Олесь Барліг

 

КРАБ І БЕЗОДНЯ

 

Дійові особи:

Путін – президент Росії

Аліна – кохана Путіна

Артем – лікар

 

Кімната вирубана із матеріалу схожого на чорне скло. Впритул до стіни стоїть величезне ліжко, поруч із ним тумбочка, на ній порожня склянка. На стіні висить великий плазмовий телевізор. Біля трюмо сидить Аліна і дивлячись у дзеркало змиває з обличчя косметику. Входить Путін. У нього в руках кришталевий графин з соком і тарілка з канапками.

Аліна: Колись це все нагадувало казку, а тепер…

Путін підходить до Аліни, ставить графин на трюмо і обіймає її за плече. Аліна здригається.

Путін: Що таке?

Аліна: Чомусь згадала, як Бєрія топив у ванній з кислотою молодих студенток…

Путін: Знайшла, що згадати… Все це легенди.

Аліна: Правда?

Путін: Це настільки смішно, що навіть не хочу відповідати.

Путін бере знову графин, сідає на диван, включає пультом телевізор, прибирає звук.

Путін: Що не так із твоєю казкою?

Аліна: Мене гнітять ці стіни. Цей камінь. Ніби я…

Путін: Це вечір недоказаних фраз?

Аліна (повертаючись до Путіна): От є крижаний замок Снігової Королеви, а це… Ніби я Вугільна Королева.

Путін: Подарую тобі Донбас і станеш нею.

Аліна встає і підходить до Путіна. Сідає поруч із ним.

Аліна: Здається, мені вже страшно дивитися на ці стіни…

Путін: Чого це?

Аліна пригортається до Путіна, він обіймає її.

Аліна: Не будеш сміятися?

Путін: Не буду.

Аліна: Чесно?

Путін: Ну?

Аліна: Мені вже кілька днів здається, ніби це каміння говорить зі мною.

Путін схвильовано дивиться на Аліну.

Аліна: Я не хотіла тобі раніше говорити, але тепер…

Путін: І що воно говорить тобі?

Аліна: Різне…

Путін: Наприклад?

Аліна: Що у тебе є інша.

Путін (звертаючись до стелі): От брехло!

Аліна: Ти все на жарти переведеш, а мені страшно.

Путін: Ми звідси нікуди не переїдемо.

Аліна: Я для тебе щось значу?

Путін наливає собі соку.

Путін: Як я сумую за кока-колою.

Аліна цілує Путіна в шию.

Аліна: Вова?

Путін: А тобі налити?

Аліна: Тебе не лякає все це?

Путін: Завтра лікар огляне тебе.

Аліна встає з ліжка і знову сідає біля трюмо.

Аліна: Я хочу не огляду у лікаря, а твоєї чуйності.

Путін: Ми про це говорили ще півроку тому.

Алін: А я говорю із тобою зараз.

Путін: Я заради тебе Люду кинув…

Алін (роздратовано стукаючи гребінцем): Боже, ти тепер все життя будеш мені у вічі тицькати цим?

Путін: Якщо для тебе це нічого не значить – не скажу більш ніколи.

Якийсь час сидять мовчки. Потім Аліна підводиться і знову сідає поруч із Путіним.

Аліна: Я все розумію… Цей кірпід…

Путін: Кріптид.

Аліна: Блокує будь-яке прослуховування. Крізь нього не можуть пробитися екстрасенси. Якщо ми тут, то ніхто нас не зурочить… Але  ж…

Путін (перебиваючи): Це не головне.

Аліна: А що я забула?

Путін: Він допомагає моєму організму кращу засвоювати сироватку.

Аліна: Ну, звісно!

Аліна знову встає з ліжка і сідає біля трюмо.

Аліна: Із сироваткою я змагатися не можу.

Путін: Ще до цього ти мене не ревнувала.

Аліна: Що з нами стає? Ми говоримо як люди, які живуть разом вже років десять. Я набридаю тобі?

Путін: Ну, чого це?

Аліна: Раніше була тремтливість. А тепер…

Путін: Тобі бракує нових вражень. Може злітаєш кудись? Де ти ще не була?

Аліна: В Антарктиді! Хочеш збагрити мене?

Путін: Ти готова причепитися до будь-якої фрази.

Аліна починає плакати. Путін встає з ліжка, підходить

Путін: Що ж таке…

Аліна: Може стіни не брешуть?

Путін: Їх стільки разів перевіряли на радіацію… Тепер хвилююся, що вони могли щось пропустити.

Аліна: І тему змінюєш.

Путін: Чесно, а за тебе хвилююся. У нас зараз такий хороший ясновидець в Кремлі зчвився. З Якуті – онук шамана. Давай я його покличу сюди? Кріптид до кінця не вивчений, ми ще не знаємо усіх його властивостей.

Аліна: Подивись мені у вічі.

Путін дивиться Аліні в обличчя.

Путін: У мене немає нікого крім тебе.

Путін цілує Аліну в губи, йде до ліжка, сідає на нього і продовжує їсти канапки.

Путін: Зараз вже Артем прийде. Треба хоч ковбасу встигнути з’їсти – чим більше перед уколом білка в тілі – тим краще.

Аліна: У тебе немає нікого крім мене і сироватки.

Путін: Починається!

Путін робить гучніше звук на телевізорі і разом з Аліною починає дивитися на екран. Там показують прес-конференцію Путіна з приводу приєднання до Росії Криму. Дивляться це кілька хвилин, за цей час Путін встигає доїсти канапки.

Путін: Ну, як тобі?

Аліна: Схожий.

Путін: Він і має бути схожим. Я про подачу інформації, артистизм.

Аліна: Я ж і кажу – схожий.

Путін: Мій улюблений клон. Аж не хочеться, аби він вмирав.

Аліна: А ви їх вбиваєте?

Путін: Ні, їх коли роблять то одразу закладають, що через півроку вони мають померти. Інсульт, здається.

Аліна: Дешевше було б убити.

Путін: А раптом виживе? Так ризиків менше.

У двері стукають.

Путін: Це Артем (ставить тарілку з графином на тумбочку) Заходь!

Заходить Артем із маленькою білою валізкою.

Артем: Доброго дня.

Путін: Привіт.

Путін і Артем потискають один одному руки. Артем кладе валізку на ліжко, розкриває її. В середину лежить кілька ампул і шприців. Він бере одну з ампул, відламує від неї горличко і набирає з неї шприцом сироватку. Путін лягає на ліжко, засотує рукав на лівій руці.

Артем: Попрацюйте кулачком.

Путін починає стискати лівий кулак.

Артем: Ще… ще… ще… ще… Ну, давайте спробуємо.

Артем вколює Путіну сироватку, прикладає до місця уколу ватку.

Артем: До завтра.

Путін: Пока!

Артем йде. Аліна підходить до ліжка і сідає поруч із Путіним.

Аліна: Тобі не страшно?

Путін: Чому?

Аліна: Ці уколи…

Путін: Ти як не за чуму, так за віспу!

Аліна: Ну, чого ти…

Аліна бере Путіна за праву руку і лягає поруч із ним.

Аліна: А раптом тебе дурять?

Путін: Себто?

Аліна: Все це так майже фантастично. Навіть не знаю, що більш виглядає неможливим – те, що вони синтезували кров Олександра Македонського…

Путін: Аттіли.

Аліна: Вибач, я їх постійно плутаю.

Путін: Це принципово різні люди. Македонський був гоміком.

Аліна: Ну, вибач! Або те, що вони клонували… – а це я точно не вимовлю.

Путін: Артроплевру…

Аліна: Може вони колють тобі бозна що, а тобі наплели байок.

Путін: Я ж відчуваю як воно діє.

Аліна: І як?

Путін: Я відчуваю, що моя шкіра стає все міцнішою. Колись її не візьме і куля. От помацай.

Путін напружує біцепс на правій руці і Аліна мацає його.

Аліна: А потім що – ти перетворишся на комаху, як в тому жахливому фільмі з Дафною Цунігою?

Путін: Чому я не знайшов розумнішої жінки?

Аліна грайливо б’є Путіна по животу, він цілує її у маківку.

Путін: Артроплєвра не комаха, це ракоподібне.

Аліна сміється.

Путін: Що?

Аліна: Нічого.

Путін: Кажи.

Аліна: Згадала дурний жарт.

Путін: Який?

Аліна: Він не смішний.

Путін: Ти ж смієшся?

Аліна: Путін – краб.

Путін дає Аліні ніжного потиличника.

Путін: От, дурочка… Твоя голова забита сміттям.

Аліна: Треба було закохуватися у професора, а не в гімнастку.

Аліна дивиться Путіну у вічі. Торкається пальцями його обличчя.

Аліна: І ніби набрякла шкіра.

Путіна: От, а вони говорять – ботекс. Якщо я перетворюсь на комаху – ти мене розлюбиш?

Аліна цілує Путіна в губи. Він відповідає на поцілунок.

Путін: Звісно, цього ніколи не буде, але от якби колись, через багато поколінь це стало відомо всім. Хіба тоді вони говорили би, що я жорстокий?

Аліна: Ти зовсім не жорстокий.

Путін: Ти можеш це уявити?

Аліна: Можу…

Путін: Людство дізнається про те, що я наважився стати більш ніж просто людина. Що я наблизився у своїй природі до тих немислимих меж, куди мало б хто наважився потнутися. Це той світ буття, коли втрачаються звичні координати. Як тоді оцінювати мої вчинки?

Аліна: Вова…

Путін: Ти слухаєш мене?

Аліна: Слухаю.

Путін: Адже я гіперлюдина. У мене інші відчуття. Емоції. Своїм тілом я дивлюся глибше. Знала б ти, які думки приходять у мою голову.

Аліна відсовується від Путіна і сідає на край ліжка.

Аліна: Ось це все і лякає мене.

Путін: Ти маєш вимагати від себе більшого. У тебе вже не має права на цей страх.

Аліна встає з ліжка, підходить до трюмо, починає роздягатися перед дзеркалом

Аліна: А якщо ти передумаєш?

Путін: Цей ефект не оборотний. Жалкують про свій вибір лише слабаки.

Аліна: Ну, а що потім? Де можна сказати собі – «Все, годі»?

Путін: Будь сильнішою…

Аліна: Чи може якоїсь миті ти собі захочеш самочку креветки?

Путін: Це вже зовсім не смішно.

Аліна: А якщо я раптом… Знаю, ти не хочеш більше дітей, але якщо ми із тобою вирішимо… То це я маю народжувати мальків?

Путін: Тебе вже зовсім не в ту степ занесло.

Аліна скидає з себе сукню і залишається в одній нижній білизні, повертається до Путіна.

Аліна: Скажи мені яка я красива.

Путін: Ти дуже красива.

Аліна: Скажи мені яка я сексуальна.

Путін: Ти дуже сексуальна.

Аліна: Скажи мені як ти мене хочеш.

Путін: Я би тебе з’їв…

Аліна лягає на ліжко, Путін починає цілувати її в шию, груди, живіт, стегна.

Путін: Ти знаєш, що у Аттіли було щонайменше сорок дружин?

Аліна відштовхує Путіна, встає з ліжка, вдягає халат.

Аліна: Тепер зрозуміло, що у тебе є ще хтось.

Путін: Знову це…

Аліна: Чому я змушена увесь час виглядати такою дріб’язковою?

Аліна виходить з кімнати. Путін якийсь час нерухомо лежить, потім підходить до дзеркала, піднімає руки й імітує пальцями клацання клешнями краба.

Путін: Аліно?! Аліно! А давай замовимо вареного омара?

 

Путін виходить з кімнати.


Другие статьи из этого раздела
  • «Я ХОЧУ ЖЕНИТЬСЯ» Татьяны ГОЦАК

    Действующие лица намеренно детально не представлены автором. По ее задумке воображение читателя само должно подсказать, как выглядят ЛГ

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?