«ПРИДУРКИ 2» Сергія ЩУЧЕНКА11 февраля 2015

 

колекцiя маленьких п`єс

 

Насправді весь світ складається з придурків.

Чак Паланік

«ДЯДЕЧКИ»

 

Дійові особи:

 

Дівчинка

Гнат

Кіндрат  

 

Дівчинку, викрадену злочинцями з метою викупу, тільки що – в результаті скоординованих дій правоохоронців – вдалося звільнити. В затишній кімнаті з потерпілою розмовляють двоє слідчих.

 

Г Н А Т. Сідай, дівчинко, ось сюди, в м'яке крісло. Тобі зручно?

Д І В Ч И Н К А. Так, дядечки.

Г Н А Т. Можливо, тобі щось треба? Чай, сік, каву, морозиво?..

Д І В Ч И Н Ч К А. Морозиво.

Г Н А Т. Кіндрате, дай дівчинці морозиво. (Кіндрат дає морозиво) Смачно? Тобі зараз добре, сполкійн?

Д І В Ч И Н К А. Так, дякую, дядечки.

Г Н А Т. От і добре. Тепер розповідай. Ти ж нам все розповіси?

Д І В Ч И Н К А. Так, дядечки.

Г Н А Т. Розумниця какая чудова. Що ж, почнемо з головного. Тобі робили боляче?

Д І В Ч И Н К А. Так, дядечки.

Г Н А Т. Чудово. Тобто, дуже погано. Але, давай послідовно. Що з тобою було позавчора?

Д І В Ч И Н К А. До того, як я вперше пішла до першого класу, або після того?

К І Н Д Р А Т. Звичайно, після, дурепо. Нашо нам твоя школа?

Д І В Ч И Н К А. Розумію. Розповідаю. Коли я в бантиках йшла додому, поряд зі мною зупинилася гарна машина.

Г Н А Т. Яка машина? Марка? Номер? Пробіг? Техогляд?..

Д І В Ч И Н К А. Не знаю, дядечки. Зелена така, на колесах. З м'якими сидіннями та дядечками.

К І Н Д Р А Т. Особливі прикмети? Шрами? Відсутність кінцівок? Словом, як виглядали ці покидьки?

Д І В Ч И Н К А. Ну… симпатичні такі. Морозивом мене пригостили.

Г Н А Т. Негідники. Знають, як дитину звабити. І що далі?

Д І В Ч И Н К А. Потім вони возили мене у своєму авто по головній площі. Музику вмикали – про «пиріжок знайшла». А у вас є пиріжок?

К І Н Д Р А Т. Ти ще морозиво не зжерла.

Д І В Ч И Н К А. Я пиріжок хочу.

Г Н А Т. Кіндрате, дай дівчинці пиріжок.

К І Н Д Р А Т Не питання. (дає дівчинці пиріжок, та – майдже водночас – лиже морозиво та кусає пиріжок)

Г Н А Т. Смачно тобі, дівчинко?

Д І В Ч И Н К А. Так, дядечки.

К І Н Д Р А Т. Продовжуй, заразо маленька. 

Г Н А Т. Обережніше, колего. Перед вами потерпіла дитина. Отож поводьтеся відповідно.

К І Н Д Р А Т. Посерти. Мені потрібно покидьків зловити. І покарати. Дупи їм порвати, як мінімум.

Г Н А Т. Ще раз – обережніше. Інакше я знову буду змушений поставити питання про службову невідповідність.

К І Н Д Р А Т. Стукав я у барабан великим та товстим... Бандитів комусь треба ловити? А я це вмію.

Д І В Ч И Н К А. Дядечки, не сваріться. Я вам все розповім.

Г Н А Т. Гарна дівчинка. Продовжуй.

Д І В Ч И Н К А. Потім симпатичні дядечки повезли мене на дачу. Там були річка та біла собачка.

К І Н Д Р А Т. Якої породи собака? Кобель, чи сука?

Д І В Ч И Н К А. Дівчинка. Дядечки її годували сосискою.

К І Н Д Р А Т. А сосиску зі штанів висмикували, так?

Г Н А Т. Колего, останній раз попереджаю…

К І Н Д Р А Т. Та пішов ти ...

Д І В Ч И Н К А. Дядечки, не сваріться. Я вам все розповім.

Г Н А Т. І це вірно. Розумна дівчинка. Ніжки прикрий.

Д І В Ч И Н К А. А в мене просто спідничка маленька. І ті дядечки також це помітили. Вони ще сказали, що в мене ніжки гарнюні. А ви як гадаєте?

Г Н А Т. Дівчинко, не відволікай нас від роботи. Твої ніжки справи не стосуються.

Д І В Ч И Н К А. Вам видніше, дядечки. Але вони мене за ніжки чіпали.

К І Н Д Р А Т. А оце важливо. Як вони тебе чіпали?

Д І В Ч И Н К А. Долонями. А потім ТАМ лоскотали.

Г Н А Т. Де – там?

Д І В Ч И Н К А. Ну, там. Ви ж дорослі, ви повинні знати, де дядечки лоскочуть.

К І Н Д Р А Т. Ми-то знаємо. А от тобі, малявко, звідки це відомо?

Д І В Ч И Н К А. Так я вже велика. Мені вже 5 є.

Г Н А Т. Ну, тоді ти вже знаєш, звідкиля діти беруться?

Д І В Ч И Н К А.. Звісно, знаю. Їх у пологовому будинку за валюту продають. Це всі знають. 

К І Н Д Р А Т. Не патікай. Краще кажи – шо було далі, після того, як вони чіпали твої лапки?

Д І В Ч И Н К А. (ображено) У мене не лапки. У мене ніжки. І ручки. І все-все-все гарнюнє. Мені дядечки сказали.

К І Н Д Р А Т. Ясен перець. Педофіли.

Г Н А Т. Колего, у присутності дитини уникайте певної термінології.

К І Н Д Р А Т. Та ця дитина так морозиво смокче, що я мовчу.

Д І В Ч И Н К А. То візьміть і ви язичком попрацюйте. Мені не шкода.

Г Н А Т. До речі, гарна думка. Попрацюй, Кіндрате, небагато. Може, позитивніше до людей ставитимешся. 

К І Н Д Р А Т. Зараз почну язиком працювати та позитивно посміхатися. Особливо, тим лялькам, які збуджують недотраханних дегенератів.

Г Н А Т. Заспокойтеся, колега. Емоції ігноруйте. Особливо, якщо вони нецензурні, та ще й  в присутності неповнолітніх. Не бажаєте працювати - НЕ працюйте. Але роботу виконуйте – повноцінно та ефективно. Зрозуміло?

К І Н Д Р А Т. А ти мене на зрозумів не лови, зрозумів? А то сам тут почнеш не тільки над морозивом працювати, але й по меблям голяка стрибати.

Г Н А Т. Ти що – здурів остаточно?.. До речі, гарна думка. Дівчинко, ти казала, що на столі танцювала. Роздягнена, звісно. Це було?

Д І В Ч И Н К А. Було. Спочатку незручно трошки, але коли вони мені плескати почали, стало зручно.

Г Н А Т. Вони тебе силоміць на стіл підняли? Чи ти сама?

Д І В Ч И Н К А.. Не так, і не так. Вони просто мізкували, що я танцювати не вмію. А потім мізкували, що я на стіл не залізу, А потім мізкували, що мені одяг заважає, а я цього не помічаю. А потім вони мізкували, що самі на стіл не залізуть. А потім здогадалися, що й їм одяг заважає. А потім ...

К І Н Д Р А Т. Ковтай пиріжка ретельніше. Бо ти так радісно про все пятякаєш, немов педофіли тобі пенсію гарантували. До того ж, у різних позах. Гнате, а ти закрий свою  пащеку. Я дізнання проводжу. А ти що подумав?

Г Н А Т. Я?.. Ні про що. Тобто, я думав, але лише про роботу. А ти про що?

К І Н Д Р А Т. Слухай ти, слідак-мультиплікат. Ти мої запитання на свої не переверчуй. А то я тобі так все переврну, що ти оцій манюні заздрити почнеш.

Г Н А Т. Не зрозумів. Детальніше, будь ласка

К І Н Д Р А Т. Детальніше тобі ця вона розповість. А буду реготати, уявляючи, що це вона про тебе розповідає.

Д І В Ч И Н К А. Я не манюня. Мені 5 є.

К І Н Д Р А Т. Це добре. Бо якби тобі було 25, з тобою б інакше розмовляли. Не так ввічливо, як я.

Г Н А Т. Це ти – ввічливо? Та ти сюсюкаєш дефективним суржиком, і цим заважаєш мені професійно працювати. Все, я підіймаю питання про іншого напарника.

К І Н Д Р А Т. А що тобі ще залишається – якщо більше нічого у тебе не підіймається? Ха-ха-ха!

Г НА Т. Ти в репу бажаєш? При дівчинці? Легко! Непедагогчно, але начхати!

 

Слідчі підхоплюються, і стають один навпроти одного, як бійцівські півні. Бійцівські. Але півні. Дівчинка дивиться на них з цікавістю. Втім, не залишаючи без уваги морозиво та пиріжок.

 

К І Н Д Р А Т. Ну, давай, давай! .. Продемонструй на що ти здатен, окрім того, щоб нишпорити в мізках дрібненьких самок! Давай!

Г Н А Т. Я зараз дам! Але тобі тоді вже допоможе ніхто! Навіть патологоанатом та  гробокопач!

К І Н Д Р А Т.  Мене не цікавлять твої друзі! Всілякі патологи, копачі та інші збоченці! Ти сам – САМ – простягни до мене свою кінцівку! І тоді в тебе з'явиться конкретний привід протягнутися самому! Це я гарантую!..

 

Гнат замахується. Але. Дівчинка раптово починає сміятися. І не тихесенько та сором'язливо, а голосно і навіть безсоромно. Слідчі завмирають. І синхронно повертаються до дівчинки.

 

Д І В Ч И Н К А. Хі-хі-хі!.. Дядечки!.. Ви так схожі на тих дядечок, що мене чіпали! .. Хі-хі-хі!.. Просто копії – але такі смішні – як у ляльковому театрі!.. Хі-хі-хі!..

Г Н А Т. Як це – схожі? Ми що – виглядаємо так само?

Д І В Ч И Н К А. Так! Хоча – ні. Ви – інші. Але коли оті дядечки спочатку чіпали, потім плескали, потім застрибнули на стіл, потім роздяглися, потім знову плескали, потім танцювали, вони також почали гарчати один на одного, махати руками, та й взагалі... Точно, як ви. А потім оті дядечки побилися! Роздягнені! Голі! Хі-хі-хі!..

К І Н Д Р А Т. І що?

Д І В Ч И Н К А. Нічого. Просто ви забули роздягнутися і застрибнути на стіл. Тоді б я  вас точно сплутала з тими дядечками. Тому – давайте. Не соромтеся. Ті дядечки дуже смішні були, отже й будете смішні. Роздягайтеся. І ми будемо разом танцювати, співати пісеньок, а потім я дозволю до мене доторкнутися. І отак будемо товаришувати!..

К І Н Д Р А Т.  Гаплик. Одні дядечки, інші дядечки. Одні дуріють, інші з розуму вистрибубть. Одні – виродки, інші – ...

Г Н А Т. Досить. Дівчинка, звісно, в чомусь має рацію, але в чомусь її не має. Одні дядечки звжди в чомусь схожі на інших дядечок. Але лише місцями. Бо насправді  між ними є велика різниця.

Д І В Ч И Н К А. Як це? А, ви не вмієте танцювати…

Г Н А Т. Вміємо. Хоча, я маю на увазі особисто себе...

Д І В Ч И Н К А. Не вмієте роздягатися?

К І Н Д Р А Т. Взагалі то питання тут задаємо ми. А решта розмовляють лише тоді, коли я дозволяю.

Г Н А Т. Вміємо. І навіть одягатися вміємо. Хоча, знову ж таки, це стосується лише мене...

К І Н Д Р А Т. Ти диви. Він завжди пам`ятає лише про себе. Але я тебе заспокою. Професійно. Та по секрету. Ну, щоб тобі було легше, а мені веселіше. Я також пам`ятаю про тебе. Але якщо я скажу вголос про те, що я пам`ятаю, здохнуть від реготу навіть глухі! Ха-ха-ха!

Г Н А Т. Дурень. Йолоп. Бовдур. І таке інше. От бачиш, дівчинко, з ким доводиться працювати. На жаль. Але я – працюю. Незважаючи ні на що.

Д І В Ч И Н К А. Навіть на те, що одні дядечки схожі на інших дядечок?

Г Н А Т. Ні на що. Навіть на тво.ює хвора уяву.

Д І В Ч И Н К А. У мене не хвора уява. У мене все здорове. Не вірите? Зараз покажу...

К І Н Д Р А Т. Не треба. Або показуй все особисто моєму колезі, а я сходжу за морозивом. (пішов)

Д І В Ч И Н К А. Морозиво – це добре. Тільки ви не відповіли на моє головне запитання.

Г Н А Т. Яке? Ти когось запам'ятала? Шрами, татуювання, кільце у вусі?..

Д І В Ч И Н К А. Та ні... Воно все було, звичайно, але це не головне.

Г Н А Т. А що головне?

Д І В Ч И Н К А. Моє питання.

Г Н А Т. Яке?

Д І В Ч И Н К А. Просте. Ви що – чіпати не вмієте? Нікого? Бідненькі ... Але не турбуйтеся – я вам допоможу. Прямо зараз. І потім про все розповім.

Г Н А Т. Стоп. Я впевнений – мій колега пішов за морозивом туди, де його не буде. Або буде, але таке... бридке. Отже, ти тут відпочивай, а я сам принесу морозиво. Найсмачніше. Добре?

Д І В Ч И Н К А. Добре. І нехай там буде ягідка. Гарна, сіжа та смачна. Як я. Буде?

Г Н А Т. Сиди тут та чекай. І нікуди не йди. Бо це небезпечно. Хоча двері я зачиняти не буду. І якщо раптом ти втечеш, шукати також не буду. Зрозуміла?

Д І В Ч И Н К А. Зрозуміла.

 

Гнат іде. Дівчинка залишається одна. Сидить на стільці, базікає ніжками. Роздивляється все навколо. Потім встає, походжає і потихеньку починає танцювати-кружляти. При цьому може наспівувати щось на кшталт «ля-ля-ля ля-ля-ля ля-ля-ля ...» З'являється музика. Спочатку дитяча, пустотлива, весела. Потім ритм посилюється, може вступити якийсь сольний інструмент, приєднуються світлові ефекти. Матеріалізується клубна атмосфера. Причому, не просто клубна, а специфічна. Бо дівчинка – в процесі танцю – починає звабно роздягатися…

 

завіса

 

 


Другие статьи из этого раздела
  • «Я ХОЧУ ЖЕНИТЬСЯ» Татьяны ГОЦАК

    Действующие лица намеренно детально не представлены автором. По ее задумке воображение читателя само должно подсказать, как выглядят ЛГ

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?