Турне харківського Елвіса містами України27 июня 2012

Ярослава Тимощук

28 травня в Києво-Могилянському театральному центрі «Пасіка» було показано спектакль «Червоний Елвіс» Харківського театрального колективу «Арабески». Цю ж виставу у рамках турне театральної студії містами України та Польщі продемонстрували 30 травня у Луцьку.

Постановка «Червоний Елвіс» — зразок авангардного театрального мистецтва, що декларує експериментальність, шокує незвиклого до ненормативної лексики обивателя і використовує максимум засобів комунікації із глядачем.

Історія виникнення самої п’єси така: молода сімейна пара — Валентин Панюта й Тетяна Міхіна, — чекаючи на дитину, документували процес вагітності, на основі цього матеріалу у співпраці із письменником Сергієм Жаданом і було створено «Червоного Елвіса». Текст складається із шести новел (на сцені — дій): «Як схуднути без дієти», «Як влаштувати незабутню корпоративну вечірку», «Як зберегти родинний затишок», «Як відмовити рекламному агенту», «Як харчуватися в супермаркетах», «Як убити всіх». Ці питання — фундаментальні для самотньої вагітної домогосподарки — центрального образу вистави.

Майбутня матір Елвіса опиняється віч-на-віч із породженнями системи: працівниками муніципальної служби, які мають виплатити вагітній домогосподарці соціальну допомогу; рекламними агентами; голосами, які зомбують обіцянками схуднути без дієт. Усі вони одержимі однією метою — вплинути на свідомість вразливої жінки та створити ілюзію вибору. Вона ж бореться із споживацьким суспільством за свободу своєї ще не народженої дитини. І покладає надії на Елвіса, який, на її думку, мусить кинути виклик системі. Метафоричний текст п’єси насичений виразною символікою і просякнутий гумором та іронією.

Головний символ вистави — пересувна конструкція насиченого червоного кольору із отворами, які заповнені циліндрами. По ходу дії вони стають, то вогнегасниками (рекламний агент наполегливо переконує домогосподарку придбати його, дарма, що у неї стоїть такий самий у кутку), то засобами пересування акторів. У процесі вистави декорація перетворюється також на стіну: актори відштовхуються від неї у протилежні боки, що символізує взаємне нерозуміння.

Утілений в образі дитини, що має народитися, Елвіс присутній протягом усієї постановки. Він з’являється спалахом прожектора на животі своєї мами, яка розгублено чекає на його появу. Мотив чекання і боротьби за свободу дитини — основний в образі Самотньої Вагітної Домогосподарки. Їй потрібно отримати соціальну допомогу, яку відмовляються виплачувати, їй необхідно позбутися рекламних агентів, які нахабно вдираються на її приватний простір.

У кульмінаційному відеокадрі Елвіс заявляє про своє народження гучним криком. Дитячий плач звучить відповіддю на питання, як заперечити існування абсурдного світу. За словами Сергія Жадана, Елвіс Преслі — одна із визначальних постатей шоу-бізнесу та одне із найвпізнаваніших облич сучасної цивілізації, значення якого важко переоцінити для капіталістичної системи цінностей. На противагу йому повинен з’явитися альтернативний Червоний Елвіс.

Постановка «Червоний Елвіс» — проекція на концентровану рекламну дійсність у гротескних вимірах. Утім, ані автор тексту, ані режисер не претендують на абсолютизм чи моралізаторство.


Другие статьи из этого раздела
  • Любовь и магия в деревне

    В «Золотых Воротах» поставили «выброс из реальности» по А. Куприну
  • «Олений дом» и олений ум

    «Олений дом» — странное действие, вольно расположившееся на территории безвкусного аматерства. Подобный «сочинительский театр» широко представлен в Северной Европе: режиссер совместно с труппой создает текст на остросоциальную тему, а затем организовывает его в форму песенно-хореографического представления. При такой «творческой свободе» очень кстати приходится контемпорари, стиль, который обязывает танцора безукоризненно владеть своим телом, но часто прикрывает чистое профанство. Тексты для таких представлений являются зачастую чистым полетом произвольных ассоциаций и рефлексий постановщика-графомана.
  • Прочный хребет «Бесхребетности»

    Воспитанницы Эдуарда Митницкого — Анастасия Осмоловская и Тамара Антропова — впервые заявили о себе как о начинающих режиссерах год назад постановкой «Поздно пугать». В этом году Анастасия Осмаловская выступила как самостоятельный режиссер. Она взялась повторить «Бесхребетность» несмотря на то, что постановка Влада Троицкого в театре «ДАХ» была (и есть) довольно сильной
  • Непорозуміння

    Завжди приємно отримати привід звернутися до витонченої філософської літератури, наприклад, до творчості Альбера Камю ─ висока трагедійність ідей, точність образів і довершеність форми. Наче холодною ковдрою огортає самотність його героїв і його самого, екзистенційної людини, що живе в переддень своєї смерті, повсякчас тримаючи її у пам’яті. Вдвічі приємніше, коли до Камю звертаються вітчизняні режисери, в антагоністичному спротиві всетеатральному шароварному «гоп-ця-ця» в обгортках кайдашевих сімей та наталок полтавок в камерному, затишному театрі «Вільна сцена» з найхимернішим і майже найцікавішим репертуаром в усьому Києві нам пропонують Альбера Камю і його п’єсу «Непорозуміння».
  • «Задоволеність. Contemporary dance performance»: відкрити митців усередині себе

    Про те як Антон Овчініков ініціював в PostPlayТеатрі перформанс без перформерів і глядачів

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?