я»: подглядеть за бесчинством черни на улицах дымящегося Парижа, где одновременно в одну эпоху собрались все волнительные персонажи: Шарлотта Корде, Бонапарт, Маркиз де Сад, Мария Антуанетта и Марат.
  • Ведьмы на Подоле: шабаш средней руки

    Радостный и румяный Дес Диллон, привезенный на премьеру Британским советом, рассказывает, что пьесу «Шесть черных свечей» он написал 14 лет назад на заказ одного Шотландского театра. Диллон — мастер комедийного стендапа — писал о черной магии своих шести сестер. Легкий, веселый, непретенциозный текст повествует об излишне верующих сестрах, которые не прочь умертвить парочку своих обидчиков

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?