ПАЛЬТО

 

П’єса на кілька дій і одну справжню роль.

 

Дійові особи:

Пан без Пальта (Патрік)
Пальто

Двоє на лаві: Камілла, Джон
П
яниця Клінт

Контрабасист

 

ДІЯ 1

Сцена поділена на дві частини: перша є кімнатою, у ній тьмяне світло, зелене старе крісло, бра біля крісла, під бра маленький столик і телефон; друга частина сцени: парк, лава, біля неї смітник і пара пляшок; вгорі посередині сцени висить старе пальто.

 

У кімнату заходить Патрік, вмикає бра, сідає в крісло, підпалює цигарку. В парку починає грати Контрабасист.

 

Патрік: Ні, уявити тільки, вони знов забули мої цигарки на тій лаві… Скільки я просив не забувати їх. Вони тоді йшли з пиятики, де вкотре забули моє пальто. Де? Де моє пальто? То було моє останнє пальто. Подароване Коко. Чи Каміллою? Воно було подароване мені. Моє пальто. Вони забули в моєму пальті свої цигарки. Я їх докурив. Моє пальто загубили.

На лаву сіли двоє.

 

Камілла: я французка. Чуєш? Справжня французка! Не віриш? Сьогодні ми питимемо чай. Я читатиму тобі Кітса. Він романтик. Щоправда, не француз…

 

Джон: (дивиться на пальто, видається сліпим) Чиє це пальто? Пахне цигарками. В мене колись було схоже. Мені подарували. Ні, сам придбав. Був молодий і сам придбав собі таке пальто, на перші гроші. Так. Може це моє пальто? (встає і підстрибує до пальта, дотягтися не може). Я носив його. Залишив пляму від чорнил.

 

Камілла: Чуєш? Я читатиму тобі за чаєм вірші Кітса. Він помер. Кажуть, був гарним коханцем. Він був молодим…

 

Джон: …був молодий і мовчазний. Мала би бути пляма. Мені подарували його з плямою і з цигарками. Ні, я не курив, але багато писав. Мені подарували його без цигарок і з чорнилами. Я придбав його живе…

 

Камілла: французи вміють ліпити любов, от Кітс, хоч і не був французом, але вмів зліпити почуття…

 

Джон: …я все чую, усі запахи цієї тканини, на дотик ліпша за моє вбрання. Аби мав таке пальто, то певно б не мерз і не вмер би…

 

Камілла: …а смерть зліпила з мене щось інше, набагато оголеніше, набагато прекрасніше. Кітс, у нас із ним навіть прізвища з однієї літери. Нас зліпили як однакових. Я кохаю його, бо я французка, він – англієць. Ми завжди будемо разом.

 

Джон: не вмер би, аби мав пальто. А як помру, то піду на цвинтар в пальті і заберу із собою назавжди. Ніхто не матиме.

 

Камілла: сьогодні ми питимемо чай і не замерзнемо, і не помремо. Згадаємо Родена, так? Роден був прекрасним, але Кітс ліпший.

 

Джон бере під руку Каміллу і йде, наче сліпий.

 

В сусідній кімнаті Патрік палить. Дзвонить телефон. Контрабасист затих.

 

Патрік: Алло…

 

В телефоні:……

 

Патрік: Алло, кажіть, я вас слухаю.

 

В телефоні:…ваше пальто, ми знайшли його.

 

Патрік: яке пальто? Про що ви?

 

В телефоні: ми знайшли пальто на лаві в парку, у кишені ваш номер. Пальто з чорною плямою на рукаві.

 

Патрік: вибачте, але ви напевно помилилися. Я не мав ніколи пальта. І не матиму.

 

Повісив телефон. Заграв контрабас.

 

Патрік: вони зійшли з розуму. Наїлись мух. Ніколи не мав пальта і не хотів мати. Навіщо? Най би постійно носити в ньому цигарки, ото гарно. І аби завше хтось грів у ньому руки. Нікому. Аби було, то я б нізащо не лишив на лаві, не знімав би.

 

Підпалив цигарку. Контрабасист затих.

 

Патрік: здається він буде стріляти в неї. В її стару бібліотеку. Бісить чути її стогони вночі, ні, не ті, про які ви подумали, вона ревно молиться. Стара французка молиться на англійського романтика. Хіба можна?  Читає вголос, дурна стара французка без грудей.

 

На лаву сідає Клінт – старий напідпитку, має чорні вуса і волосся. Контрабасист продовжує грати.

 

Клінт: кахи-кахи-кахи (кашляє) ви тут уже всі зібралися? Бачите мене? – мені добре! Мені прекрасно! Вчора чорна вдова покусала, я не чув, як вона підповзла. Мені надсилають листи, мене люблять. Вчора загостювала до мене Камілла. Страх, як любить кохатися.

 

Заходить Джон – знов сліпий.

 

Джон: ви не бачили тут пальта?

 

Клінт: ні. (надпиває пляшку вина).

 

Джон: дівчина мала прийти. Бачили? Така чорнява…

 

Клінт: не розумію тебе. Вчора приходила чорна вдова. Але ж ти не міг бачити, живеш в темряві.

 

Джон: вона ще не вдова. Французка, яка любить англійців. Особливо романтиків.

 

Клінт: ех.

 

Джон: то не бачили?

 

Клінт: ні, і пальта не бачив. Хіба чорне.

 

Джон: ні, моє не було чорним, не було в колір її волосся. А які ж в неї очі… так люблю дивитися в них. Бавитися з її голубими очима в хованки.

 

Клінт: малий, ти що, думаєш обдурити стариганя? Ти в окулярах, сліпець, а кажеш про чиїсь очі. Навіть пальта не бачиш. Його і нема тут. От я колись мав. Гарне ж було. З жінкою сварилися, бо замурзав його в смолу і не відіправ. Так і вигнала. Дурна Сара. Сама мурзалася в глину і не мила ніг, я не міг того стерпіти і пішов звідти.

 

Джон: ви знаєте, мені постійно здається, що там (показує пальцем в бік Патріка) хтось є й завжди говорить. Мені жаль його… чи її. Каміллу не жаль, лишилась без грудей.

 

Клінт: моя Сара, моя Сара була з прізвищем з тої ж літери, що і ти мав. Ти мав прізвище? Ти маєш може ім’я, сліпець? Моя Сара мала груди, і прикривала їх моїм пальтом. І я знайшов в кишені цигарки, думав, вона не палить. А вона, курва така, палила. Пропалила дірку в тканині пальта і воно там почорніло. Курва ж, так?

 

Джон: Камілла – стара дурна французка без грудей. Спалила себе.

 

Клінт і Джон мовчать. Патрік підпалює цигарку. Контрабасист затих.

 

Патрік: щось вищить у вусі, наче говорять, не впевнений… Знову поліція, кожного дня телефонують і питають про те кляте пальто. Я ж його любив.

 

Розгортає газету.

 

Патрік: вони пишуть про останнього контрабасиста. То була найогидніша гра в світі, якою я тільки міг насолоджуватися. Його контрабас був настільки громіздкий, що не влазив нікуди. Через те він багато палив. Ех. Ті хромовані струни. Якось я дав йому своє пальто, бо він на останні гроші придбав ті струни собі і йому не було в чому доїхати до консерваторії. Був січень. Його лихоманило. Я дав йому пальто, він забув у ньому свої цигарки. Так, він багато палив. То були найдешевші цигарки. Я залишив їх там. У пальті. Моє пальто залишили, загубили. А в ньому дві цигарки, одна напівскурена.

 

Зминає в газету, робить з неї кульку і викидає в зал.

Джон і Клінт говорять. Контрабасист мовчить далі.

 

Клінт: клята Сара, розбила свій сервіз і кричала на мене, аж пищала. Курва різана.

 

Джон: Камілла…

 

 

Патрік: ці голоси в моїй головешці. Скриплять струнами того контрабаса.

 

Контрабасист почав скрипіти струнами.

 

Патрік: скриплять… скриплять…скриплять. 

 

Досить розмов. Пусті слова.

 

Нащо говорити про пальто, якщо його нема.

 

Ніхто ніколи ніде не бачив. Не носили. Не носив. Не підпалював у ньому цигарок. Жодної.

 

Контрабасист заграв мелодію.

 

Джон: Камілла спалила собі груди за свою любов до глини. Місила і палила. Місила і палила собі смерть. Дурна стара французка-скульпторша з цигаркою в роті і без грудей.

 

Клінт: Сара не палила. Ти сліпий, не бачив би того сервізу з синіми квітками. Ми його разом складали. Вона сказала купити.

 

Джон: а цигарки? Ви складали їх разом у одну пачку? Чи скурювали по половині і викидали?

 

Клінт: колись мав і на останні гроші купив дві. Одну скурив наполовину, поклав обидві до пальта і лишив його на лавці.

 

Джон: де воно зараз?

 

Клінт: подав у поліцію заяву. Вкрали.

 

Джон: ви лишили його на лавці?

 

Клінт: ні, дурний сліпако, його вкрали в мене на лавці.

 

Джон: ви не мали в ньому номера?

 

Клінт: мав. Написав свого. Може випав.

 

Джон: ви випали?

 

Клінт: дурню, не я, а номер випав. Хоча… і я зовсім вже випав…

 

Контрабасист йде зі сцени. За ним сліпий Джон.

Виходить Камілла.

 

Камілла: колись тут був контрабасист, не бачили?

 

Клінт: ні, не чув і не бачив.

 

Камілла: холодно. Мабуть осінь. Хочеться палити.

 

Клінт: моя Сара не палила і ви не паліть.

 

Камілла: мені вже не вадитиме.

 

Клінт: лишитися без грудей, це те саме, що лишитися без пальта.

 

Камілла: ви мали пальто? Я не мала. Мала томик віршів Кітса. Він англієць.

 

Клінт: гарне ж було пальто. Купив його разом із цигарками на останні гроші.

 

Камілла: Кітс романтик. Англієць. Помер молодим. І мене хотів забрати з собою.

 

Клінт: Сара тримала в тому пальті свій сервіз. Потім впустила його на лаву і розбила в друзки. Разом з тим сервізом його і вкрали.

 

Камілла: вкрав на цвинтар з собою мої груди. Забрав і решти не лишив.

 

Клінт: поліція так і не знайшла крадія.

 

Камілла: я забрала собі його очі і вліпила у шедевр. Тепер ними дивиться Роден, глиняний Роден.

 

Клінт: знайшли лише записку, випала, номер телефону.

 

Камілла: я назвала його «Скажений Роден».

 

Клінт: сказали, що то номер якогось навіженого. Живе біля парку.

 

Камілла: мені відрізали груди, зовсім зістарилась і зійшла з розуму…

 

                                                        ДІЯ 2

Кімната Патріка пуста, парк пустий; під пальтом стоїть контрабасист, грає.

 

Контрабасист: ніхто і ніколи з вас не думав про це пальто.

 

Раптом згадали і ловлять руками повітря.

 

Воно так близько до кожного з вас.

 

Протягніть руку і знов не впіймайте.

 

Розіб’єте як Сарин сервіз.

 

Розгніваєтеся як «Скажений Роден» із Кітсовими очима.

 

Джон і Камілла.

 

Клінт.

 

Мій чудовий контрабас.

 

Я люблю тебе і твій вечірній плач по вранішньому смороду з рота.

 

Ми навіть з тобою п’ємо разом.

 

Усі плачуть за тобою.

 

Усі хочуть тебе. Тільки не я.

 

Втомився і вмер.

 

Полопали струни.

 

Черкнув рукою, як язик собаки кісткою.

 

Ти вмер і граєш.

 

Я живий і вмер.

 

Дурні. Не можуть дотягти пальта.

 

Закрили того в кімнаті і чекають дзвінка в квартиру без дверей і без вікон.

 

Додзвоніться хтось.

 

Бо і він вмре.

 

Додзвоніться, скажіть, що знайшли пальто на лаві в парку.

 

Він зрозуміє і прийде.

 

Якщо знайде двері. Якщо знайдете пальто.

 

Поможіть Єві. Яблуко затверде. Зуби крихкі.

 

Поможіть Єві.

 

Поможіть Патріку. Дайте напитись Клінту.

 

Слухайте контрабас і тягніться до пальта.

 

Зателефонуйте в швидку і скажіть, що знайшли його пальто.

 

Замерзне і вмре як Кітс.

 

Камілла більше не завагітніє. Стара дурна французка без грудей.

 

Любить кохатися з глиною.

 

Любить англійців.

 

Нічого не знає про контрабас. Американський контрабас.

 

Знайдіть пальто і загорніть контрабас. Дайте дві цигарки.

 

Одну напівскурену.

 

Контрабасист кладе контрабас, йде зі сцени.

Клінт лягає на лаву, спить. Патрік сидить в кімнаті, через сцену до Патрікової кімнати прямує Джон. Стає спиною до Патріка.

 

Джон: мені завжди здавалося, що тут хтось є.

 

Нікого не було видно. Тільки чути.

 

Дивиться в зал як сліпий.

 

Мільйони голосів у голові. І наче контрабас грає.

 

Але ж його нема і не було. Як і пальта.

 

Не мав пальта і не хотів мати.

 

Не мав контрабаса, та й грати не вмів…

 

Камілла мене любить, бо я англієць.

 

Вона французка. Насправді нічого не знає про романтизм.

 

Хіба вона кучерява? Ніколи не бачив її. Ніколи не знав її запахів.

 

Ніколи не пестив, як моє пальто.

 

Вкрала моє пальто і вкрила свої груди.

 

А потім грудей не стало. Пальта не стало. Очей не стало.

 

Дурний я поет.

 

Я не поет.

 

Я романтик. Кітс.

 

Падає. Лишається лежати. До Клінта йде Камілла.

 

Камілла: вставай, старий недоумок!

 

Клінт: що? Це я старий? Ти не знаєш скільки в старого Клінта ще сил. Більше за тебе.

 

Камілла: ти спиш на лаві. Застудишся і відріжеш собі груди.

 

Клінт: не маю грудей і мати не хочу.

 

Камілла: тоді помреш, як помер Кітс – на вулиці.

 

Клінт: не знаю його і знати не хочу.

 

Камілла: що ти взагалі хочеш?

 

Клінт: хочу повернути свою Сару.

 

Камілла: навіщо? Минуле лишай в минулому, як я свої груди лишила.

 

Клінт: Сара не так прогоріла як ти.

 

Камілла: я палила їх не цигарками.

 

Клінт: Сара любила курити.

 

Камілла: я палила їх глиною. Випікала кожен день обличчя Кітса і розбивала.

 

Клінт: Сара розбила сервіз. Випадково.

 

Камілла: після того, як він не випадково розбив мене.

 

Клінт: Сара любила Кітса…

 

Контрабасист повертається. 1 хвилина мовчанки. Контрабасист грає.

 

Патрік: знов стукали в стіни. Потім хтось впав. Дуже голосно. Я не чув, хто то. Казали, впав контрабас того хлопця, який жив поверхом вище і підпалював його кожного вечора. Так і не спалив. А сам згорів. Тлінний. Моє пальто хотіли спалити – я не дав. Тільки дірку лишили, там де груди. Велику діромаху від цигарки. Де моя напівскурена? Де моє пальто? Зателефонуйте і скажіть де? Зателефонуйте.

 

Підводиться, переступає через Джона. Йде в парк, сідає порід з Клінтом та Каміллою.

 

Камілла: мій Роден, мій скажений Роден забрав мої груди.

 

Клінт: Сара забрала моє пальто. Я не мив її сервіз.

 

Камілла: я віддала йому усе, що мала.

 

Клінт: розбив її сервіз. Те кляте пальто, аби ж його не викрали і не розбили той сервіз.

 

Камілла: він забрав у мене життя і груди. Те, що для жінки найсвятіше.

 

Клінт: сервіз був її усім. Пальто було моє. Мої цигарки в ньому. Навіщо..?

 

Камілла: не мала дітей. Не одягала б в пальто. Не носила б сама. Не виносила би.

 

Клінт: не носив той сервіз і більше не носитиму до сусіда. Він навіжений, бо завжди замкнений у кімнаті. Я наче відчуваю його дихання. Він поряд.

 

Камілла: це ти навіжений.

 

Клінт: я не сказав, що я ним не є. Але дихання я відчуваю.

 

Камілла: ти ж вкрав у нього те пальто.

 

Клінт: я не крав, в нього і квартира не відчиняється.

 

Камілла: тоді звідки воно в тебе?

 

Клінт: я його вже не маю.

 

Камілла: його ніхто не має.

 

Клінт: він сам подарував.

 

Камілла: за що? Мені Кітс ніколи нічого не дарував.

 

Клінт: він помер.

 

Камілла: хто помер? Кітс живий!

 

Клінт: твій Кітс помер ще сто років тому.

 

Камілла: але він сидів зі мною на лаві, я казала йому, що люблю.

 

Клінт: лежить мертвий том твого Кітса в мого сусіда.

 

Камілла: ти не можеш знати, дверей немає.

 

Клінт: він подарував мені том його віршів разом  пальтом.

 

Камілла: ні. Не міг. Ти розбив сервіз!

 

Клінт: я пропалив дірку в пальто і пропалив груди віршам Кітса.

 

Камілла: ні. Книжка ціла, лише заляпана чорною фарбою.

 

Клінт: ех.

 

Камілла: я замурзала книжку глиною.

 

Клінт: немає нічого.

 

Камілла: твого пальта не існує!

 

Клінт: твого Кітса давно вже нема.

 

Камілла: твого сусіда немає.

 

Клінт: він дихає мені в потилицю.

 

Камілла: ти божевільний.

 

Клінт: ні.

 

Камілла: ти забрав мої груди! Ти навчив мене працювати з глиною! Ти забрав мого Кітса!

 

Клінт: я не знаю, де моє пальто.

 

Контрабасист переходить на середину сцени, стає під пальтом. Підходить Патрік, починає грати. Контрабасист йде.

 

Патрік: романтики любили музику.

 

Хто з вас романтик?

 

Підніміть руку і помахайте мені.

 

Більше ви мене не побачите.

 

І Кітса не побачите.

 

Тільки його вірші.

 

Камілла мертва.

 

Її глина живе окремим життям.

 

Камілла спалила себе.

 

Клінт втопився.

 

Кітс сліпий.

 

Усі мертві.

 

Я живий.

 

Де моє пальто?

 

Немає.

 

Не було ніколи.

 

Не носив ніхто.

 

Музика. Прекрасна музика контрабасиста.

 

Так любив відчиняти вікно і слухати.

 

Любив дивитися на падаючі тарілки мого сусіда.

 

Любив цілувати Сару.

 

Моя Сара.

 

Втікла з часом, водою і з віршами клятого романтика Кітса.

 

Вчора пролунав вистріл.

 

Сервіз розбився.

 

Кітс вмер.

 

Пальто замурзалося.

 

Де моє пальто?

 

Де всі?

 

Де я?

 

Припиняє грати.

 

Пальто зривається і падає на Патріка.

 

Патрік падає.

 

КІНЕЦЬ

 

 

 

 

 


Другие статьи из этого раздела
  • Владимир Снегурченко

    Автор пьес: «Северное сияние», «Шива International», «Человек Ослиные Уши», «ИСТОРИЯ ОДНОЙ ЖИЗНИ: будущее будет (которое было) вчера», «Сиреневая Дверь», «Трюча», «ЧИНГИСХАН. сокровенное сказание или тайна смерти.» и др.

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?