«ІРА»
 
                                                                                                                          А молоді як зійдуться,
                                                                                                                          Та любо, та тихо,
                                                                                                                          Як у раї, - а дивишся:
                                                                                                                          Ворушиться лихо.
                                                                                                                                          ***
                                                                                                                           Удвох, кажуть, і плакати
                                                                                                                           Мов легше неначе;
                                                                                                                           Не потурай: легше плакать,
                                                                                                                           Як ніхто не бачить.
                                                                                                                                                Т.Г.Шевченко.

Дійові особи

Степан – 19 років.
Дідусь – 89 років.
Бабуся – 85 років.
Батько – 53 роки.
Мати – 42 роки.
Сестра – 13 років.
Брат – 23 роки.

                                                                          ДІДУСЬ
Дід. Йди-но сюди
, синку!
Степан. Чого тобі, діду?
Дід. Синку, моє життя вгасає, і перед смертю я дещо усвідомив, дещо дуже важливе, а оскільки ти єдина адекватна людина в сім’ї – я хочу з тобою поділитись цим усвідомленням. Ти єдиний хто мене зрозуміє.
Степан. Добре, діду, я гарно вислухаю тебе і спробую винести з передсмертних слів ту мудрість, яку ти хочеш сповістити.
Дід. Я ж казав ти єдина нормальна людина в сім’ї!
Дід сміється, потім якийсь час сидять мовчки.
Ну-то я почну. Мені вже вісімдесят дев’ять років. Так я майже дев’яносторічний старий пердун. Якщо дотягну до листопада, мені буде дев’яносто! Боже мій, дев’яносто років, ти уявляєш собі, шмаркач? Дев’яносто років! Так-от, живу я на Землі вже дев’яносто років і не вагаюсь розумієш? Так малий, я ні за що, ніколи не турбувався, все йшло своєю ходою, дай Бог кожному прожити таке життя. В мене було все чого я міг бажати: освіта – була, гроші – були, дівки – любили! Все чого може жадати справжній чоловік в мене було. Але знаєш, з часом все це стало потроху втрачати смак. Коли ти старієш люди починають до тебе дивно ставитись, мабуть я так само ставився до старих коли був молодим, але не помічав. Справа в тому, що людина застигає в якомусь конкретному віці, я точно не пам’ятаю коли це сталося зо мною, в усіх це відбувається по-різному. Думаю років у п’ятдесят. Так-от, розумієш, я ніби застиг у п’ятдесятирічному віці, а світ йшов далі, і таке враження ніби ти живеш і працюєш за одними законами, а весь світ, молодий світ, за іншими. Ти спілкуєшся з людьми, які працюють з тобою в одній галузі, в одній сфері, але вони зовсім інші, дивляться на тебе як на імбецила, так-так, як на імбецила. Таке враження, що ти хворий, дедалі се відчуття виникає частіше, а потім, тобі взагалі здається, що весь світ – це лікарня, а ти хворий якого намагається вилікувати кожний стрічний ідіот. Взагалі я не про це. Просто через  такі взаємини з людьми, життя втрачає смак: амбіції потроху вгасають, на роботі тебе не сприймають, виходиш на пенсію – грошей стає менше, діти  до тебе не навідуються, хоча твій батько не з тих, він світив своєю мордякою кожного тижня, але пожалітись можна. Коротше кажучи, з часом все йде на спад. І ось в момент, коли я второпав,що вся ця хєрня відбувається зо мною, коли я зрозумів, що моє життя стає гірким – я усвідомив, наскільки важливо насолоджуватись життям, насолоджуватись в цю саму мить!
Треба насолоджуватись життям, синку, вижимати з нього все найкраще, прямо тут і зараз насолоджуватись ним по повній!
Твій батько – мій син, придурок хрєнов! Він нічого не розуміє, я намагався вдовбати в його тупу макітру це ще давно, але він впертий, як осел, християнин чортів! Нерона на нього нема!
Їх – цих клятих християн за це і катували, за впертість! Осел христовий! Вибач.
      Олена, твоя бабуся: стала худнути, її груди вже не були такими пухкими і приємними, зад почав обвисати а обличчя зморщуватись – огидне видовище… Я, придурок, кохав неї, тому не зраджував, хоча коли її обличчя вже було схоже на репану диню, а срака обвисла немов використаний презерватив – на мене ще подивлялись жінки, так-так. Як би хотів – міг би вжарити одній молодій стажистці, разом ми зробили б гарну яєчню, її сіднички шкварчали б на моїх яйцях, як оте сало на сковорідці! Ой як вона на мене дивилась… Боже! Так ні, якогось хєра я згадав проповіді твого батька про вірність дружині, твій батько – невиразний кретин, якого чорта він взагалі зо мною балакав?! Я впевнений – якби тоді її підсмажив, зараз би не жалів так. Але знаєш, та чорнява стажистка з гарним задом – це не те про що я жалію, ні. Це я ще можу собі пробачити. Все ж якби я зрадив Олені,цій репаній дині, я б зробив боляче людині, а я розумію, що таке біль, трохи розумію. Та дечого, простити не можу, не можу, не зможу і не збираюсь пробачати собі ніколи! Бо це моя найвеличезніша помилка в житті! Коли твоя бабуся почала старіти, марніти, худнути… в мене вже просто на неї не стояв, так ми перестали займатися сексом, я іноді мастурбував на зображення молодих дівок, але потім і цього не робив. А ось зараз я лежу і розумію, яким кретином я був в молодості, коли ми ще тільки зустрічались… от диявол! Я ходив до неї в гуртожиток, ми неодноразово були в кімнаті наодинці і я – імбецил, точно імбецил… Уявляєш, синку, я її не трахнув! Жодного разу до одруження я її не трахнув! Я не знаю чого я цього не зробив! Твій, кретин, батько, скаже – що це чудово! Що я одружився на чистій діві якої не торкався навіть Святий Дух, і я б можливо з ним погодився, коли б період наших стосунків до браку не був таким довгим. Ми ж, нахрєн, зустрічались п’ять років, а два роки перед цим я до неї залицявся! Синку, ти розумієш чому я тобі це розповідаю?
Степан. Якщо чесно не зовсім.
Дід. Степане, в тебе вісімнадцятирічна дівчина – Іра. Коли ти привів її знайомитись, я одразу глянув їй на дупку, синку, в неї шикарні сіднички! Не проґав свій шанс, як проґавив свого я! Відтрахай її якомога швидше і не звертай уваги, на пусту балаканину батька, просто зрозумій, що він повний придурок! Виконай мою останню волю, синку!
Степан. Яку діду?
Дід. В мене в тумбочці гроші, візьми їх.
Степан відчиняє тумбочку дістає гроші.
Вони твої синку. Піди зараз в магазин, візьми гарного вина, або коньяку та йди до Іри. Напийтесь як ті адські істоти та одтрахай її як слід! Це моя остання воля, синку, йди!
Степан. А ти впевнений, що це буде правильно?
Дід. Звісно! Звісно правильно! Шануй батька й мати,сказано в Біблії!
Так-от на них ти можеш не зважати, а мене треба вшанувати, тому-що мені дев’яносто років, навіть якщо вони зберуть у купу свої літа та складуть; я все одно буду старший од них, а якщо й не старший, то мудріший! Йди синку, ти зобов’язаний виконати мою волю. І взагалі, ти що, не хочеш трахнути Іру?
Степан. Та ні… звичайно, що хочу. Просто…
Дід. То йди вже, візьми найкращого вина, ще й не одну пляшку, та впийтесь як свині!
Степан. Добре, дякую тобі, діду.
Дід. Йди, синку, ти моя остання надія, я в тебе вірю!

                                                                       БАБУСЯ

Степан гарно вбирається на побачення з Ірою
аж раптом, заходить бабуся Олена.

Бабуся. Степане.
Степан. Що бабуню?
Бабуся. Я хворію.
Степан. Я йду на вулицю, тобі купити якісь ліки?
Бабуся. Ні, не треба мені ліків, моєму тілу вже нічого не допоможе, але якщо ти дещо мені пообіцяєш – зможеш потішити моє серце. Ти пообіцяєш мені?
Степан. Як я можу обіцяти тобі, коли не знаю, що саме повинен обіцяти?
Бабуся. Твій дід Сашко, я його дуже любила, в молодості він був як хижий лев гарним, сильним, і пристрасним. Дівки вішались на його як сорочки… не знаю чим твоя бабуся приглянулася йому. Я була мовчазною, суворою,  принципіальною, ніколи не підпускала людей до себе. Сашко був зовсім іншим: веселим, цікавим, комунікабельним… обожнював жінок, о як цей старий пень любив жінок. Але на мене він завжди дивився з повагою, так ніби я вища за нього. Його вражала моя стриманість, гордість та неприступність. Всі дівчата в університеті мріяли про те, щоб він їм хоч підморгнув,  а я – отак просто відшивала його. Звичайно мені було страшно, я розуміла що він може просто закохатись в одну з своїх фанаток і забути про мене. Та я думала і чорт з ним -  значить так я йому була потрібна! В мене була монополія, за ті два роки, коли він залицявся до мене, йому довелося попрощатись з усіма шльондрами що висіли на його шиї.
Так-так, якщо він при мені згадував хоч одну з своїх шавок, я або давала йому прочухана, або просто розверталась і йшла додому. Сашко завжди був чесним і відкритим зі мною, він не грався як всі… він казав як є. Того часу коли він залицявся, освідчення в коханні лунали з його вуст майже щотижня, він постійно описував мені свої почуття, а я не знала, що йому відповісти, просто змовчувала, або починала нову тему. Спочатку він ображався, а потім звик і просто виливав мені свою любов. Мені непритаманна така якість, я не вмію так розкривати свою душу, для цього на мене повинна сильно вплинути якась подія, а так як він… ні. Було дуже приємно слухати його освідчення, я відчувала любов в кожному звуку, що сходив з його вуст. Багато сили було в його душі, дуже багато. Моє серце завше було спрямоване до нього, але раціоналізм, що мені конче-притаманний, змушував ставити під сумнів всі його освідчення й зізнання. Мій мозок розривався від сумнівів, я ніяк не знала, що його робити, як вчинити з Сашком, чи бути з ним чи ні. На думку спала ідея, я вирішила так – стану його дівчиною, але якщо він хоч раз до одруження полізе мені під спідницю, я покину його і більше ніколи не буду з ним. Ми зустрічались п’ять років, я випробовувала його, просила дівчат не повертатись вночі до гуртожитку, а сама залишалась з ним наодинці. Ми спілкувались про літературу, музику, театр, релігію, філософію; хоч він й мало, що в цьому розумів, але намагався. Жодного разу він не поліз до мене, жодного. Цілувались і то тільки при зустрічі та на прощання. Я вже й сама заплуталася,  сама його хотіла, дуже хотіла, він був таким гарним, пристрасним.
Степан. Бабусю, а ти не жалієш, що не віддалася йому тоді?
Бабуся. Ні, що ти, звичайно ні! Це була перевірка нашої любові, розумієш, я дісталася йому великою ціною, цей наш целібат перед одруженням – забезпечив нам вірне суспільне життя. Дівки любили його завжди, завжди-завжди, навіть коли він постарів… як вино! Чорти б його пробрали. Я знаю, що в нього на заводі була одна стажистка, я її бачила і Олег, козел, до самої смерті буде до мене чіплятись... Олег мені казав, що до Сашка липне якась молода проститутка. Моя душа була потурбована. Я розуміла, що не можу з нею сперечатись, вона молода, а я…
Степан. Як репана диня?
Бабуся. Так, як репана диня!
Бабуся й онук сміються.
Так от я знала, що він може мені зрадити і замість того, щоб його втішати та облещувати, я вчинила так само,  як вчиняла шістдесят років тому, я знову стала гордою і неприступною мов та фортеця! І він згадав, він згадав скільки я йому коштувала, а потім знову став мов лагідне ягня.
До чого я все це хилю Степане… в тебе молода дівчина – Іра. Коли ти привів її знайомитись, я одразу все зрозуміла, я побачила її чорне волосся, величний погляд – це справжня жінка. Я впевнена, що це та людина, з якою треба прожити життя. Я дуже прошу тебе, не займайся з нею сексом до свадьби – це те що ти повинен мені пообіцяти. Не чіпляйся до неї, пройди випробування цієї гордої птиці!
Степан. Ти думаєш Іра буде випробувати мене так, як ти випробовувала дідуся?
Бабуся. Вона вже тебе випробовує, можеш мені повірити, я все це за милю бачу. Твоя бабуся Олена, не така проста пташка, як здається на перший погляд. Якщо ти дійсно її кохаєш, не лізь до неї, я тебе благаю.
Степан. Добре…
Бабуся. Ти обіцяєш мені?
Степан. Ну, я не знаю, але я думаю, що ти маєш рацію. Я про це подумаю.
Бабуся. Подумай синку, подумай, благаю – будь обережним. До речі, куди це ти зібрався такий гарний?
Степан. В мене побачення з Ірою.
Бабуся. Ой вибач, що так сильно тебе затримала. Біжи, Стьопо, біжи!

                                                                      
                                                                       ОТЕЦЬ

Степан після побачення заходить на кухню випити води.
Отець. Чого так пізно?
Степан. Не встиг на останній автобус, від Іри йшов пішки.
Отець. Ірина гарна дівчина.
Степан. Я бачу вона всім сподобалась.
Отець. Це не смішно синку, вона дуже хороша дівчина. Вона до речі християнка?
Степан. Так, але якось не сильно в це поглиблюється.
Отець. Ну нічого, ще все попереду, життя тільки починається. Я знаєш як не просто прийшов до віри, ой як не просто. Господь він ніби сам тебе веде невидимою рукою. В мене в твоєму віці була дівчина…
Степан. Мама?
Отець. Ні, з мамою я познайомився набагато пізніше… в мене була красива, але дуже страшна дівчина.
Степан. Красива, але страшна, цікавий зворот.
Отець. Так Стьопо, красива, але страшна. Мені досі страшно згадувати ці стосунки. Вона була хижа немов тигриця, хитра, та самовпевнена, її звали… ненавиджу тепер це ім’я!
Степан. Тату, тобі ж не можна ненавидіти!
Отець. Та знаю, але вона була такою… немов диявол!
Степан. То що ж там між вами відбувалось?
Отець. А відбувалося те, що завжди я любив дуже високо, мої почуття були десь на рівні серця, а бувало й вище, а з тією клятою сучкою все було інакше!
Степан. Тато, я тебе вперше таким бачу! Тепер-то видно, що ти син свого батька.
Отець. Синку, просто це дуже-предуже тяжкі спогади, але я повинен тобі про це розказати.
Степан. Якщо тобі важко, то можеш не розказувати. Хоча мені цікаво.
Отець. Ні, мені не важко, і до того ж, мій досвід може стати тобі в пригоді.
Степан. Ну то давай!
Отець. Коротше кажучи, я чомусь хотів її просто трахнути. От хотів і все!
Степан. А я вже думав, що бабуся Олена нагуляла тебе від сусіда, а ти й справді син свого батька!
Отець. Степане годі!
Степан. Добре, просто дійсно тебе таким ніколи не бачив.
Отець. Вибач. Ми разом ходили на практику, вона була гарною, але на духовному рівні, одразу мені не сподобалася. Я відчув в ній багато темного, хижого… Але знаєш, як кажуть – диявол має для всіх свої підступи… Я закохався в її зад, так мені теж подобаються жіночі зади, як дідусеві!
Степан сміється.
І тільки через це, я почав налаштовувати з нею стосунки, через її гарний зад. Та знаєш, коли ми почали спілкуватись, вона виявилось недурна, дуже недурна. Мабуть розумніша од мене, коли таке зі мною робила. Я швидко ввійшов у сферу її впливу. Спочатку вона була лагідною як пташечка, ми пестилися і від тих любощів я просто задихався. Ні з ким окрім неї, в мене такого не було, варто було мені стати поряд з нею, мій член стояв мов стовбур! Це жах, це просто жах. Потім бажання зайнятися з нею сексом цілком заволоділо мною! Я жадав її, як пес сучку! Мені не вдавалось нічого з собою вдіяти, я постійно думав про неї! Варто було тільки заплющити очі, як її зад ставав перед моїми очима, а цей малий стирчав мов стовбур у моїх штанях! Я зізнався їй у всьому, розказав про свої «почуття», хоча тоді я справді думав, що се любов. І знаєш що вона? Ця содомська холера, знаєш що?
Степан. Ні, що?
Отець. Вона запросила мене до себе, так! Запросила до свого дому! Ми пестилися з нею, спали в одному ліжку, я вже було подумав, що в нас зав’язалися стосунки, але ні! Ця клята сучка стала зо мною гратися. Я тоді був ще юнаком, я був юнаком до самого одруження з мамою. А вона єдина жінка, якої я домагався! Я хотів її, жадав сексу з нею,приставав до неї у ліжку, але вона одверталася і ніби засинала, або казала: «Колю, ти чого?». Я відповідав – «Чого? Та я ж тебе хочу, я нікого ніколи не хотів, а тебе хочу!». Але чим більше я її хотів, тим байдужіше їй було до мене. Потім вона перетнула всі кордони, коли ми спали вона могла помацати мого пісюна, посміятись, одвернутись і заснути. Це просто вища форма знущання над людиною, над чоловіком!
Степан. Тато, це все дійсно з тобою відбувалось?
Отець. Так синку, це зо мною відбувалось.
Степан. Жесть, капець. І що було потім?
Отець. Потім я зрозумів, що все це ні до чого не призведе, а я просто під впливом хіті намагаюся трахнути якусь шльондру. Я зібрав залишки волі, які ще не встигла розплющити та клята сучка і припинив з нею всі стосунки! Мені звичайно було важко, але, щоб не марнувати час задарма, я почав ходити до церкви, молитися і Господь наш Ісус Христос заспокоїв мою пристрасть, а чемні ченці пояснили справжній сенс життя, ось таким дивним чином, синку, я прийшов до віри в Христа. Несповідимі шляхи Господні.
Якийсь час мовчать.
Степан. Знаєш, я думаю та дівчина, вона не погана.
Отець. Всі люди не погані, всі діти Божі.
Степан. Та ні, я не про це, я просто думаю, що вона тебе випробовувала.
Отець. Випробовувала?
Степан. Так. Як би ти до неї не ліз, вона б на тобі одружилася. Деякі жінки так роблять. Випробовують чоловіків: чи любиш ти її, чи її гарний зад?
Отець. Можливо-можливо… думаю ти правий синку, вона мене випробовувала. Але знаєш, я радий, що не пройшов тих випробовувань. Бо я дуже люблю твою матір і не треба мені ні сексу ні сідниць, я люблю її душею. Лягай спати, Стьопо, вже пізно.
Степан. Дякую тато, ти насправді, тільки-що вбив в мені деякий сумнів. Гарна розмова, але дещо мені все ж не зрозуміле.
Отець. Що синку?
Степан. Чому в такого Дона-Жуана як дід Сашко, виріс такий невдаха як ти?
Отець. Я вдячний цій невдачі синку, дуже вдячний.
Степан. Піду спати.

                                                                        Матір

Мати сидить біля ліжка Степана, він прокидається.
Степан. Що?
Мати. Нічого.
Степан. Мамо, чому ти в моїй кімнаті?
Мати. Просто.
Степан. Ти просто прийшла посидіти поряд мене?
Мати. Так.
Степан. Мамо, з тобою все добре?
Мати. Синку, просто… я хотіла поговорити.
Степан. Ну, я так і зрозумів. Про що ти хотіла поговорити?
Мати. Розумієш, ми з твоїм батьком познайомились у церкві і все було ясно.
Степан. Що саме було ясно?
Мати. Те що в нас все буде правильно, однакові пріоритети в житті, може тільки трохи різні характери, я трошки сильніша, більш принципова, він якось простіше в цих питаннях, але загалом ми дуже схожі, чисті віруючі люди і взагалі я вважаю – твій батько справжній чоловік. Він завжди  був теплим зі мною, навіть якщо я була холодною. До зустрічі з Миколою в мене був хлопець, я дуже його кохала і він мене кохав, але той спосіб життя який ми вели… це був конче-жахливий спосіб життя, це було просо блудство! В нас повинна була народитися дитина, але коли я йому про це сказала – він мене кинув, йому були непотрібні діти, довелося зробити аборт. Тоді гріх почав ніби кричати в моєму серці, після цього стало абсолютно ясно що таке гріх, я три місяці не виходила з депресії – винила себе за вбивство дитини. Почуття вини вселилося в моє серце і я стала пильніше слідкувати за своїми гріхами, а зрештою я збагнула, що все моє життя – це суцільний гріх, один величезний гріх який я творю все своє життя. Почала ходити до церкви, навіть стала послушницею, жила в монастирі, мені там було дуже приємно, я очистилася, більше не відчувала того огидного гріха що висів на мені все життя, я відчула що Христос мене простив, простив і очистив. Як гарно було в монастирі – це такий порядок, вставали рано йшли на службу, молилися. Я на службах завжди плакала, я і зараз побачу образ Христа - плачу, плачу, плачу. В нас з сестрами були такі стосунки, такі гарні стосунки я їх любила мов рідних дочок, молилася за них.
Бувало чищу картоплю, або підстригаю кущі в околицях монастиря, а мені марево – ніби щось з сестрою Марією сталося, мені одразу так страшно ставало, стільки співчуття виникало, і я давай молитись за неї, щоб все в неї було добре, щоб Христос їй гріхи простив. Я було так переймалась за одну з сестер, що стала молитись про те, щоб Господь її гріхи віддав мені, ой як я тоді почала хворіти, думала вже все – помираю. І ось тоді, коли  про це подумала, я збагнула, що моя смерть може бути спасінням для тієї сестри, як одразу зраділа, зраділа цій хворобі, була рада померти в цю саму мить, бо знала, що моя смерть – це спасіння сестри.
Потім стало гірше, пішли якісь непорозуміння з Ігуменею, я їй чимсь не сподобалась, вона стала підмовляти проти мене сестер, потім жалілась на мене Отцям, коротше мене вигнали з монастиря. Звичайно не вигнали, попросили піти. Почалася жахлива духовна криза, я не могла збагнути що відбувається, винила в усьому себе, потім їх, потім самого Христа, та з часом пройшло, якось заспокоїлась. Змінила храм, стала спілкуватись з сестрами і все якось наладилося, там і познайомилася з батьком. Зараз згадую і розумію, як би тоді мене з монастиря не прогнали, як би я зустріла твого батька? Несповідимі шляхи Господні. А з батьком життя взагалі солодке почалось, він в усьому мене розумів, підтримував. Ми коли зустрічались з ним, один одного на ви кликали, він навіть торкнутися мене боявся, так щоб ненавмисне. Ми дуже поважали один одного –  це чудово, знаєш. Я не жалію жодної секунди, що прожила з твоїм батьком, жодної. Як би мені Господь дозволив повернути час назад, я все залишила б так як є. Я щаслива з твоїм батьком, він справжній чоловік.
Та знаєш…
Степан. Що?
Матір. Я вже двадцять два роки віруюча Християнка, здавалося б, давно мала усіх простити, все відпустити – прощайте і вам простять.  Не можу, ніяк не можу йому пробачити, тому виродкові що мене кинув – секс до свадьби, Степане – це дуже серйозно! Дуже тебе прошу, будь обережним з Ірою, не торкайся її навіть за оголені руки, я вже не кажу про стегна. В цих питаннях треба бути дуже серйозним.
Степан. Не торкатись навіть її рук?
Матір. Це мама трошки перебільшила,  якщо вже, що станеться, то ти хоч май при собі захист, добре?
Степан. Та я завжди маю, ти не хвилюйся.
Матір. А краще не треба взагалі, не треба.
Степан.  Я буду обережним.
Мама цілує Степана в щоку.
Ти в мене найкращий син.
                                                                          Сестра

Степан. Він хоче, щоб я її віджарив, а батьки благають не торкатись, що його робити?
З під ліжка вилазить сестра.
Сестра.  Не знаю.
Степан. Ти що тут робиш?
Сестра. Ми з Ігорем грали в схованки, я сховалась в тебе під ліжком.
Степан. То ти все чула?
Сестра. Ну так.
Степан. І що ти скажеш?
Сестра. Думаю мама права, може виникнути забагато проблем. До того ж ми жінки любимо безпристрасних, це якось приваблює, а коли ми бачимо, що хлопець сам чіпляється нам вже ніби і не цікаво.
Степан. Думаєш Іра теж така?
Сестра. Так, ми всі такі. Я часом була закохана в одного хлопця… в школі. Думаю я навіть його хотіла.
Степан. Мала, тобі ж дванадцять років!
Сестра. Тринадцять! Ну насправді я ще не зовсім розумію, чи це саме те відчуття, як в дорослих, але він мені подобався, постійно думала про нього, мріяла поцілувати його в губи, або прогулятися з ним за руку, а він ніколи навіть не дивився на мене. І це так мене дратувало, розпалювало в грудях якийсь вогонь, я не те що на уроках не чула вчительки, я не могла робити домашку!
      Сиділа на уроках і постійно писала в чернетці його ім’я, а потім мені розказали, ніби якщо щось написати на аркуші – ну якусь подію, то вона неодмінно збудеться і тоді я стала писати: «Олексій закоханий в мене, Олексій закоханий в мене». Він не покидав моїх думок навіть уві сні, бувало мені снилося, що я женюся за ним, а він біжить од мене, а потім навпаки, ми так гралися, у полі. Потім ми лежали на зеленій траві, він обійняв мене і поцілував у губи.
Коротше – це реально була любов. Спочатку я приховувала від усіх свої почуття, це було щось таке особисте. Майже рік про це ніхто не здогадувався – були тільки я і мої мрії – все. Я молилася Богові, щоб Олексій звернув на мене увагу, щоб підійшов до мене, та запросив на побачення. Кожен день у школу я йшла з надією зустріти його на перерві, але цей покидьок часто прогулював! Як я сумувала за ним… І ти уявляєш, ніхто окрім мене цього не знав, він ніби таємно жив в моєму серці, а ніхто про це і не здогадувався.
 Але потім, я ляпнула подружці, що закохана в нього, а ця дурепа розповіла йому про все, ну про мою закоханість. І що ти думаєш? Я йому сподобалась, він почав до мене липнути. Спочатку я зраділа, моя мрія здійснилася, ми з ним спілкувались, він був таким цікавим. В нас були таємні побачення після школи. Навіть той сон був віщим, ми так само з ним бігали по парку, а потім лежали на траві і він поцілував мене в губи, а потім сказав, що любить… і мене як перегорнуло. Я моментально охолола до нього, так ніби вже все з ним ясно, розумієш? Ну типу, все – ціль досягнуто! І тоді почалося він став таким настирним, постійно до мене чіплявся, щось розказував, назначав побачення. Дзвонив по десять разів на день, ще й у вечері на домашній. Все розповідав про свої почуття, або про якісь тупі комп’ютерні ігри в які вони грають з хлопцями. Коротше він мені остогид і я на нього забила. Він звичайно ще довго не міг охолонути, постійно чекав в вестибюлі школи, щоб провести до кабінету. Потім чекав після занять, щоб провести до дому і нив якщо я йшла сама. Коротше він і кроку не міг ступити без мене, постійно йому треба було крутитися біля моєї спідниці. Носив мій рюкзак, хоча це було приємно, він важкий – стільки підручників. Краще послухай матір, дівчата не люблять коли до них чіпляються.
Степан. Ну не знаю, я вже давно сказав Ірі, що люблю її, вона не охолола, а навпаки їй це було приємним.
Сестра. Ти хочеш на ній одружитись?
Степан. Так, хочу.
Сестра. Тоді не треба, краще не торкайся її. До речі, а хто хоче щоб ти її «віджарив»?
Степан. Яка різниця?
Сестра. Просто цікаво.
Степан. Ніхто, іди тебе Ігор шукає.
Сестра. Як хочеш, але я думаю він помиляється, не треба її чіпати, все зіпсуєш.В моєї подруги, до речі, теж була ситуація…
Степан. Іди вже!
Сестра. Добре-добре! Але я серйозно тобі кажу – не треба, ти дійсно можеш її скривдити.
Степан. Та знаю я, знаю.

                                                                      Брат

Степан заходить в кімнату брата, той грає в комп’ютерні ігри.
Степан. Ти ж наче зараз шукаєш Машу.
Брат. Хлопці! Їх тут чоловік двадцять, я один, матір божа, скільки тут кровяки! Та що я ідіот її шукати, їй і самій весело. Сховається десь в шафі і сидить…
Степан. Цікава в тебе тактика.
Брат. Не жаліюсь! Ну де ви там дрочите?!
Степан. Це нова контра?
Брат. Лефт фо Дед, теж на соурсі.
Степан. Прикольно, ви гуртом проти зомбі?
Брат. Ну так, бач скільки їх, це жопа! Як ми з ними впораємось?! А сука, гади! Та я вас всіх помочу виродки кляті, на тварюко! Сокирою-сокирою! О бензопила! Ну йдіть сюди вонючі виродки, зараз я вас всіх переріжу! А-а-а! Ну-ну! Тупі трупаки! Ах-ах-аха! Бачив?!
Степан. Та бачу, класно ти їх.
Брат. Хочеш з нами? Неси ноут, я тобі зараз скину, нам як раз однієї людини бракує в команді.
Степан. Та ні, я цей… хотів побалакати.
Брат. Про що?! А-а сука, підори, звідки вас стільки! От гандони, бач скільки? Саранча нахєр!
Степан. Та в мене тут дилема.
Брат. От тварюко! Хлопці хай вас свині зжеруть, де ви нахєр лазите! А-а-а-а!!! Тварюки! Та біжіть в хату їх тут сотні! Сотні! Ну падлюки, ти ба?
Степан. Ладно, я піду.
Брат. Ти ж казав в тебе там дилема якась?
Степан. Ну так!
Брат. Вибач! От скоти, ану на тобі сокирою сучко мертва! На! Все!!! Хлопці ми їх здолали!
Дилема кажеш? З якого приводу?
Степан. Та з приводу Іри , не знаю як мені вчинити.
Брат. Що не знаєш чи трахнути її чи ні?
Степан. Ага.
Брат. Що батьки наплели всякої хєрні, про те що секс до браку це дуже-і-дуже серйозно, що не можна такого чинити, що ти можеш скривдити дівчину і се таке інше?
Степан. Так, а звідки ти знаєш?
Брат.  Та в мене була така сама хєрня, вони сіли на кухні, покликали мене і давай чесати цю хєрню.
Степан. І що, що ти зробив?
Брат. Агов хлопці, ви тут? Так, ну що, погнали! Тільки обережніше, не біжіть одразу до них здалеку валіть, а то ми хрєн пройдемо цей раунд! Коротше, я теж довго вагався, а потім трахнув її.
Степан.  А потім?
Брат. Потім ще раз трахнув. Сука ну куди ви біжите, стійте придурки!
Ну, отак, тепер погнали! Так чуваки, давайте: я буду валити їх з даху автівки, а ви ховайтесь в домівках! Сука як же їх багато! Оце налетіло! Хлопці, валіть всі сюди, тут їх дуже багацько!
Та де ж ви виродки?! Як же ви мене задрочили в цьому раунді!
Степан. Так що було далі?
Брат. Та нічого, трахалися і все.
Степан. Вона тебе кинула?
Брат. Та ні. Ну якого ж хєра ви туди лізете?! Хлопці! Вася блін, придурок! Пєтя, та хтось –  дайте йому аптечку! Фу, вибач брате, просто ці дебіли…
Степан. А вона не знущалася з тебе? Ну типо там помацала пісюна, а потім лягла спати?
Брат. Та ні, я за такі жарти їй так вжарив би, вона б забула власне ім’я! Ми просто трахалися, а потім вона мені набридла.
Степан. І що ти знайшов іншу?
Брат. Та ні, нахєр воно надо, я й подрочити можу... Що? Хлопці, це я не вам!
Степан. Ясно. А ви з нею взагалі спілкувались?
Брат. Та не збираюсь я зараз дрочити, це був жарт, я з братом в кімнаті, ми жартуємо!
Та ну таке, вона інколи несла якусь хєрню, але мені було якось не цікаво, тоді я зализував її, або одразу ліз в труси.
Степан. А вона від тебе не завагітніла?
Брат. Ти що вдарився? Я не займався сексом без презервативів. Що? Так Васю, тобі не почулось, я назвав тебе презервативом! Куди ви знову лізете, кажу ж вам паліть здалеку! ЗДАЛЕКУ! ЯК ЖЕ ВИ ЗАДРОЧИЛИ! Сука, все я ескейплюсь, з вами грати – краще повіситись!
Степан. Тобто все було нормально і не було ніяких проблем?
Брат. Так, все було нормально, ми зустрічались і трахались, а потім я її кинув, бо це нудно.
Степан. А як ти гадаєш, вона хотіла вийти за тебе заміж?
Брат. Та ні, чого їй виходити за мене?
Степан. Ну не знаю, ви ж зустрічались.
Брат.  Ну це ж не означає, що ми повинні одружуватись.
Степан. В принципі так.
Брат. Коротше, тобі Іра подобається?
Степан. Звичайно, я її люблю.
Брат. Тобі подобається її зад?
Степан. Так, в неї гарний зад.

Брат. Ну то не вагайся, просто трахни її і все!
Степан. Скажи, а ти хотів одружитись на ній?
Брат. Та ні, чого мені женитись, ще рано.
Степан. Ну може в майбутньому? Ти міг би довго зустрічатись з нею, а потім одружитись?
Брат. Та я якось про таку хєрню не особливо думав, мені було весело – ми тусили, мені набридло – я граю з пацанами. Чувак не ускладнюй, воно тобі тільки все зіпсує.
Степан. Добре. Ладно, можеш вже грати, я піду.
Брат. Так хлопці, я повернувся! З нами точно не хочеш?
Степан. Та ні, нема настрою якось.
Брат. А ти що хочеш на ній одружитись? Так молодці… давайте: сидимо тут і чекаємо!
Степан. Та не знаю, мабуть. Просто я не можу зрозуміти, секс до свадьби корисний, чи навпаки.
Брат. Вася, вали мисливця, вали мисливця! Молодець Вася, нарешті з тебе якась користь! Секс завжди корисний – це кайфово!
Степан. То вона тебе не випробовувала, не знущалась нічого такого не робила?
Брат. Слухай, вона що – демон? Нормальна дівчина, ну потусили, потрахались – розбіглись, в чім проблема? Ой-ой-ой-ой!!! Оце кабан, ану йди сюди тварюко жирна, на сучко, на!
Степан. Та це я так, уточнюю… ладно піду.
Брат. Давай, заходь в вечорі, порубаємось.
Степан. То думаєш нічого не буде якщо я її трахну?
Брат. Звичайно що буде!
Степан. Що?
Брат. Буде дуже приємно!
Степан. Ясно.          
Брат. Хлопці, дайте аптечку! То що ти її трахнеш?
Степан. Не знаю…
Степан іде.

                                                          … і знову Дідусь

Листопад. Степан сидить поряд діда.
Степан. Чому ви від нас поїхали?
Дід. Тому-що твій тупак отець, задрочив мене своїми проповідями!
Степан. Я злякався, що ви померли.
Дід. Ти що кретин?
Степан. Та ні, просто ви нікого не попередили і зникли.
Дід. Все в нас нормально! Ти чого припхався?
Степан. Поговорити.
Дід. Поговорити?
Степан. Поговорити.
Дід.  Поговорити?
Степан. Мене кинула Іра.
Дід. Тебе кинула Іра!
Степан. Так мене кину Іра.
Дід. Ти їй хоча б засадив?
Степан. Вибач діду… збирався, але не зміг, водночас всі на мене накинулися і давай лякати. Тому я так і не проник в її...
Дід. Ти найвеличезніший  з кретинів, що траплялись мені на шляху, гірше тебе тільки твій батько!
Степан. Ти ображаєшся?
Дід. На хворих не ображаються.
Степан. Я приніс твої гроші.
Дід. Давай сюди, мені вони навіть зараз скоріш знадобляться, аніж тобі! На похорон!
Степан. Тепер я теж буду перед смертю жаліти, що так і не трахнув її?
Дід. Не тільки перед смертю, ця думка буде дратувати твої нерви на протязі всього життя, а перед смертю ти просто усвідомиш на сто відсотків ідіотизм цього вчинку, ось і все.
Степан. Вибач діду, що не послухав тебе, ти наймудріший в сім’ї, а я тебе не послухав.
Дід. Та нічого, наступного разу будеш думати головою, а не… хоча ти ідіот тільки головою і думав! В цих випадках  іншою головою думають! Ох … а чого вона тебе кинула?
Степан. Ми  довго зустрічались, вона мене запрошувала до себе, гладила по голові, пестила по-різному, але я думав, що це вона мене випробовує.
Дід. Випробовує? Це ще що значить?
Степан. Ну типу щоб перевірити чи люблю я її, чи просто хочу від неї сексу, розумієш?
Дід. Ти де таку хєрню вичитав, хлопче? Які до чорта випробовування, дівчина тебе хотіла, а ти там долав перешкоди?
Степан. Ну я думав…
Дід. Що ти там думав? Ти розумієш як ти її образив кретин, малій самій прийшлося до тебе в штани лізти. Ну ти і ідіот, а я ще на тебе надіявся! Придурок, так образити дівчину! Звідки в твоїй тупій макітрі взагалі з’явилися такі брєдові думки?
Степан. Мені бабуся сказала, що як би ти до неї чіплявся, вона б ніколи за тебе не вийшла! Вона тебе випробовувала і ти склав іспит!
Дід.  Вона тобі таке сказала? От стара сучка! Отак зіпсувати хлопцеві життя, боже такі сіднички, а він слухає цю кляту відьму!
Степан. А потім батько розповів як над ним знущалася якась дівчина, через те що він хотів сексу з нею.
Дід.
От ти мені скажи, тобі, що дорожче – Іра? Чи тупий маразм старої відьми, та імпотента інквізитора?! Гарна компанія – стара відьма та інквізитор!
Степан. Просто я її любив, я її по справжньому любив, а тому боявся втратити, ось і все.
Дід. Боявся втратити…
Степан. Так, боявся, я й досі її люблю, сильно люблю.
Дід.
Любиш? Справді любиш?
Степан. Так, люблю.
Дід. Ти її хочеш?
Степан. Хочу.
Дід. Тоді ось гроші, візьми їх купи гарного вина та цукерок. Прийди до Іри, вибачся за всю цю хєрню, що ти наробив, а потім напийтесь як корови на водопої, та трахай її до самого ранку, ти мене зрозумів, хлопче? До самого ранку!!!
Степан. Йти до Іри?
Дід. Іди до Іри, та трахни її нарешті! Годі мямлити!
Степан. Все! Я клянуся діду, я це зроблю, я завтра ж це зроблю!
Дід. Сьогодні.
Степан. Вона в бабусі.
Дід. Завтра!
Степан. Завтра!
Степан іде.
Дід. Олено! Клята ти відьмо! То се ти мене сучко випробовувала?!

                                                              …і знову Бабуся

Степан. Вчора?
Бабуся. Вчора.
Степан.  В свій день народження…чому ви до нас не приїхали?
Бабуся. Він сказав, що не хоче в останній святковий день життя, слухати проповіді цього інквізитора, а потім додав, що в компанії відьми йому буде краще.
Степан. Він хоч веселився?
Бабуся. Ні, весь день скаржився на мене, мовляв: «Надіявся хоч Степан піде по моїх стопах, а ти, клята відьма, зіпсувала йому життя! Тварюко!». Та потім нажерся коньяку, ліг спати і з тих пір не прокидався… (плаче)
Вибач мені синку, може я й справді лізла не в свої справи, я значить помилилася. Мені здавалося -  Іра така як я. Вибач мені синку, вибач!
Степан. Ну, що ви, бабусю.
Бабуся. Ні, справді, – вибач. Я стара вже, нічого не розумію, які чорти говорили через мене? Вибач синку, Іра така гарна дівчина, ти через мене її образив. Вибач синку!
В неї такий гордий погляд, така хода, я бачила в ній себе, в молодості звичайно. Тебе кинула така гарна дівчина і це моя вина, зрозуміло, я б і сама образилася. Боже, що ж я наробила.
Степан. Та годі вам вже, перестаньте, я вас прошу.
Бабуся. Хто ж мене тягнув за язика, от язиката, от язиката! І що вона сама до тебе чіплялася?
Степан. Так, знімала сорочку, лізла в штани.
Бабуся. Який жах, і що ти робив?
Степан. Та нічого, сидів ніби мені байдуже, терпів випробовування. Потім вона сказала, що я імпотент, послала мене нахєр і просила ніколи не приходити до неї.
Бабуся. Боже який жах! Бідна Іра. Я ж до Сашка ніколи не чіплялася!Чому я цього не передбачила? Бідна, бідна Іра! Бідна Іра!
Степан. Та не бідна вона…
Бабуся. Та як це не бідна?.. так образити дівчинку! Бідна Іра, сама… а ти… Прости мене, Степане.
Степан. Та ми помирилися з нею, все нормально з Ірою.
Бабуся. Правда? Яке щастя!
Степан. Нещастя.
Бабуся. Нещастя? Чому нещастя?
Степан. Тому що ви були праві.
Бабуся. Ти про що?
Степан. Вона мене випробовувала!
Бабуся. (радісно) То я не помилилася!
Степан. Бабусю.
Бабуся. Вибач синку. То вона тебе знову кинула?
Степан. Не зовсім.
Бабуся. То що сталося? Кажи синку, не соромся!
Степан. Коротше – я зробив все так, як велів мені дід: купив цукерок і вина, прийшов до неї, вибачився. Ми дивились кіно, пили вино і все здавалось навіть краще аніж раніше. Потім я сам став до неї цей… ну роздягати її. Вона не пручалася закинула ноги мені на плечі та нахилила мою голову так, що мій ніс встромився їй в труси. Потім я зубами стягнув з неї трусики і почав масувати клітор… ой.
Бабуся. Ну-ну, продовжуй Степане.
Степан. А я не занадто детально все це описую?
Бабуся. Я ж не знаю, я подумала, що деталі важливі в твоїй історії.
Степан. Та в принципі ні. Ну коротше в нас був секс і це було дуже приємно. Ось так.
Бабуся. Так, а чому ти вирішив що вона тебе випробовує?
Степан. Після акту, ми лежали у ліжку, я гладив пальцями її ребра, та покусував за вухо, потім вона повернулася до мене та поклала голову мені на груди. І тоді я сказав:
- Іро ти любиш мене?
- Звісно що люблю!
Ми ще декілька хвилин пролежали мовчки, її слова єлеєм лились по моєму серцю і мені було так добре та спокійно, що в мене наче не залишилося в житті ніяких бажань, все чого я хотів було тут, зараз лежало на моїх грудях. Та не дивлячись на цей спокій, я продовжив:
- І ти не випробовувала мене?
- Випробовувала? Це ти про що?
- Знаєш інколи дівчата випробовують хлопців, щоб зрозуміти – чи ті люблять їх, чи просто хочуть сексу?
- І як вони випробовують?
- Запрошують до себе і чекають, чи буде хлопець домагатися сексу, чи ні?
- Хм… І що вони роблять якщо той чіпляється?
- Ну тоді виявляється, що він не пройшов випробовування, не склав іспит, ну і все.
- Що ну і все?
- Що-що, дівчина його кидає, бо він хотів сексу, а не любив її!
- А ти любиш мене?
- Звичайно, а чому ти питаєш?
- Але ж ти до мене чіплявся, ти не пройшов випробовування!
- Що?
- Так, ти не пройшов випробовування! Тепер забирай свої речі і вали нахрєн звідси, тобі значить треба просто мене за сідниці помацати, а ну геть звідси тупий виблядок!
Ось так я не пройшов випробовування.
Бабуся. Дарма ти почав з нею цю розмову, хлопче, дарма. Але вона кмітлива!
Степан. То що мені робити бабусю?
Бабуся. Та нічого, шукай іншу і з нею будь обережнішим.
Степан. Але я люблю Іру, мені ніхто більше не потрібен, тим паче тепер!
Бабуся.
Ну ти можеш спробувати все владнати, тобі треба відновити довіру. Якщо вона справді тебе любить, то простить.
Степан. А як відновити довіру?
Бабуся. Треба довести їй, що ти любиш її без сексу, от і все!
Степан.  Думаєш вийде?
Бабуся. Я не знаю, синку, але ніхто не завадить тобі спробувати.
Степан. Так бабусю, ви праві, я спробую.
Бабуся. Спробуй синку, бажаю тобі успіхів, най тобі Бог допомагає!
Степан. Дякую бабусю…
Пауза.
Бабусе, а як ти гадаєш, дід ще з нами?
Бабуся. Звісно з нами.
Степан. То він знає що я її трахнув?!
Бабуся. Що ти таке кажеш?
Степан. Вибач, то він знає що в нас з Ірою був секс?
Бабуся. Звісно що знає, йому тепер і раю не треба!
Степан. Тоді все добре, тоді добре!  

                                                             …і знову Отець

Ніч, Отець заходить до кухні випити води.
Степан. Чому ти так пізно?
Отець. На роботі затримали, а що?
Степан. Я на тебе чекав.
Отець. На мене?
Степан. Так на тебе.
Отець. Навіщо?
Степан. Хотів поговорити.
Отець. Ну то говори.
Степан. Може ти почнеш?
Отець. Я? Але я не знаю про що ти хочеш поговорити.
Степан. Про Іру.
Отець. Мені шкода що з Ірою все так вийшло, співчуваю.
Степан. Дякую.
Отець. Ти ж наче намагався вибачитись.
Степан.  В мене не вийшло. Все стало ще гірше.
Отець. То що ж сталося?
Степан. Я вибачився перед Ірою, сказав що люблю її, а не секс з нею, ми знову стали зустрічатися. Все наче покращилося, але коли ми були в неї вдома, вона до мене приставала, ну типу гладила по голові, крутила задом перед обличчям, спочатку, це було якось ненароком, випадково. Та потім це стало традицією, почала збільшувати оберти, знімати одяг та сідати мені на коліна… звичайно, що я збуджувався, але себе стримував! Так продовжувалося день, другий, третій… Якось ми лягли спати і вона почала цілуватися зі мною, а потім одвернулася спати. Я лежав-лежав, не міг заснути, повернув її голову до себе спромігся поцілувати, а вона: «Ти чого? Я сплю». Але ж в мене вже стирчить, я не знаю, що його робити, коротше я сходив в туалет, посидів заспокоївся трохи, вертаюсь, і тут починаються спогади про наш секс, мене реально почало рвати, я повернув її давай цілувати, вона піддалась, я вже майже зняв з неї трусики і тут вона каже – «Степане, що ти робиш? Ти що мене не любиш?», я кажу: «Люблю тому й хочу тебе».
Вона одвернулася і лежить. Наступного разу було таке саме, і наступного, і наступного… я вже їй кажу:
- Іро тобі що весело з мене знущатись?
- Я тебе випробовую.
- А ти хіба не бачиш, що я не можу скласти твої іспити?
- Бачу, але я даю тобі шанс.
Коротше така фігня батьку, вона знущається з мене так само, як ота шльондра знущалася з тебе.
Отець. Це не приємна ситуація, дуже не приємна, я передбачав це.
Степан.
Я не знаю, що робити, я реально не можу без неї, я постійно думаю про наш секс.
Отець. Розумію синку, в мене було те саме.
Степан. І що мені робити?
Отець. Я тобі казав – мені допоміг Бог.
Степан. То що мені піти від Іру у монастир?
Отець. Степане, все ж в мене з тією дівчиною були трошки інші стосунки, я думаю, що Іра справді тебе випробовує, щоб ти спромігся на духовну любов, а не плотську. Вона ж не торкалася твого члена?
Степан. Ні, не торкалася.
Отець. Ну от бачиш… тобі просто треба набратись терпіння. Пристрасті – це страшна річ їх треба контролювати. Працюй над собою синку, працюй!
Степан. Та як? Вона ж мене збуджує!
Отець. А ти стримай себе, подумай про її духовну суть, полюби її серцем, синку, тобі й не схочеться її тіла.
Степан. Серцем… добре тату.
Отець. Я втомився синку, піду спати.
Степан. Надобраніч.
Отець іде.
Що за хєрня?

                                                          …і знову Матір

Степан в спальні батьків сидить поряд Матері, батька нема – йому рано на роботу.
Матір. Доброго ранку синку.
Степан. Доброго мамо.
Матір. Чому ти сидиш в мене на ліжку?
Степан. Просто.
Матір. Ти просто прийшов з ранку посидіти на ліжку поряд мене?
Степан. Так…
Матір. Це дуже мило. Що сталося синку?
Степан. Нічого.
Матір. Що сталося синку?
Степан. Кажу ж нічого, прийшов посидіти.
Матір. То чому ти такий стурбований?
Степан. Тому що дещо все ж сталося, Мамо!
Матір. То розказуй, що з тобою скоїлось?
Степан. Ми посварилися з Ірою, потім помирилися, потім ще раз посварилися і знов помирилися. Я пообіцяв їй, що не буду до неї лізти і, що буду любити її душу, а не тіло. Але вона, вона реально сама! Іра знущалася з мене, приставала, ходила в нижній білизні і коротше… вона так мене випробовувала! Я їй казав щоб вона перестала.
Матір. І що вона?
Степан. Вона перестала, ненадовго, але потім…
Матір. Ну і, що далі?
Степан. Ну потім я й сам до не почав чіплятись…
Матір.
Як вона реагувала?
Степан. Та ну що… вона мене відшивала, не хотіла зо мною займатися сексом, або ледь підпускала, потім знову відштовхувала, потроху-потроху і я почав їхати з глузду, став злитись, реально вона зачепила мою чоловічу гідність! Тоді я собі сказав – якщо вона знову почне, я тупо візьму її силою!
Матір. Ти здурів?
Степан. А що? Що мені було робити, вона перетнула межу!
Матір. І ти це зробив?
Степан. Так, ми лягли спати, вона знову почала цілуватися, я вирішив діяти її ж методами: не піддавався. Вона цілувала мене, а я лежав мов стовбур, вона ставала активнішою, цілувала мене більше, частіше, звабливіше і я так наче байдуже зняв з неї бюстгальтер, потім трусики і почав діяти, коли вона отямилася, вже було пізно, бо мій пеніс вже прострелив її вагіну як стріла серце! Вона відбивалася, верещала, навіть почала плакати, але мені це все навіть подобалось – мстився їй за всі ті знущання! Вона кричала що ненавидить мене і, що не очікувала від мене такого кретинізму, то я взяв її труси, запхав їй у рота та стис руки, щоб вона не ворушилася, вона плакала сильніше, а я казав їй – «більше ти не будеш так знущатись, більше ти не будеш знущатись, сучко!».Ось таку хєрню я вдіяв мамо і навіть не жалію!
Матір.  Боже… з твоїх слів я розумію, що Іра не така гарна дівчина як я думала, але це не означає, що я шаную твій вчинок – навпаки, ти вчинив огидно, дуже огидно. Варто було просто піти від неї, коли ти бачив, що вона загралася.
Степан. Я не міг, я хотів помститися, ще раз кажу, я про це не жалію!
Матір. Якщо ти про це не жалієш, чому ти сидиш тут і розповідаєш мені це, може краще підеш до друзів, відсвяткуєш, своє перше зґвалтування!
Степан. Мамо…
Матір. А як ти це називаєш?
Степан. Але ж вона сама.
Матір. Вона сама? Кого це буде хвилювати, якщо вона схоче звинуватити тебе в зґвалтуванні?
Степан. Вона цього не зробить, це точно. Вона потім навіть вибачилася переді мною.
Матір. Дай Бог, дай Бог!
Степан. Але є ще дещо.
Матір. Кажи, я сьогодні, вже, готова до всього.
Степан. Я тоді був без презерватива.
Матір. От!
Мати встає з ліжка.
Степан. Цього не можливо було зробити в резинці!
Матір. Іди. Я не хочу з тобою розмовляти!
Степан. Мамо! Я не винуватий!
Матір. Ти не винуватий? А хто ж тоді винуватий?
Степан. Я винуватий, але це ситуація, розумієш? Ситуація в яку я потрапив і я просто повинен був діяти, я вже не міг думати!
Матір. Так, слухай мене сюди – якщо Іра завагітніє, ти на ній одружишся, будеш їй вірним і люблячим чоловіком, а якщо ти цього не зробиш, тоді так само як в  твоєї дитини не буде батька, в тебе не буде матері! Ти мене добре зрозумів?
Степан. Так мамо.
Матір. Ти точно усвідомив кожне слово, що я тобі сказала?
Степан. Так мамо.
Матір. То посидь тут і подумай. Я на кухні, буду готувати сніданок, як з’явиться апетит – заходь.
Степан. Дякую мамо.
Матір. Тільки мовчки! Я не хочу чути від тебе ані слова тиждень, а можливо й місяць! Ясно?!
Степан. Ясно.
Матір. Доброго ранку, синку!
Мати іде.

                                                                   …і знову Сестра
Сестра вилазить з-під ліжка батьків.
Сестра. Я ж казала – слухайся маму!
Сестра іде, потім повертається.
Ну ти й кретин!

                                                                    … і знову Брат
Степан сидить в кімнаті брата.
Брат. Шо треба?
Степан. Скинь «
Left for dead», порубаємось хоч.
Брат. Оце по-нашому! На ось на диску лаунчер.
Степан. Зараз закину.
Брат. Маша казала, ти вляпався в якусь хєрню.
Степан. Ага.
Брат.
Щось серйозне, чи накручують?
Степан. Серйозне.
Брат.
Вагітна?
Степан. Ага.
Брат. Хрєново Брате, що будеш робити?
Степан. Одружуватись.
Брат. Ну ти ж наче хотів.
Степан. Перехотів.
Брат. Розумію. Ти її
вже не любиш?
Степан. Краща згадка про неї – це коли я її ж  трусами заткнув їй пельку, якщо це можна назвати романтичними спогадами тоді так, люблю.
Брат. Жорстко. То ти її коротше трахнув?
Степан. Ні.
Брат. Ти що жартуєш?
Степан. Ні, не жартую.
Брат. Тю, ги-ги.
Степан. Що за тупі питання? Вона вагітна! Як вона могла завагітніти без сексу?!
Брат. Ну це я так, уточнив!
Степан. Здається встановилося.
Брат. Ну то з’єднуйся, я створюю! Так хлопці, в нас новенький! Погнали. Ану получайте підори мертві! Бабуся казала, що дід дуже просив тебе її трахнути.
Степан. Так.
Брат. Хоч мертвого діда потішив…
Степан. Пішов він, хтивий старий пердун!
Брат. От суки!
Степан. Та куди ви нахрєн лізите, засранці! Та я вас всіх сука...
Степан з Братом грають в
Left for dead  


Другие статьи из этого раздела
  • Владимир Снегурченко

    Автор пьес: «Северное сияние», «Шива International», «Человек Ослиные Уши», «ИСТОРИЯ ОДНОЙ ЖИЗНИ: будущее будет (которое было) вчера», «Сиреневая Дверь», «Трюча», «ЧИНГИСХАН. сокровенное сказание или тайна смерти.» и др.

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?