«Екстреміст» Солов’єнко Костянтин01 ноября 2011

k-solo@yandex.ru

Екстреміст

(драма на сьогодні)

Екстремізм (від лат. extremus — крайній) — прихильність крайнім поглядам і, особливо, заходам (зазвичай в політиці). Серед таких заходів можна відмітити провокацію безладів, громадянську непокору, терористичні акції, методи партизанської війни.

Вікіпедія

ДІЙОВІ ОСОБИ:

І г н а т — соціолог, 34 роки

Л е о н і д — Леонід Максимович, бізнесмен, 45 років

П о л і т и к — Дмитро Семенович, політик, близько 60 років; говорить

впевнено, неквапно

Н а т а л я — журналіст, дівчина Ігната, 26 років

І н н а — опозиціонер

Г о л о с — чоловічий голос по телефону, говорить ввічливо, низьким баритоном.

Чоловіки в пивній:

В і т ь о к

В о в а — веселий, беззлобний

М и х а й л и ч — самий старший з трійки

ДІЯ ПЕРША

Розкішний кабінет Леоніда, який сидить за столом хазяїна. За довгим приставним столом — Ігнат.

Л е о н і д. Усе, що ви пропонуєте, цікаво. Тільки ці атестації, навчання, культура —

питання… майбутнього. Мене порядок цікавить, упевненість в завтрашньому дні. Ось тиждень тому подзвонив якийсь дурень, мовляв, замінований склад готової продукції. Шість годин вояки нишпорили з собаками! Шість годин завод стояв! Нічого не знайшли! … Не знаю, може зараз так податкова стала працювати.

І г н а т (ввічливо). Можна пошукати заводіїв… приховані конфлікти на

підприємстві. Запобігання і вирішення конфліктів — мій коник…

Л е о н і д. Не конфлікти мене цікавлять. Я хочу бути впевненим, що завтра і

післязавтра так само як сьогодні я відвантажуватиму продукцію замовникові. Зрозуміло?

І г н а т. … Тобто на підприємстві все завжди працює… ніяких терористичних атак,

ніяких дзвінків… Соціальний порядок?

Л е о н і д. Можна і так сказати.

І г н а т. Розумію… Тоді, у разі можливого виникнення… таких атак, потрібні дієві

заходи для їх нейтралізації?

Л е о н і д. … Краще не доводити до атак.

І г н а т. Це ви дуже вірно підмітили: упереджувати атаки.

Л е о н і д. Точно, краще заздалегідь… соломку підстелити.

І г н а т. Чудове завдання: забезпечення соціального порядку у рамках усього

підприємства.

Л е о н і д. … Так. Це діло.

І г н а т. Леоніде Максимовичу, я готовий взятися за вашу задачу. І завтра

представити пропозиції… з термінами і вартістю.

Л е о н і д. … Домовилися. Дзвоніть — зустрінемося.

Встають, прощаючись, потискують один одному руки. Ігнат виходить з кабінету.

ДІЯ ДРУГА

На алеї парку зустрічаються Ігнат і Наталя. Цілуються.

І г н а т. Привіт!

Н а т а л я. Давай посидимо — так сьогодні набігалась: два інтерв’ю.

Сідають на лавку поруч.

І г н а т. А я сьогодні договір отримав.

Н а т а л я. Жартуєш?

І г н а т. Майже все прихвачено. Соціальний порядок на заводі. Сподіваюся завтра

отримати аванс.

Н а т а л я. Великий договір?

І г н а т. Не менше місяця. І бабки нормальні.

Наталя швидко цілує його в щічку.

Н а т а л я. В це важко повірити: соціологи знадобилися Батьківщині!

І г н а т. Поїхали до мене. Тільки попереджаю: окрім вермішелі у мене нічого

немає.

Н а т а л я. Ловити сучасну дівчину на хліб з вермішеллю? Ти таки трошки

дурненький. Ні, дружок, сьогодні — ніяк. Зараз їду редагувати матеріал у номер.

І г н а т (змирившись). І добре. Зате завтра накуплю всякої всячини і загуляємо.

Так?

Н а т а л я. Домовилися. Так що там на заводі за безлад?

І г н а т. Телефонні дзвінки про мінування.

Н а т а л я. Ти в дружинники записався чи що?

І г н а т. Дуже дотепно. Працюю з культурою підприємства. Намагаюся

забезпечити соціальний порядок.

Н а т а л я. Впораєшся? Ну та гаразд: гроші дають і добре. Я побіжу.

Наталя встає, Ігнат — слідом за нею.

І г н а т. Вже? Так швидко?

Н а т а л я. Не гнівайся.

Ігнат обнімає її за талію.

І г н а т. А поцілувати?

Наталя притягує його за волосся і цілує.

Н а т а л я. Дружок, нема коли.

Вона відстороняється і швидко йде. Обернувшись махає рукою.

ДІЯ ТРЕТЯ

Пивна. Ігнат з кухлем пива та папкою під пахвою підходить до стійки, за якою випивають троє чоловіків.

І г н а т. Мужики, тут вільно?

М и х а й л и ч. Давай.

Ігнат ставить свій кухоль, кладе папку на стіл і дістає з кишені поліетиленовий мішечок з в’яленою рибкою.

І г н а т. Я тут на зупинці у бабусі купив. Вона їстівна? Ніхто не пробував?

В і т ь о к. Почастуєш — спробуємо.

Вова хихикнув.

І г н а т. Без проблем — беріть.

Вітьок бере рибку, швидко чистить, відкушує, жує, запиває пивом. Усі за ним спостерігають.

В і т ь о к. Годиться.

Усі теж беруть рибку. Чистять, гризуть і запивають. Проходить хвилина.

І г н а т. … А чому всі такі похмурі?

В і т ь о к. Ми не похмурі, ми задумливі.

В о в а (хихикнувши). Вітьок, поїхали з нами, га? Без тебе клювати не буде.

В і т ь о к. Вова не заважай відпочивати… Дай набратися сил після трудового

тижня.

І г н а т. Що соки вичавлюють?

В і т ь о к. Коли як. Он Михайлич лижі сушить… безробітний… Не знаєш що

краще: соки віддавати… чи лапу смоктати.

В о в а (хихикнувши). Та ну, Михайлич на сантехніці інколи більше нашого має.

М и х а й л и ч. Дурний ти, Вова. Я — слюсар. Мені стабільність потрібна, а не

халтури паршиві.

В о в а (хихикнувши). На кладовищі теж стабільність.

В і т ь о к. Михайлич, та не розпалюйся ти. Потепліє, я тебе на будівництво

наше влаштую. Домовилися ж.

М и х а й л и ч. Це ти, Вітьок, як вітер: сьогодні тут, завтра — там. Я —

кваліфікований слюсар.

В і т ь о к. Станеш кваліфікованим будівельником. Усе, Михайлич, досить, вже

замучив. Дебати — закінчили… Рибка — хороша.

І г н а т. А що, зараз гірше ніж в совку?

М и х а й л и ч. Кому як. Он мій дружбан на металобрухті сидить, не скаржиться.

Сусідній завод — «Червоний Жовтень» — розпиляв давно. Там же емалювальником і працював раніше.

І г н а т. Не жаль було?

М и х а й л и ч. Жаль. Тільки все одно розпиляв станки. Ти б бачив ДІП 500!

Мій син казав: «Як паровоз». Раніше завод половину котлів для хімічної промисловості Союзу давав, на експорт скільки йшло. А на карданних валах тепер — супермаркет, … твою дивізію.

В о в а (хихикнувши). Михайлич, торгівля — двигун прогресу.

В і т ь о к. Вова не дратуй… Скоро продавати буде нічого. Он баби на експорт

пішли.

Вова хихикнув, але говорити нічого не став, стримався.

І г н а т. Мужики, я узяв біленьку, полірнути.

Ігнат поліз у внутрішню кишеню. Вітьок його зупиняє.

В і т ь о к. Тихо, тихо! Під полою. А то зараз набіжать.

Усі по черзі дають свої кухлі, Ігнат наливає.

М и х а й л и ч. Мені п’ятдесят грамів…

В і т ь о к. Ну, за нас з вами і хрін з ними.

Вова тягнеться цокнутися.

В і т ь о к (зупиняє Вову). Куди? За них — не цокаючись.

В о в а (хихикнувши). Ну ти даєш, Вітьок.

Випивають не цокаючись і загризають рибкою.

І г н а т. А коли зовсім прикрутить, що робити будете?

В і т ь о к. Чорт його знає, товариш майор. Вова он неодружений, за кордон

чкурнути може.

В о в а. Дідька лисого: я англійську не знаю.

В і т ь о к. Дурень. Говорили тобі в школі: «Учи». Тепер з нами будеш… байдики

бити.

Вова хихикнув.

М и х а й л и ч (Ігнатові). А ти сам хто будеш? Чого випитуєш?

І г н а т. Мене Ігнатом звуть. Я соціолог. Вивчаю суспільство.

М и х а й л и ч. Он чому ручки ніжні. А я було подумав, революціонер… Ходить тут

один, агітує.

В і т ь о к. І ти бачив? Ну, блін, якобінець.

Вова хихикнув.

В і т ь о к. Так ти, Михайлич, стволами тепер цікавишся? Тоді я зрозумів, навіщо

тобі недавно труба знадобилася.

В о в а (хихикнув). Це… гаубицю слюсарює. Га, Вітьок?

М и х а й л и ч. Я його запитав, мовляв, ти за робітників, за справедливість, а за

яку? Ми ж сімнадцятий рік пам’ятаємо, і що за ним був тридцять сьомий, і робітників з інжнерами і селянством до стіночки ставили за милу душу а кого — в табори.

В і т ь о к. І чого він?

М и х а й л и ч. Відповідав довго, але я нічого не запам’ятав.

В і т ь о к. Значить, така ж сволота… Ігнат, там на денці мало б залишитися.

Хлюпни. Вова, давай за пиріжками.

Вітьок дає Вові купюру. Той бере гроші.

В о в а. Момент.

Вова йде. Ігнат наливає по черзі.

М и х а й л и ч. Мені крапельку.

Повертається Вова з чотирма пиріжками. Усі беруть кухлі.

В і т ь о к. Скажеш, Ігнат?

І г н а т (зніяковівши). За… еволюцію.

Вова хихикнув. Усі випивають і закушують пиріжками.

В і т ь о к. Інтелігенція.

Вова заспівав із ДДТ, пританцьовуючи.

В о в а.

Революція, ти навчила нас

Вірити в несправедливість добра.

Скільки світів спопеляєм за раз

На святому вогні в твоє ім’я.

В і т ь о к. По всякому може піти… Ох, не дай бог.

М и х а й л и ч. Дурень ти, Вова! Тебе ці (тицьнувнув пальцем вгору) за бидло

тримають, обібрали до нитки, а ти їм з цим (тицьнувнув пальцем в Ігната) підспівуєш. Коз-з-з-зел, блін.

В о в а. Чого ти, Михайлич? Мені поки нормально.

М и х а й л и ч. Ні хати, ні дітей, ні освіти, ні мізків, ні-чо-го! Ростеш як бур’ян.

Вова теж заводиться.

В о в а. Думаєш себе не вбороню? Не потрібно «ля-ля»! Ти мене краще не чіпай.

Я і забити можу. І не лише тебе, базіку.

М и х а й л и ч. Чи я у тебе майбутнє вкрав? Чи олігархи наші? Мізками розкинь,

вояко!

В і т ь о к. Все! … Забіяки… досить.

В о в а (Михайличу). Розберуся. Не бійся.

Ігнат допиває пиво і бере папку.

І г н а т. Хлопці, я піду.

В і т ь о к. Ігнат, ти нормальний мужик: я тобі з папкою ходити — не раджу.

Дипломат заведи, чи щось таке.

І г н а т. А що?

В і т ь о к. Недобре це. На начальника схожий. Якщо почнеться, … то можуть і

прикінчити.

Вова хихикнув і мотнув головою.

І г н а т. Ну, гаразд. Бувайте.

В і т ь о к. І вам не хворіти.

В о в а. Давай.

Михайлич киває головою. Ігнат бере папку і йде.

ДІЯ ЧЕТВЕРТА

Квартира Ігната. За столом з різноманітними стравами Наталя та Ігнат п’ють вино. Застілля закінчується.

Н а т а л я. Вечеря — шалена. З тебе ще, може, люди будуть.

І г н а т. Дякую, рідненька… Наталю, робота у мене ладнається. І цікаво виходить.

Ти мені, може, порадиш щось по піару? Журнеці ж у цьому тямлять.

Н а т а л я. Ще раз назвеш «журнецем» — уб’ю.

І г н а т. Ну, забув, пробач. Так що з піаром? Я думаю, зв’язки з різними

громадськими групами для соціального порядку… важливий інструмент.

Н а т а л я. Звичайно. Новини, виступи керівництва, публікації — куди ж без них?

З людьми ж працюєш.

І г н а т. Ти у себе подивися матеріали… може, західні є. Згода?

Н а т а л я. Добре. Скину тобі на пошту кілька посилок… Так що у тебе там на

заводі?

І г н а т. Зараз етап діагностики: дивлюся, слухаю.

Н а т а л я. І що побачив? Що почув?

І г н а т. Знаєш… паскудно… З робітниками поспілкувався… Напруга якась

нехороша… Нервозність…

Н а т а л я. Криза катком по всіх пройшлася.

І г н а т. Так… Знаєш, їх на всі боки теліпає… Боюся, не кинуло б їх до фашизму.

Н а т а л я. Здуріти!.. А чого замовник хоче? Соціального порядку? І що ти йому

упарювати будеш?

І г н а т. Коли проблем багато, то і рішень немало. Тут я за себе спокійний.

Н а т а л я. Тобто навчиш дядька вішати іншим локшину на вуха.

І г н а т. Чому локшину?

Н а т а л я. А якщо дядько змусить робити з нього білого і пухнастого?

І г н а т. При чому тут це?

Н а т а л я. Міняємо цінності на зручності? У нас нещодавно така стаття була.

І г н а т. Нічого я не міняю. Це — робота. За неї платять. Думаєш, якби я не рвав

жили, то зміг би цю хату придбати? Думаєш, прийшла б держава і сказала: «Ігнате, ти такий чудовий соціолог! Ти потрібен країні! На — тобі безкоштовно двокімнатну квартиру і три тисячі баксів у місяць!»

Н а т а л я. Гаразд, не заводься… А якщо і справді змусить мерзоту обіляти?

І г н а т. Примушуватиме — думатиму. Поки — усе пристойно… Цікаво: всі хочуть

стабільності… Тільки мої заводчани і директор мислять її по-різному. Але ніхто з них не розуміє, що в нинішніх ринкових умовах вчорашня стабільність — недосяжна. Тобто рух до неї — деградація усієї системи. Потрібно йти вперед.

Н а т а л я. Ой дивися, проколешся: у нас гроші платять не за правду, а за те, що

хочуть вважати правдою. Отримаєш… на горіхи.

І г н а т. … У мене зараз на думці інші пристрасті.

Він відставляє свій келих і цілує Наталю в плече.

Н а т а л я. Так і знала, чим закінчаться твої наукові теревені.

Вони палко цілуються.

ДІЯ П’ЯТА

Бізнесмен з колегами в курилці ресторану. Неголосно звучить спокійний джаз.

П о л і т и к. Ну що, Леоніде, як там твій бізнес?

Л е о н і д. Поки пихкає.

П о л і т и к. Що так нерадісно?

Л е о н і д. Напругу якусь відчуваю. Менеджерів приручив, дякувати кризі —

стримав їх апетити. Так роботяги коситися стали. А зараз мода пішла — раз на місяць дзвінки про мінування.

П о л і т и к. Так… Стабільності бракує. І що робиш?

Л е о н і д. Що тут зробиш, Дмитро Семеновичу? Ось соціолога найняв на предмет

винюхування… де погано пахне… звідки напруга може виходити.

П о л і т и к. Не типово. Хвалю… І що соціолог: бабки відпрацьовує?

Л е о н і д. Поки — нічого. Далі — видно буде.

Політик перестає палити. Замислившись, дивиться в одну точку.

П о л і т и к. А й справді тема — цікава. Ти мені цього хлопчину дай на розмову.

Л е о н і д. Заради бога. Навіщо він вам?

П о л і т и к. … У моїх вовків не завжди мізки працюють так само швидко як язики…

Цікавить свіжий погляд… Та не бійся: на тебе він відмолотить… Покажеш мені його результати, гляну. Якщо фуфло, залишиш його собі.

ДІЯ ШОСТА

Леонід в своєму кабінеті гортає документ. Ігнат чекає, сидячи на тому ж місці, що і в першій дії.

Л е о н і д. … Мене влаштовують ваші пояснення… і звіт досить детальний.

Думаю, ви розумієте, потрібно його додатково повивчати дні три-чотири.

І г н а т. Так, звичайно… декілька днів — без всяких.

Л е о н і д. Потім і акт виконаних робіт підпишемо, і розрахуємося.

І г н а т. Добре.

Леонід відкладає звіт убік.

Л е о н і д. … Ігнате, ви, напевно, могли б виконати подібну роботу для іншого

підприємства? Воно — більше за мій завод і є, мабуть, головним у своєму місті. Такий собі холдинг.

І г н а т. Звичайно можу.

Л е о н і д. Там окрім виробництва є ще різні громадські організації, рухи,

благодійні фонди… багато що. Можна сказати, це — частина суспільства.

І г н а т. Ну… якщо така багатопланова діяльність і масштаби більші, то, вважаю,

потрібні будуть інші методи роботи… і ресурсів — більше… часу та фінансів.

Л е о н і д. … ви поки подумайте, прикиньте «що та як». А я днями організую вам

зустріч з можливим замовником.

І г н а т. Буду вам дуже вдячний!

ДІЯ СЬОМА

Політик палить дорогу сигарету з приємним ароматизатором.

І г н а т. Здрастуйте, Дмитро Семенович.

П о л і т и к. Добрий вечір, Ігнате. Я в курсі вашого звіту Леоніду Максимовичу.

Дослідження викликає інтерес. Тільки мене цікавить це ж завдання не для окремого підприємства, а для суспільства в цілому.

І г н а т. Я вже говорив Леоніду Максимовичу, що при збільшенні масштабів

розгляду система поводиться по-іншому. Розвивається за іншими законами. Тобто закони — ті ж, але в різних масштабах вони працюють з різною силою. І досліджувати її потрібно інакше, іншими інструментами.

П о л і т и к. Якими?

І г н а т. Варіанти є. Я віддаю перевагу агентному моделюванню. Воно досить

добре описує самоорганізацію соціально-економічних систем.

П о л і т и к. Так використовуйте. У чому справа?

І г н а т. Це дорожче, ніж звичайні якісні дослідження, які допомагають вивчати

тренди у невеликому масштабі.

П о л і т и к. Напишіть вартість.

Політик виймає серветку з серветниці на столі і підсовує Ігнатові. Той пише і повертає серветку.

І г н а т. Після уточнення завдання на роботу знадобиться місяці два-три.

П о л і т и к. … Добре. Тільки я хочу отримати результат через місяць.

І г н а т. Я постараюся місяця за… півтора, … якщо буде передплата — п’ятдесят

відсотків.

П о л і т и к. … Добре. Фінансами і конфіденційністю займеться Леонід Максимович.

Нам тут зайві не потрібні… І ще… мене цікавить зворотна задача.

І г н а т. Тобто?

П о л і т и к. Знаєте, як то кажуть: «Якщо не можеш запобігти руху, то потрібно

його очолити.

І г н а т. Чув таке.

П о л і т и к. Як створюються подібні… групи невдоволених? Як функціонують? На

чому тримаються? Стратегія і тактика керівництва… конфіденційність… і так далі.

І г н а т. Зрозумів. Але це зовсім інша задача…

Помітивши жест невдоволення, Ігнат швидко виправляється.

І г н а т. … хоча вона простіша… організаційно. Ну і гроші… інші.

П о л і т и к. Які ви усі… корисливі… Рідній країні допомогти і то… сраку від стільця

відірвуть… тільки за бабки… Отже, деталі — у Леоніда Максимовича. Тижнів за два я б хотів зустрітися, обговорити хід… роботи.

І г н а т. Звичайно.

П о л і т и к. Не буду затримувати.

Ігнат встає…

І г н а т. До побачення.

… і йде.

П о л і т и к. Засранець… (до Леоніда) Льоня, «мої» передадуть інструкції, поясни

товаришеві…

Л е о н і д. Звичайно.

ДІЯ ВОСЬМА

Ігнат і Наталя вечеряють в кафе. Поряд з Наталією на столі працює ноутбук.

І г н а т. Вчися, Натаха: сама краща реклама — задоволений клієнт.

Н а т а л я. Коли ти перестанеш молоти банальщину? Що за робота краще скажи?

І г н а т. Задача — та ж: соціальний порядок. Але! У масштабах усього суспільства,

тобто — країни.

Н а т а л я. … Ти що знаєш як з цією громадиною працювати?

І г н а т. Знаю, звичайно.

Н а т а л я. Ой, нахаба! Не те слово — безсоромна нахаба.

І г н а т. Попрошу-у-у-у… не ображати. Методика у мене є. Необхідні дані куплю. У

мене такий бюджет! Я пару лабораторій можу найняти на роботу.

Н а т а л я. Хто замовник?

І г н а т. Політик якийсь.

Н а т а л я. З якої партії хоч знаєш?

І г н а т. Навіщо?

Н а т а л я. Я думала ти дурень, а ти ду-у-у-у-урень! Може це секта якась збочена.

І г н а т. … Єдине, що мене збентежило — їх цікавить і зворотна задача.

Н а т а л я. Це як?

І г н а т. Тобто цікавить не лише соціальний порядок в суспільстві, але і механізми

створення груп, що порушують соціальний порядок… Такі групи зазвичай називають екстремістськими.

Наталя клацає по клавішах ноутбука і через декілька секунд читає.

Н а т а л я. З Вікіпедії. «Екстремізм (від латинського extremus — крайній) —

прихильність крайнім поглядам і, особливо, заходам (зазвичай в політиці). Серед таких заходів можна відмітити провокацію безладів, громадянську непокору, терористичні акції, методи партизанської війни … Багатий асортимент! І чим же ти зі своїм спонсором займатимешся? Партизанити? Потяги відправляти під укіс?

І г н а т. Не смішно… Думаю, що добре знаючи екстремістів їм буде легше з ними

справлятися.

Н а т а л я. … А якщо вони бажають створювати такі групи?

І г н а т. … Що окрім мене їх нікому навчити?

Н а т а л я. … Бандити та ще зарубіжні коштують дорого, а ти — соціолог —

дешево… Не боязко… зв’язуватися?

І г н а т. Біс його знає… Щось ти таке городиш… нісенітницю. Прямо з мене Усама

бін Ладена робиш.

Н а т а л я. Ой, дивися.

І г н а т. Не лякай.

ДІЯ ДЕВ’ЯТА

Ігнат і Політик розмовляють, прогулюючись у парку. У Ігната через плече сумка з ноутбуком.

П о л і т и к. Що розповісте, Ігнате? Тільки без передмов. Починайте з головного.

І г н а т. … Я вивчив поки тільки частину проблеми.

П о л і т и к. І?

І г н а т. … Не можна людину позбавляти усього, мінімум повинен залишатися…

ну, житло, майно, їжа.

Політик дивиться на нього здивовано.

І г н а т. Я розумію, житло зараз мають не усі. У такому разі радикалізація

населення відбувається з великою вірогідністю. Плюс: за межею бідності у нас — чверть країни. Перспективи вийти звідти — не створюються. Малий бізнес — загнаний. Корупція — дика. Тобто база для вербування групи невдоволених — величезна. Я з ноутбуком — можу показати модель.

Розстібає блискавку сумки.

П о л і т и к. Не потрібно. Продовжуйте.

І г н а т. Так от — по прямій задачі: стабільний розвиток суспільства, еволюційний,

не революційний… Короткий висновок: ділитися потрібно. Приклад навіть з кримінального світу: розумний злодій ніколи не відніме усе. Коли залишається «щось», то людині є що втрачати, вона не така радикальна.

П о л і т и к (дратуючись). Ти чого кримінал ліпиш? Ти де таке вичитав?

І г н а т. Це не з книг, з досвіду… досліджував колись… Той же Маркс говорив:

«Пролетарям нема чого втрачати окрім своїх кайданів», чим і обгрунтував революцію. Пам’ятаєте?

П о л і т и к. Пам’ятаю. А ви «Бунт мас» Ортега-і-Гассета читали?

І г н а т. Вивчав студентом.

П о л і т и к. Масова, первісна людина виходить на арену життя і вимагає, не

просить, підкреслюю, а вимагає усіх благ, не замислюючись, звідки вони беруться, хто їх створив… Не цінуючи тих колосальних зусиль, які були прикладені для створення цих благ. Дай йому все і відразу… І ви йому підспівуєте: квартиру, машину, неодмінно бабу-красуню, відпочинок на Мальдівах і крем-марго в ліжко.

І г н а т (вибачаючись). Дмитро Семеновичу, я не підспівую. Це ж пряма задача —

стабільне суспільство. До речі, щоб завершити тему, навіть матеріальний достаток не гарантує соціальний спокій. Он в Лівії жили — дай бог кожному, а повстали, захотіли свободи. Як Схід від них запалав. Чи наша Білорусь…

П о л і т и к (зло). Досить. Слухаю зворотну задачу.

І г н а т. Головне я вже сказав: соціальна база для вербовки невдоволених —

величезна. Екстремісти, так їх називатимемо, виникають, коли хочеться змін, але легальними шляхами їх не досягти. Коли існують бар’єри самоорганізації. Еволюційний розвиток бар’єри долає (іноді — довго), а екстремісти барьери — ламають (і хочуть — швидко). Бажання екстремістів можуть бути майже будь-якими: як розумними так і безтолковими або злочинними. Іноді «закручування гайок» владою створює терористів і революціонерів. Але «закручування» не обов’язкове. Для технічного старту досить деяких громадянських свобод, які на сьогодні у нас є. Розвиток нинішніх технологій (зв’язок, комп’ютери) неймовірно полегшує старт… Зазвичай екстремізм використовується політичною опозицією для приходу до влади… Ще деталь: екстремізм, створений з однією метою, може мету змінити… по ходу справ. Класичний приклад: арабські терористи… Що цікаво: робота практично будь-яких екстремістів знаходитиме відгук у різних частин нашого населення.

П о л і т и к (зі схваленням). Так… будь-яких, говориш… Мене цікавлять теми…

чутливі для електорату… які швидше схвалять… відгукнуться.

І г н а т. Зрозумів. Потрібні найсильніші прапори, за якими підуть.

П о л і т и к (нетерпляче). Ну, говори, слухаю.

І г н а т. Дмитро Семеновичу, я поки не дослідив цю сторону.

П о л і т и к (твердо). А ти досліди!.. Пророцтво Ванги знаєш, що Європа стане

мусульманською?

І г н а т. Так, щось таке…

П о л і т и к. Ось про що думати потрібно… Через десять днів доповіси. Все.

Політик йде не прощаючись. Ігнат залишився стояти, сиротливо переминаючись з ноги на ногу. Зіщулившись, підняв комір і пішов в інший бік.

ДІЯ ДЕСЯТА

Ігнат і Інна сидять за столиком кафе. Зрідка відпивають чай чи каву. Ігнат усю їх розмову записує на диктофон, наближаючи мікрофон до того, хто говорить.

І г н а т. Інна, чи вважаєте ви себе опозиціонером?

І н н а. Так.

І г н а т. Чому ви ним стали? Чим це пояснити?

І н н а. Розумній людині важко не бути в опозиції до будь-якої влади. А наша

настільки далека від ідеалу, що… тягати нам не перетягати.

І г н а т. Чи легше зараз бути в опозиції, ніж, наприклад, в шестидесяті-

вісьмидесяті роки, як вам здається?

І н н а. Легше, безумовно. Країна демократичніша — однозначно, свобода слова —

значно більша, просто надзвичайно. І, не забуватимемо, є інтернет. На рівні країни — до цікавого сайту майже миттєво можуть приєднатися десятки і сотні тисяч. Приклад на рівні планети — сайт «Вікілікс» Ассанжа — движок, що змінив світ. Добре, що є місце, де викладаються таємні документи про дії влади усіх країн світу. Я впевнена, що число подібних движків зростатиме і це не зупинити нікому. Це — сильна противага бюрократам і хапугам усіх країн. Він — глобальний і інтернаціональний.

І г н а т. Один в полі навіть з комп’ютером — не воїн. Чи готове суспільство

відстоювати свої свободи?

І н н а. Суспільство ще не стало громадянським. Воно не вміє захищати себе

від свавілля влади. Люди не дуже уміють об’єднуватися і відбирати кращі з ідей… Чомусь згадався «Архіпелаг Гулаг» Солженіцина. По п’ятдесят восьмій статті в табори часто йшла інтелігенція, ті, хто задумувався над майбутнім країни. На зоні їх безжально вирізували соціально близькі радянській владі злодії. Так було до тих пір, поки п’ятдесят восьма не об’єдналася. Коли об’єдналася і узяла ножі, злодії стали з нею рахуватися тільки тому, що — сила. Сучасному суспільству треба вміти об’єднуватися і демонструвати владі силу.

І г н а т. Ви звете суспільство на барикади?

І н н а. Ні. Я не закликаю до ножів і до революції. Революція — крайня форма

вияву протесту, коли усі еволюційні шляхи вичерпані.

І г н а т. Давайте я побуду адвокатом диявола, тобто влади.

І н н а. Спробуйте.

І г н а т. Для боротьби з опозицією я, по-перше, нейтралізую її лідерів.

І н н а. Тільки тактичний виграш. Зараз лідером може стати будь-хто, завдяки

Інтернету. Про репресії влади стає відомо миттєво і майже усім, що вербує нових опозиціонерів. Особливо коли репресії відбуваються після грубих провокацій влади: козачків підіслати на мирну демонстрацію, які кидають каміння в міліцію або вітрини б’ють. Вам, як владі — не раджу: пусті клопоти.

І г н а т. Тоді я явно не пресуватиму лідерів, але обіллю їх брудом: мордою у

лайно.

І н н а. Брехня розкривається легко. Чорний піар впливає тільки на самих тупих і

недалеких, або у кого немає доступу до інтернету — пенсіонери, наприклад.

І г н а т. Не скажіть. Ця частина електорату здатна забезпечити перемогу. Потім,

прийоми роботи жовтої преси та маніпуляції стають усе витонченішими.

І н н а. Обманюється той, хто цього бажає. Правду узнати неважко.

І г н а т. Ось я, як влада, і буду використовувати низькі почуття, властиві будь-якій

людині — страх втратити роботу, наприклад, із-за приїжджих. Дивіться, як зараз праві піднялися в Європі. Чи «ні», зроблю крутіше: найму яких-небудь виродків — комуністів або фашистів, підкину їм грошенят і на їх, видимому усім, фоні перемагаю вибори, як менше зло. Від грошей, гадаю, ніхто не відмовиться. Таким чином, я потурбуюся, щоб «розумну» опозицію ніхто не побачив.

І н н а. Повторюю: охочий до правди завжди її узнає. Потім, чому ви вирішили, що

я, як опозиціонер, миритимуся з виродками, з брехнею? Екстремізм, крайнощі — мені не до душі.

І г н а т. Чом би не об’єднатися з борцями проти режиму? Мовляв, спочатку

переможемо, потім розберемося один з одним. І потім — фі… це ж так не демократично: затикати рота співвітчизникам! Треба почути усіх. Де ж ваша хвалена толерантність?

І н н а. Вперше можна і послухати. Почувши — не погоджуватися, і критикувати, і

розвінчувати брехню. Свобода слова не є замовчування… потурання… гидоті, толерантність до гидоти. Толерантність до лайна — збочення.

І г н а т. Ось ви кажите: «Охочий до правди завжди її дізнається». А чи так багато

охочих знайдеться?

І н н а. Повірте, таких людей багато… Але… для мене ваше питання — болюче і

ось чому. На жаль є частина людей що зневірилися в усьому… неодноразово бита життям і владою. Вона ні на що не реагує: ні на добро, ні на зло. Майже як трава. Мені страшно бачити таких людей… Не скажу, що їх багато, але їх число — збільшується. Ця тенденція… убивча.

І г н а т. Між іншим, з соціальної точки зору, вони можуть піти за ким завгодно: хоч

в секту, хоч до фашистів, хоч куди. До речі, я, як влада, можу їх купити за копійки, за кілограм гречки, наприклад.

І н н а. Тому і страшно.

І г н а т. Ще один варіант: даю купленим мною… екстремістам розперезатися.

Щоб суспільство здригнулося! І потім, як дбайлива влада, захищаючи своїх громадян, я вводжу надзвичайний стан з обмеженням свобод і таке інше. Тоді, зрозуміло, вибори відміняються до кращих часів, які настануть… коли я захочу. Значить — царюю вічно.

І н н а. Ви фантастично винахідливі, Ігнате.

І г н а т. Дякую. Ви розумієте, що реальна влада в тисячі разів винахідливіша за

будь-якого соціолога.

І н н а. Розумію… Ну, що сказати… Розумні люди завжди все будуть бачити,

пояснювати і охочі їх почути завжди знайдуть спосіб це зробити. І вони протистоятимуть подібному сценарію.

І г н а т. Добре. Тепер дзеркальна ситуація. Нехай ви мене перемогли і опозиція

отримала владу. Але біля керма опинитесь не ви, а якась сволота, як це часто буває.

І н н а. Якщо так станеться, то я стану опозицією сволоті.

І г н а т. Який сенс? Замість однієї сволоти ви посадите іншу. Чи варто город

городити? Сенс?

І н н а. … Сенс — в еволюції: масштаб паскудства зменшуватиметься, а механізми

зміни сволоти — покращуватися.

І г н а т. Це якщо суспільство розумне. Іноді чудуєшся ідеям і вчинкам деяких

можновладців. Проте за них стабільно голосує частина людей. Наскільки ця частина розумна?

І н н а. Так, я читала «Бунт мас» Гассета. Сірість панує, на жаль, всюди. Не лише у

науці, мистецтві, але і у владі. А наші інтелектуали на службі у сірості уміло її ретушують… чи не дуже уміло. Що тут можу сказати: я все ж вірю в людей, в їх прагнення до істини, до знань, до освіти, до кращого життя для своїх дітей. І тут, до речі, той же інтернет здатний сильно допомогти.

І г н а т. Не ідеалізуйте інтернет. Окрім університетських курсів там можна також

знайти жахливі порносайти, інструкції по виготовленню бомб, наркотиків і заклики до насильства.

І н н а. Якби я не вірила в людей, то не робила б те, що роблю.

Ігнат вимкнув диктофон.

І г н а т. … Кінцівка — чудова. Проситься заголовком в передовицю.

І н н а. Іронізуєте?

І г н а т. Констатую. Дякую вам, Інно, за інтерв’ю.

І н н а. Цікаво було б побачити результати усього дослідження.

І г н а т. Сподіваюся, що замовник не буде заперечувати з приводу публікації

декількох статей на цю тему. Йому — хороша реклама. Як і домовилися, я вам надішлю посилки. Удачі вам!

І н н а. І вам теж!

ДІЯ ОДИНАДЦЯТА

Ігнат і Наталя сидять на лавці в парку. П’ють чай з пластмасових стаканчиків. На колінах Ігната лежить відкрита пачка, з якої вони дістають та їдять печиво… Ігнат чи то зажурений, чи то задумливий. Він вибрав парк із обережності.

Н а т а л я. Чого в кафе не захотів?

І г н а т. Шумно там… людей багато… Це професійне: соціологам необхідно

відпочивати від людей.

Н а т а л я. А я вже не людина?

І г н а т. Годі тобі чіплятися… Я про свою роботу думаю… Складність світу стала

вищою за складність людини. Жодна людина усе — вже не проконтролює. Тому старий контроль, стара влада, стара стабільність — неможливі. Владою, як і багатством краще ділитися з людьми, делегувати владу, погоджуватися на самоорганізацію… багатьох соціальних структур, систем. Політики, які зрозуміли це і втілюють в життя — виграють у інших. А моєму політикові, схоже, хочеться влади, як в ЦК КПРС. Смерть комунізму його нічому не навчила… Це бій «сьогодні» з «майбутнім» за померле «учора». Він майбутнє убиває… Політик таки цікавиться екстремізмом недарма.

Н а т а л я. Нічого собі.

І г н а т. Я думаю він під вибори замутити щось хоче, щоб перемогти.

Н а т а л я. А якщо він війну замутить… в козаки-розбійники пограє.

І г н а т. Не сміши. Він хто? Я його по ящику жодного разу не бачив. Мабуть,

шістнадцятий радник депутата від рідного села.

Н а т а л я. А хто відомий до тебе піде?.. Теж мені Глєб Павловський… Так ти ж не

знаєш, хто стоїть за ним? Може і хто відомий.

І г н а т. … Чого мені, власне, турбуватися? Я аналізую суспільство, результати

продаю якійсь партії. Податки плачу…

Н а т а л я. Та ну?

І г н а т. … майже завжди. Що в цьому злочинного? Робота у мене така… Може

халтуру їм підсунути… Але ж, розібравшись, з лайном можуть змішати, зарази.

Н а т а л я. … Якщо рвоне третя світова, то я знатиму, що із-за таких козлів, як ти!

Безпринципних козлів! Тільки подібних до тебе шавок на ній уколошкають першими.

І г н а т. Чому уколошкають?

Н а т а л я. Знаєш до біса. Так спокійніше — не розбазікаєш… Не будеш своїм

покаянням заважати здійсненню… геніальних військових операцій.

І г н а т. … Може змінити биків на ведмедів?

Н а т а л я. Тобто?

І г н а т. Продатися з потрохом опозиції?

Н а т а л я. … Безглуздо. Тому є кілька причин. Перша: вони тебе із задоволенням

використають в особистих цілях. Покористуються тобою… як би пом’якше сказати… в усі дірки. Друга: вони тебе не захистять. Після використання ти — непотріб… До речі їм буде вигідно щоб тебе… ну, не замочили, а трохи прим’яли.

І г н а т. Чому?

Н а т а л я. Хороший інформаційний привід представити «свого», як страждальника

і жертву режиму. До того ж, і «не свого». Інфу з твоїми контактами вони ж можуть і «злити» ніби випадково. Та ти і знати нічого не будеш.

І г н а т. Думаєш опозиція з владою співпрацює?

Н а т а л я. Ти що, з дуба впав?! Як дитя, їй-бо. Я п’ять років стежу за ними мало

не щодня.

І г н а т. … Опозицій різних — багато.

Н а т а л я. Гадаєш, «різних»?

Мовчки п’ють чай декілька хвилин. Ігнат нервово з’їдає усе печиво.

І г н а т. … Може, послати всіх і зіскочити?

Н а т а л я. Куди зіскочити?

І г н а т. Подумай, з ким би вони не мали справи? З патякалом… дурнем…

п’яницею… скандалістом…

Н а т а л я. … сексуальним маніяком та ідіотом… Картинка… І все в одному

флаконі… Здолаєш?

І г н а т. Чому б не спробувати… Місце потрібно… якомога масштабніше.

Наталя раптом згадала.

Н а т а л я. Завтра буде міжнародна конференція з демографії! Запрошення я тобі

дістану. Телебачення і преса будуть усі. Тільки в списки доповідачів уже не потрапити.

І г н а т. А на біса скандалісту списки?

Н а т а л я. Невже підеш? … Ой, розкусять.

І г н а т. Чорта їм лисого… Вирішив: піду. Головне, щоб завчасно… не ізолювали.

ДІЯ ДВАНАДЦЯТА

В кімнаті Ігната сонячно. Він прокидається, стогне, підводячи голову, оглядається, приходить до тями. Бере пульт зі стільця і вмикає телевізор.

Д и к т о р. … що призвело до істотного падіння цінового коридору. На

підприємствах нашого міста почастішали випадки так званого несправжнього мінування. Останнім часом вони стали супроводжуватись брутальними графіті з текстом: «Поверніть мої гроші і я віддам міну».

На екрані з’явився Леонід.

Л е о н і д. Керівництво заводу не може дозволити якимось відщепенцям

позбавити робітників їх заробітної платні. Невчасне постачання продукції із-за можливого мінування негативно впливає на наш імідж, веде до штрафних санкцій, і призводить в кінці кінців до збільшення собівартості та зменшення доходів робочих.

І г н а т. Леонід — п’ять з плюсом. Грамотно.

Д и к т о р. … Вчора вдалося затримати одного зі зловмисників. Ним виявився

двадцятидвохрічний вальцювальник того ж заводу.

На екрані міліціонери ведуть закривавленого Вову з балончиком фарби в руках. Він пручається і кричить.

В о в а. Вимагаю підвищення зарплати! Ти чого…

Далі в репортажі — «пі-пі-пі» — покриває Вовину лайку. До міліціонерів кидається Вітьок. Його відтирають.

В і т ь о к. Відпустіть! Я його знаю з дитинства! Це не він! Вова, ми тебе не

віддамо!

І г н а т. А-а-ай, Вітьок. Ай, Вова, як же ти вляпався.

В кадрі репортажу — Михайлич.

М и х а й л и ч. Зараз важливо задіяти на повну виробничі потужності, що

зменшить безробіття. Ми, робочі, засуджуємо подібні ворожі акції. І вимагаємо судити таких по всій строгості закону.

І г н а т. Ой, Михайлич.

Д и к т о р. … Ми попросили прокоментувати цю подію відомого експерта.

В кадрі репортажу — Інна.

І н н а. Зубожіння людей може перейти ту межу, за якою ймовірні більш серйозні

акції громадянської непокори. Протестуватимуть сильні. Політики мають або провести кардинальні зміни в економіці країни, або звільнити місце для тих, хто на такі зміни здатен.

І г н а т. Інночко — п’ять з плюсом. Яка гарненька.

Д и к т о р. … Скандальна хроніка. Палкі дебати на вже згадуваній конференції,

присвяченій тенденціям демографічного розвитку країни, переросли в кулуарах в колотнечу.

Ігнат підводиться на лікоть, дивлячись в телевізор.

Д и к т о р. В бійці постраждало троє учасників конференції. Проте від послуг

викликаної швидкої допомоги вони відмовилися, посилаючись на незначність ушкоджень. Погода на сьогодні…

Ігнат вимикає телевізор.

І г н а т. Ай, добре! На сьогодні — краса-а-а-асень! Молодчина! А де ж

ушкодження?

Ігнат розглядає руки, ноги заглядає під футболку.

І г н а т. Мабуть, все у тих двох. Хе!

Він морщачись сповзає з ліжка.

І г н а т. Тільки чому ж усе болить?.. Гаразд: мислю, значить, існую. Зараз ми

гарячим бульйончиком врятуємося.

Дістає з холодильника каструльку, ставить її до мікрохвильової печі і вмикає розігрів на хвилину. Дістає каструльку і починає з насолодою їсти, продовжуючи розмовляти сам із собою.

І г н а т. Ой, нічого… ой, добре!.. Ой, як полегшало… Вова, хіба ж так можна?

Дзвонить мобільний.

І г н а т. Слухаю.

Н а т а л я. Живий?

І г н а т. Наталю, приїжджай. Ти б знала як мені погано.

Н а т а л я. Блювоту твою прибирати? Актриску свою вчорашню бездарну Таньку і

покликав би: разом пили разом лайно від штанів відшкрябуйте. Кричав: «Усі ви — зомбі! Я вас матиму щодня і по багато разів!»

І г н а т. Та ну? Так і кричав?

Н а т а л я. Бігав, Таньку за цицьки хапав — сором.

І г н а т. Брешуть, не вір.

Н а т а л я. От барахло! Фотки глянь в неті.

І г н а т. Де? Який сайт?

Н а т а л я. Та скрізь! А я хвилювалася, дурепа.

І г н а т. Чого ти як з цепу зірвалася? Усе навмисно, ми ж з тобою самі

домовилися. Приїжджай.

Н а т а л я. Ага, щоб завтра мене поряд з мордою твоєю гидкою друкували? Щоб

ти здох!

Наталя кидає слухавку.

І г н а т. Ну і біс з тобою… Скрізь в неті — це мені плюс…

Вмикає комп’ютер. Дістає з холодильника літрову банку томатного соку, відкриває і починає пити. Повернувшись до комп’ютера, зрідка клацає клавішами і бігає мишкою.

І г н а т. Томатний піде, рідненький… Дурепа яка… Хай їй грець… Зараз головне —

усе акуратно дограти. Цікаво, у них є такий розділ «Виродки нашого міста»?

Ігнат регоче, дивлячись на екран.

І г н а т. Цікавий ракурс… Боже ти мій!.. І де ж тут я?.. А-а-а-а… Як це я з нею

(крутить головою)… помістився? Ну!.. Круть!.. Сам Леоніду чорта лисого дзвонитиму… Навіть передплату, якщо захоче — поверну… але зі скрипом… Нехай думає, що запив.

Дзвонить мобільний з блокуванням номеру, як завжди у Леоніда.

І г н а т. Леоніде Максимовичу?

Г о л о с. Помиляєтеся, Ігнат. Недобре ви учора колобродили.

І г н а т. Пробачте, ви хто?

Г о л о с. Я — Валентин Павлович. Ми піклуємося про безпеку громадян і про

Вашу теж. Нам би зустрітися. Враховуючи вашу недугу, пропоную увечері.

І г н а т. Чого раптом?

Г о л о с. Вважаєте нема про що говорити? Даремно.

І г н а т. По вчорашнім епізодам мною могла зацікавитися тільки міліція.

Проте, я на свободі. Мені не до жартів. Даруйте, я зайнятий.

Г о л о с. Чому на свободі? Подумайте, ви ж розумна людина. Екстремісти, вони

не всім подобаються: і заяви громадян на вас є.

І г н а т. Чиї ж, можна поцікавитися?

Г о л о с. Тетяни Іваненко, Наталії Ткачук.

І г н а т. Дякую. З бабами своїми я сам розберуся.

Г о л о с. І з чоловіками? Леонідом Максимовичем, Дмитром Семеновичем, Глібом

Федоровичем.

Ігнат насторожився.

І г н а т. А останній — хто такий?

Г о л о с. Я розповім. Сусідній парк, ліва алея, третя лавка, о двадцятій нуль нуль.

З того боку кладуть слухавку, чутно короткі гудки.

І г н а т. … Зіскочив, блін.

Гудки не затихають.

З а в і с а


Другие статьи из этого раздела
  • «Супермаркет» Пётра Армяновски

    Воскресное утро начиналось чудесно - прекрасная погода, мы с женой и внучкой едем на дачу. Киев ещё... полусонный, автомобилей мало, дороги чистые, солнышко светит - красота! Но мы ещё не знали, что судьба и несколько распоясавшихся молодчиков в форме охранников ТРЦ "Караван" нам уготовили другой "праздник".

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?