Жесть з минулого12 ноября 2007

Текст: Марисі Нікітюк
Фотматеріали надані театром «Вільна сцена»

Ти і я шукаємо любові. Адже без неї ніяк, без неї нікуди. Кожний шукає її зі своїх причин, але ніхто і ніколи не думає, що буде після. Іноді «Після» стається через 24 роки. Ви вже давно живете спокійним розміреним життям, у вас дорослий син, старіюча дружина, машина, робота і тут в двері дзвонить ваше давнє кохання. «Жінка з минулого». І що тоді?

Олександр Комаренко в ролі сина Франка Олександр Комаренко в ролі сина Франка

Давно-давно Ромі (Катерина Качан) і Франк (Володимир Канівець) заприсяглися любити один одного вічно. І він поїхав. Він поїхав і заприсягся любити її вічно, адже це просто, коли сам їдеш назавжди, заприсягтися кому-небудь любити його вічно. А через 24 роки Ромі знайшла Франка, бо іноді одне справжнє літо вартує 24 років «пластику», та й взагалі жінки бувають такими настирними і терплячими. Але Ромі не романтична фанатичка. Ромі — маніакально-депресивна штучка. Ромі прийшла забирати своє і пускати кров. І почало горіти затишне щастя Франка.

Катерина Качан в ролі інфернальної Ромі Катерина Качан в ролі інфернальної Ромі

Театр Дмитра Богомазова «Вільна сцена» зітканий з мороку та снів. Колекція вистав невелика, але дуже якісна («Роберто Зуко», «Сьогодні граємо урок», «Трохи вина-2»). Тут бродять страшні янголи, двинуті створіння, вбивці-гуманісти і маленькі закохані жінки. Світи, жорстко визначені режисером, зліплені з абсурду й дизайнерських рішень. А 5 травня, правильно двинутий театральний організм «Вільної сцени» створив ще одну чорну казку, про те, як дівчинка хлопчика знайшла.

Ку-ку, Ромі вас знайшла Ку-ку, Ромі вас знайшла

Постановка за п єсою сучасного німецького драматурга Роланда Шиммельпфенніга вишита чудесними відеоматеріалами. Це коли: ось темно і немає жодного реквізиту, а ось і зацвітають меблі на стінах, спалахують лампи, співають розмножені голови акторки. Це коли з циклопа-графопроектора ллється зображення і розмальовує дійство у феєричні шістдесяті або креслить крейдовий будиночок, або коли повз пропливають привиди. Стрічка часу в спектаклі тривожна й розірвана, вона то стрибає на 25 хвилин вперед, то на 25 хвилин назад.

Графопроектор проектує декорації на голі стіни — і в кімнаті зацвітають меблі Графопроектор проектує декорації на голі стіни — і в кімнаті зацвітають меблі

Любов на сцені непомітно перетворюється в агресора, і якщо Франк вирішить піти за Ромі, то йому треба буде стати таким, як 24 роки тому, згадати все, що було 24 роки тому, не більше й не менше. А якщо ти згадав все, але не можеш згадати найважливішого, то і горіти тобі…

Це вистава з хворою психікою, в якій будуть покарані всі і за все: ВІН — за те, що забув, ВОНА, за те, що була його жінкою, ЇХ син, за те, що такий самий, як батько, і горіть їм усім полум’ ям-полум’ям.

Франк разом з жінкою згадують їх романтичну подорож в казковий Париж Франк разом з жінкою згадують їх романтичну подорож в казковий Париж


Другие статьи из этого раздела
  • Как играли Чонкина В театре на Левом берегу Днепра

    Октябрьской премьеры «Играем Чонкина» в театре на Левом берегу Днепра ждали. Во-первых, на режиссерском нашем скудо-бедном поле вырисовались новые игроки: актеры с режиссерскими амбициями — Александр Кобзарь и Андрей Саминин, которые в своего «первенца» вложили все свои чаяния. Во-вторых, выбранный материал — вдруг «Иван Чонкин» Владимира Войновича — произведение, мягко говоря, неоднозначное. Узнаваемость автора и его «Чонкина» имеет ярко выраженный возрастной ценз: люди младше тридцати стыдливо переспрашивают, мол «не слышали, не знаем», а тем, кому за тридцать — растягиваются в неопределенных улыбках, мол, знают что-то свое.
  • Наша пісня гарна, нова, починаймо її знову

    У Луцьку 17–22 вересня вперше відбувся фестиваль вистав за п’єсами Лесі Українки. Він доповнив низку заходів, які проводяться в області з відзначення 140-річчя від дня народження Лесі Українки та 100-річчя з дня написання драми-феєрії «Лісова пісня». 17 театрів з 11 областей України показують 20 вистав за творами одного автора (причому 11 з них — за одною й тою ж п’єсою),  — і все це усього за 6 днів і усього на 3-х сценічних майданчиках… Навіть якщо рекорд інтенсивності і не встановлений, то прецедент все одно вражає.
  • Ведьмы на Подоле: шабаш средней руки

    Радостный и румяный Дес Диллон, привезенный на премьеру Британским советом, рассказывает, что пьесу «Шесть черных свечей» он написал 14 лет назад на заказ одного Шотландского театра. Диллон — мастер комедийного стендапа — писал о черной магии своих шести сестер. Легкий, веселый, непретенциозный текст повествует об излишне верующих сестрах, которые не прочь умертвить парочку своих обидчиков
  • Любов — гра… декорацій

    Стрижневим мотивом постановки є кохання, що переслідує героїв, не приносячи їм щастя. Воно має чимало складних іпостасей: це кохання-пекло і кохання-гріх, кохання-забавка і кохання-самоствердження. На його руїнах ніхто з героїв так і не зміг побудувати власного майбутнього, і тому дія спектаклю розгортається на фоні декорацій недобудованого дому, розкиданих цеглин і повітряного змія — символу бажаної і нездійсненної легкості буття
  • Помста (не) без моралі

    В Молодому театрі показали оновлену виставу «Альберт. Найвища форма страти» за Юрієм Андруховичем. За участі автора

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?