Жесть з минулого12 ноября 2007

Текст: Марисі Нікітюк
Фотматеріали надані театром «Вільна сцена»

Ти і я шукаємо любові. Адже без неї ніяк, без неї нікуди. Кожний шукає її зі своїх причин, але ніхто і ніколи не думає, що буде після. Іноді «Після» стається через 24 роки. Ви вже давно живете спокійним розміреним життям, у вас дорослий син, старіюча дружина, машина, робота і тут в двері дзвонить ваше давнє кохання. «Жінка з минулого». І що тоді?

Олександр Комаренко в ролі сина Франка Олександр Комаренко в ролі сина Франка

Давно-давно Ромі (Катерина Качан) і Франк (Володимир Канівець) заприсяглися любити один одного вічно. І він поїхав. Він поїхав і заприсягся любити її вічно, адже це просто, коли сам їдеш назавжди, заприсягтися кому-небудь любити його вічно. А через 24 роки Ромі знайшла Франка, бо іноді одне справжнє літо вартує 24 років «пластику», та й взагалі жінки бувають такими настирними і терплячими. Але Ромі не романтична фанатичка. Ромі — маніакально-депресивна штучка. Ромі прийшла забирати своє і пускати кров. І почало горіти затишне щастя Франка.

Катерина Качан в ролі інфернальної Ромі Катерина Качан в ролі інфернальної Ромі

Театр Дмитра Богомазова «Вільна сцена» зітканий з мороку та снів. Колекція вистав невелика, але дуже якісна («Роберто Зуко», «Сьогодні граємо урок», «Трохи вина-2»). Тут бродять страшні янголи, двинуті створіння, вбивці-гуманісти і маленькі закохані жінки. Світи, жорстко визначені режисером, зліплені з абсурду й дизайнерських рішень. А 5 травня, правильно двинутий театральний організм «Вільної сцени» створив ще одну чорну казку, про те, як дівчинка хлопчика знайшла.

Ку-ку, Ромі вас знайшла Ку-ку, Ромі вас знайшла

Постановка за п єсою сучасного німецького драматурга Роланда Шиммельпфенніга вишита чудесними відеоматеріалами. Це коли: ось темно і немає жодного реквізиту, а ось і зацвітають меблі на стінах, спалахують лампи, співають розмножені голови акторки. Це коли з циклопа-графопроектора ллється зображення і розмальовує дійство у феєричні шістдесяті або креслить крейдовий будиночок, або коли повз пропливають привиди. Стрічка часу в спектаклі тривожна й розірвана, вона то стрибає на 25 хвилин вперед, то на 25 хвилин назад.

Графопроектор проектує декорації на голі стіни — і в кімнаті зацвітають меблі Графопроектор проектує декорації на голі стіни — і в кімнаті зацвітають меблі

Любов на сцені непомітно перетворюється в агресора, і якщо Франк вирішить піти за Ромі, то йому треба буде стати таким, як 24 роки тому, згадати все, що було 24 роки тому, не більше й не менше. А якщо ти згадав все, але не можеш згадати найважливішого, то і горіти тобі…

Це вистава з хворою психікою, в якій будуть покарані всі і за все: ВІН — за те, що забув, ВОНА, за те, що була його жінкою, ЇХ син, за те, що такий самий, як батько, і горіть їм усім полум’ ям-полум’ям.

Франк разом з жінкою згадують їх романтичну подорож в казковий Париж Франк разом з жінкою згадують їх романтичну подорож в казковий Париж


Другие статьи из этого раздела
  • Ще один день Івана Денисовича

    Жанр: его-рецензія: Ця вистава втретє відвідує Київ, дехто її стільки ж і дивився, і це, я певна, не межа. Пробираючись за жовтою курткою Андрія Жолдака по темному Арсеналу, я думала, який ефект справлятиме гавкіт собак у цих величних стінах, чи сіпатимуться зі страху грубі нервюри, спускаючи тремкіт в колони? Минулого разу я йшла на «Денисовича» по відремонтованим коридорам Жовтневого палацу в супроводі вівчарок, спостерігала стратегічно наставлених режисером юродивих, слухала про мандавошок, але все наче не про мене було, в голові відстукувало — це ТУТ, ТУТ водили на допити КГБ політв’язнів.
  • Хто боїться Михайла Гурмана?

    Як український режисер Стас Жирков зробив виставу в Німеччині
  • Глубина личной боли

    К вечеру в павильонах студии Довженко становится прохладно и сыро, возможно, поэтому — как-то даже в толпе зрителей — одиноко. Но это как раз впору, в настроение нового хореографического спектакля Раду Поклитару. Этот двухактный балет на четыре танцора с абстрактным названием «Квартет-а-тет» стал одним из самых ярких впечатлений театрального ГогольFestа. Отчаяние, безнадежность и горечь. В этот раз сквозь привычно чистые и техничные танцы Полкитару прорезалась сумятица страсти, боли и человеческого метания.
  • Момент любви и миг отдыха…

    Постановка «Момент любви», как и сам театр, эклектично (и, возможно, во всем далеко не так удачно) синтезировала прошлое с настоящим, объединив ностальгическую тоску по чистым историям о любви с современными техническими возможностями театра. Использование видеоряда позволило постановщикам не только визуализировать воспоминания героя, но и помочь зрителю лучше понять его переживания. А хорошо продуманные декорации расширили визуально крошечную сцену, придав объема происходящему действию
  • «Жизнь удалась»

    На закрытие ГогольFestа в Киев привезли нашумевший в Москве экспериментальный спектакль по пьесе эпатажного белорусского драматурга Павла Пряжко «Жизнь удалась». Пряжко пишет систематически и много, это, наверное, потому, что писать он может о чем угодно (да хотя бы о трусах! — пьеса «Трусы» была поставлена в Театр doc.). В Москве его ценят и ждут, а главное — ставят на соответствующих для новой драмы площадках, в Белоруссии — не очень ценят и не спешат ставить

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?