Турне харківського Елвіса містами України27 июня 2012

Ярослава Тимощук

28 травня в Києво-Могилянському театральному центрі «Пасіка» було показано спектакль «Червоний Елвіс» Харківського театрального колективу «Арабески». Цю ж виставу у рамках турне театральної студії містами України та Польщі продемонстрували 30 травня у Луцьку.

Постановка «Червоний Елвіс» — зразок авангардного театрального мистецтва, що декларує експериментальність, шокує незвиклого до ненормативної лексики обивателя і використовує максимум засобів комунікації із глядачем.

Історія виникнення самої п’єси така: молода сімейна пара — Валентин Панюта й Тетяна Міхіна, — чекаючи на дитину, документували процес вагітності, на основі цього матеріалу у співпраці із письменником Сергієм Жаданом і було створено «Червоного Елвіса». Текст складається із шести новел (на сцені — дій): «Як схуднути без дієти», «Як влаштувати незабутню корпоративну вечірку», «Як зберегти родинний затишок», «Як відмовити рекламному агенту», «Як харчуватися в супермаркетах», «Як убити всіх». Ці питання — фундаментальні для самотньої вагітної домогосподарки — центрального образу вистави.

Майбутня матір Елвіса опиняється віч-на-віч із породженнями системи: працівниками муніципальної служби, які мають виплатити вагітній домогосподарці соціальну допомогу; рекламними агентами; голосами, які зомбують обіцянками схуднути без дієт. Усі вони одержимі однією метою — вплинути на свідомість вразливої жінки та створити ілюзію вибору. Вона ж бореться із споживацьким суспільством за свободу своєї ще не народженої дитини. І покладає надії на Елвіса, який, на її думку, мусить кинути виклик системі. Метафоричний текст п’єси насичений виразною символікою і просякнутий гумором та іронією.

Головний символ вистави — пересувна конструкція насиченого червоного кольору із отворами, які заповнені циліндрами. По ходу дії вони стають, то вогнегасниками (рекламний агент наполегливо переконує домогосподарку придбати його, дарма, що у неї стоїть такий самий у кутку), то засобами пересування акторів. У процесі вистави декорація перетворюється також на стіну: актори відштовхуються від неї у протилежні боки, що символізує взаємне нерозуміння.

Утілений в образі дитини, що має народитися, Елвіс присутній протягом усієї постановки. Він з’являється спалахом прожектора на животі своєї мами, яка розгублено чекає на його появу. Мотив чекання і боротьби за свободу дитини — основний в образі Самотньої Вагітної Домогосподарки. Їй потрібно отримати соціальну допомогу, яку відмовляються виплачувати, їй необхідно позбутися рекламних агентів, які нахабно вдираються на її приватний простір.

У кульмінаційному відеокадрі Елвіс заявляє про своє народження гучним криком. Дитячий плач звучить відповіддю на питання, як заперечити існування абсурдного світу. За словами Сергія Жадана, Елвіс Преслі — одна із визначальних постатей шоу-бізнесу та одне із найвпізнаваніших облич сучасної цивілізації, значення якого важко переоцінити для капіталістичної системи цінностей. На противагу йому повинен з’явитися альтернативний Червоний Елвіс.

Постановка «Червоний Елвіс» — проекція на концентровану рекламну дійсність у гротескних вимірах. Утім, ані автор тексту, ані режисер не претендують на абсолютизм чи моралізаторство.


Другие статьи из этого раздела
  • «Сыроеды»

    Часто смотришь спектакль и вдруг понимаешь, что это никому не нужно. То есть, безусловно, одним необходимо работать, а другим — развлекаться, но не более того. На профессиональной сцене однотонные спектакли отстреливают от зубов профессиональные однотонные актеры. Смотреть же на студенческие работы зачастую страшно — всеми силами стараешься простить инфантилизм. Нет на свете совершенства. Однако, еще не протоптав глубокую тропинку к секрету собственного вдохновения, учащиеся актеры заряжены необузданной энергией, они еще не играли сотый спектакль, и оступаются на сцене, наивно краснея, непосредственно выдавая свое волнение.
  • Грузинский театр — Свободный театр

    «Хотите узнать, чем живет современный грузинский народ,  — сказал на пресс-конференции Автандил Варсимашвили,  — посмотрите спектакли Свободного театра»
  • Бойкая торговля лицами

    На  «Вільній сцені» Киевского театра драмы и комедии на Левом берегу состоялась премьера спектакля «Урод» по пьесе современного немецкого драматурга Мариуса фон Майенбурга в постановке молодого режиссера Валентины Сотниченко.
  • Печальная мелодия любви

    Традиция кукольного театра в Японии насчитывает уже не одно столетие. Официально считается, что этот уникальный для европейского сознания вид искусства зародился в XVI веке, когда куклы нингё и старинные песенные сказы дзёрури объединились в сценическое действо — спектакли Нингё Дзёрури. Свое привычное имя «Бунраку» театр обретет в ХIХ веке благодаря Уэмуре Бунракукэну, который подарил второе рождение Нингё Дзёрури, на какое-то время потерявшему зрительскую любовь
  • Выдался июль

    «Июль» как литературный текст, коим он все-таки не является (потому что написан для сцены), ни о чем новом не говорит, Сорокин может таких вот героев дедушек-маньяков, матерных людоедов, из замшелой глубинки пачками сочинять. Если «Июль» воспринимать буквально, то это не самая удачная помесь Достоевского с Ганнибалом Лектором. Но вначале текста есть пометка: предназначен исключительно для женского исполнения. Это важно

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?